Вони очолювали колектив ХАЕС

Троценко Олексій Іванович (22 липня 1927 року  с. Андріївка Черняхівського району Житомирщини) - перший директор  Хмельницкої АЕС . В Нетішин прибув з Запорізької ГРЕС. Працював машиністом котла, начальником зміни турбінного цеху, секретарем парткому, начальником котлотурбінного цеху №1 Придніпровської ДРЕС на Дніпропетровщині. З 1974 року – заступник директора, заступник головного інженера Запорізької ДРЕС м. Енергодар.  З 14 листопада 1977 року по 21 квітня 1986 року – директор Хмельницької АЕС. Далі працював заступником директора по кадрах і соціальних питаннях, начальником відділу підсобного господарства ХАЕС. Нагороджений численними орденами і медалями. Доброволець, пішов  на фронт у 1944. Служив у 201 стрелковому полку 2  Білоруського фронту. У  листопаді 1952 року демобілізувався. "Заслужений енергетик України". 

 Габрійчук Микола Степанович (1 жовтня 1950 року  в Донецьку). Закінчив 1972 року Саратовский политехнічний інститут. Працював на Нововоронезькій АЕС машиністом блочного щита управління, начальником зміни турбінного цеху, старшим майстром з експлуатації турбінного відділення реакторно-турбінного цеху блоків №3 та 4, старшим інженером з експлуатації, заступником начальника РТЦ №2, заступником та начальником турбінного цеху блока №5, заступником головного інженера станції з ремонту. З 24 квітня 1986 року по 3 травня 1989 року - директор ХАЕС.

 Сапронов Віктор Григорович  (16 листопада 1935 року в м. Кустанай, Казахстан). Закінчив Уральський політехнічний інститут 1959 року.  Працював майстром, начальником паросилового та енергоцехів Магнітогорського метизно-металургійного заводу. У 1962 - 1972 роках - начальник відділу капітального будівництва, начальник турбінного та котлотурбінного цехів Руденської ТЕЦ у м. Рудний Кустанайської області.  Далі - начальник спецпідприємства з капітального ремонту обладнання  електростанцій міста Єрмак Павлодарської області. У 1973-1976 роках- головний інженер Павлодарської ТЕЦ-1, далі – головний інженер, директор Волгодонської ТЕЦ-2, У 1979-1985 роках – директор Новочеркаської ДРЕС. Півроку працював заступником управляючого з економічних питань Ростовського районного енергетичного управління. У 1986-1989- директором Чигиринської АЕС, що будувалась. З 30 квітня 1989 року по 31 листопада 1997 – директор, генеральний директор Хмельницької АЕС.

 Дудченко Микола Петрович ( 24 лютого 1947 року у м.Чита). Закінчив Томський політехнічний інститут у 1970 році. Працював майстром електроцеху Саратовської ТЕЦ-2, черговим електромонтером, черговим майстром, старшим інженером начальником зміни, старшим інженером реакторного цеху Кольської АЕС м. Полярні Зорі Мурманської області. У 1982-1985 роках - заступник начальника реакторного цеху Калінінської АЕС. З червня 1985 року по 1993 рік – начальник реакторного цеху, заступник головного інженера з ядерної безпеки ХАЕС, головний інженер ХАЕС. Депутат Верховної Ради України 13 скликання від Славутського виборчого округа №408. Генеральний директор ХАЕС з 1 грудня 1997 року по 24 лютого 1999 року.  Президент НАЕК “Енергоатом” з 24 лютого 1999 року по 17 липня 2000 р.

 Недашковський Юрій Олександрович (14 квітня 1961 м.Київ). У 1983 році закінчив Одеський політехнічний інститут, набувши кваліфікацію інженера-теплотехніка. Розпочав  трудову діяльність на Хмельницькій АЕС у 1983 році, де обіймав посади старшого інженера з ремонту та есксплуатації реакторної установки, старшого інженера управління реактором, начальника зміни реакторного цеху, начальника зміни енергоблока №1, заступника головного інженера Хмельницької АЕС з ядерної безпеки, помічника генерального директора з економічних питань, заступника генерального директора з економіки. У березні 1999 року призначений на посаду генерального директора відокремленого підрозділу НАЕК “Енергоатом” “Хмельницька АЕС”. Призначений на посаду президента НАЕК “Енергоатом” згідно з постановою Кабміну від 17.07.2000 р. №1132. Призначений на посаду виконавчого президента НАЕК “Енергоатом” згідно з постановою Кабміну від 17 квітня 2001 р. №359. З 26 вересня 2001 по липень 2002 р.- президент НАЕК “Енергоатом”.

