Вхід

Віктору Г. з нагоди ювілею!

Маленьке сонце кралося у шпарку,
Уже не влітку, ще не восени…
Десь гарні люди підійняли чарку,
За те, щоб знов родилися сини!

Не все в житті фіксує фотоплівка,
Та миті ці живуть, немов ватри…
Яка різниця – Київ, Шепетівка –
Коли так ждуть квітневої пори?!

Явилась світу двадцять восьма днина,
Як відтоді минається щорік.
Прийшла людина, сонячна людина,
Прийшов на землю добрий чоловік!

Вклонився Долі – Незвичайній Жінці.
І, як усі, майнув за перелаз
Любить жінок, як люблять українці, –
На все життя! Але – нову щораз!

Благословляв поезією атом,
Не шкодував ні духу, ні вітрил.
Та залишився тим простим солдатом,
Який щоночі падає без сил!

Ані за гривні, а ні за копійку
Не купиш щастя, та воно все ж є:
Підморгують надії і Надійки –
І мить нова для щастя настає.

О Божі дні, солодкі і безкраї,
Як непогасна лагідна блакить!
Любіть цей край, Хмельниччини окраєць!
І цю людину – неповторну мить!

© Богдан Фединчук


 


ВідмінитиДодати коментар