Вхід
  • Головна
  • Про додаткову соцiальну вiдпустку

Про додаткову соцiальну вiдпустку

 

Відповідно до статті 19 Закону України „Про відпустки” жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокої матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України). За наявності декількох підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 днів.

КОМЕНТАРІ (надані листом №292/13/116-09 від 20.10.2009р. від імені директора департаменту­ Міністерства праці та соціальної­ політики України О. Товстенко).

Оскільки зазначеною статтею Закону чітко не визначена сукупність декількох підстав для набуття права на додаткову соціальну відпустку тривалістю понад 7 календарних днів, Мінпраці разом з Мін’юстом та Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України у 2007 році проведено правову експертизу цього питання, в результаті якої визнано правомірним вважати кожну підставу, визначену частиною першою статті 19, окремою підставою, а саме:

- жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років;

- жінка, яка має дитину-інваліда;

- жінка, яка усиновила дитину;

- одинока мати;

- батько, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

- особа, яка взяла дитину під опіку.

Отже, жінка, яка виховує двох дітей віком до 15 років, одна з яких є дитиною-інвалідом, має право на додаткову відпустку тривалістю 14 календарних днів за двома підставами: „жінка, яка має двох дітей віком до 15 років” та „жінка, яка має дитину-інваліда”.

Після виповнення старшій дитині 15 років працівниця матиме право на отримання такої відпустки­ за однією підставою, тобто трива­лістю 7 календарних днів, оскільки для надання відпустки тривалістю 14 календарних днів не виконується підстава „жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років”.

Право на таку відпустку працівникам, які мають дітей, залежить від віку дитини. Вищезазначеною статтею визначено вік дітей для надання права на додаткову оплачувану відпустку тільки для такої категорії, як „жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років”.

Вік дитини-інваліда, усиновленої дитини, дитини, яка перебуває під опікою, дитини в одинокої матері (батька) цим Законом не визначено, тому слід керуватися загальними нормами. Відповідно до статті 1 Закону України „Про охорону дитинства” та статті 2 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” дитина – це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Відтак, жінка, яка виховує ди­ти­ну­-інваліда, має право на додаткову оплачувану відпустку до досягнення дитиною 18 років (повноліття).

Зазначена додаткова відпустка є соціальною відпусткою і не належить до виду щорічних відпусток. Тому вона надається повної тривалості в будь-який час протягом календарного року незалежно від відпрацьованого часу і дати наро­дження дитини – до чи після цієї дати.

Пояснення визначення „одинока мати”

КОМЕНТАРІ (надані листом № 5565/0/14-09/13 від 19.05.2009 р. від імені заступника міністра праці та соціальної політики України В. Оніщука на запит Головного контрольно-ревізійного управління України).

Відповідно до статті 19 Закону України „Про відпустки” право на соціальну відпустку має, зокрема, одинока мати.

Визначення „одинока мати” наведено у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів” від 06.11.92р. №9 та пункті 5 частини дванадцятої статті 10 Закону України „Про відпустки”.

Так, згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Оскільки пункт 5 частини дванадцятої статті 10 Закону України „Про відпустки” визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька, факт утримання (аліменти) для надання відпустки значення не має.

Отже, право на додаткову відпустку мають такі одинокі матері: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт утримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина чоловіком не усиновлена)­.

Якщо жінка дійсно є одинокою матір’ю, тобто не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за її вказівкою, або вдова, то вона має право на вищезгадану відпустку.

Проблема виникає з наданням відпустки розлученій жінці, оскільки батько у дитини є і в багатьох випадках спілкується з нею та бере участь у вихованні. Більш того, стаття 157 Сімейного кодексу України визначає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Статтею 158 Сімейного кодексу передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

В разі ухилення батька від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини мати має право звернутися до суду про позбавлення його батьківських прав.

Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред’явити жінці, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки.

Тому одним із документів для підтвердження­ того, що батько не бере участі у вихованні дитини, можуть бути: рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав, рішення органів опіки та піклування або суду щодо участі батька у вихованні дитини, ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів, тощо. Крім того, підтвердження відсутності участі батька у вихованні дитини може бути акт, складений комісією з соціального захисту первинної профспілкової організації, а також довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьків­ських зборах) тощо.

Отже, розлучена жінка, яка дійсно виховує сама дитину (без батька), для отримання додаткової соці­альної відпустки має надати табельнику підрозділу, в якому працює, копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про розірвання шлюбу та документ, який підтвер­джував би те, що батько не бере участь у вихованні дитини.

Олексій Ущаповський,

голова групи з гендерних питань

при профкомі ХАЕС



 


iFruite

Всі публікації

Достойная полноценная еда всего за десять минут, ТЕПЕРЬ В УКРАИНЕ!!!