 Софіюк Володимир Іванович  ( 9 травня 1949 року в Амурській області). Закінчив Томський політехнічний інститут. Протягом 1972-1985 років працював на Білібінській АЕС на посадах інженера, старшого інженера, начальника зміни. З 1985 року  - на Хмельницькій АЕС. Обіймав посади начальника реакторного цеху, начальника зміни блока, заступника головного інженера з ремонту. У 1997-1998 роках- помічник генерального директора ВП “Хмельницька АЕС”. З серпня 1998 року - заступник генерального директора з виробництва - головний інженер ВП “Хмельницька АЕС”. З липня 2000 року - тимчасово виконуючий обов`язки генерального директора і з 29 грудня 2000 р. по липень 2002 р.- генеральний директор відособленого підрозділу “Хмельницька АЕС”.  Депутат Нетішинської міської ради 23-го скликання, депутат обласної ради.

 Смишляєв Олександр Євгенович (30 квітня 1953 року у м.Челябін­ську, Росія), генеральний директор Хмельницької АЕС з 16 серпня 2002 року по 23 червня 2004 року. Закінчив Московський енергетичний інститут за спеціальністю інженер-теплофізик. Трудовий шлях розпочав машиністом обхідником допоміжного турбінного обладнання реакторно-турбінного цеху Чорнобильської АЕС. Згодом  працював на ЧАЕС  старшим інженером управління турбіною, начальником зміни турбінного цеху, заступником начальника, начальником турбінного цеху №2 з експлуатації ЧАЕС, заступником головного інженера з експлуатації 3-ої черги ЧАЕС. З 1987 по 1990 рік Олександр Євгенович займав посади головного технолога, начальника відділу загальностанційних систем Головного управління з експлуатації атомних станцій з уранографітовими реакторами і реакторами на швидких нейтронах міністерства атомної енергетики СРСР. Пізніше був заступником начальника, начальником відділу з експлуатації АЕС Міністерства атомної енергетики і промисловості СРСР. З 1992 року знову працює в Україні.  За цей час був начальником відділу РБМК, начальником Управління з експлуатації АЕС з РБМК концерну «Укратоменергопром», начальником Управління з експлуатації АЕС Держкоматому України, першим заступником голови Держатомнагляду України, заступником, першим заступником Міністра охорони навколишнього природнього середовища та ядерної безпеки України, Головою Державної Адміністрації ядерного регулювання України.  У  квітні  2000   року О.Є.Смишляєва призначено заступником Міністра екології та природних ресурсів України - начальником департаменту ядерного регулювання, згодом переведено на посаду заступника Держсекретаря Міністерства екології та природних ресурсів України. Нагороджений орденами «Знак Пошани» та Трудового Червоного Прапора. "Заслужений енергетик України".

 Віссаріон Володимирович Кім (23 червня 1956 року в м.Ташкенті). 1979 року закінчив Московський енергетичний інститут за фахом «атомні електростанції та установки» і отримав кваліфікацію інженера-теплофізика. За п`ятнадцять років на Южно-Українській атомній електростанції пройшов наступними щаблями: інженер, старший інженер-механік з управління реактором, заступник начальника реакторного цеху з експлуатації, начальник зміни станції, начальник реакторного цеху № 1, заступник головного інженера з експлуатації ЮУАЕС. Подальша робота, пов`язана з Києвом. У 1994-1997 роках – начальник управління з експлуатації АЕС, начальник головного управління з експлуатації та безпеки АЕС, начальник управління безпеки АЕС Державного комітету України з використання ядерної енергії. Далі – виконавчий директор з інженерної підтримки та розвитку, головний виконавчий директор, віце-президент - головний виконавчий директор ДП НАЕК «Енергоатом». У 2000-2003 роках – заступник директора з якості управління Державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки, генеральний директор ТОВ «Інститут підтримки експлуатації АЕС». У грудні 2003 року призначений виконавчим директором з введення в дію 2-го енергоблока ХАЕС. Відзначений Почесними грамотами Держкоматому України 1996-го та 1997 років та нагрудним знаком «Відмінник атомної енергетики».