Графський флігель, де проходили зйомки, зберігся досі

Рівно півстоліття тому, у 1960 році, на кіноекрани вийшов художній фільм “Сліпий музикант”, який не тільки став лідером тодішнього кінопрокату, але й досі для багаточисельного глядача залишається улюбленим. Тим паче для мешканців селища Млинів Рівненської області. Чому? Бо саме на тутешніх мальовничих землях відбувалися зйомки “Сліпого музиканта”, в яких млинівчани брали участь – і в масовках, і навіть у ролях.Рівно півстоліття тому, у 1960 році, на кіноекрани вийшов художній фільм “Сліпий музикант”, який не тільки став лідером тодішнього кінопрокату, але й досі для багаточисельного глядача залишається улюбленим. Тим паче для мешканців селища Млинів Рівненської області. Чому? Бо саме на тутешніх мальовничих землях відбувалися зйомки “Сліпого музикаРівно півстоліття тому, у 1960 році, на кіноекрани вийшов художній фільм “Сліпий музикант”, який не тільки став лідером тодішнього кінопрокату, але й досі для багаточисельного глядача залишається улюбленим. Тим паче для мешканців селища Млинів Рівненської області. Чому? Бо саме на тутешніх мальовничих землях відбувалися зйомки “Сліпого музиканта”, в яких млинівчани брали участь – і в масовках, і навіть у ролях.нта”, в яких млинівчани брали участь – і в масовках, і навіть у ролях.
Режисерка мешкала у людей
Як відомо, фільм “Сліпий музикант” знятий за однойменною повістю письменника Володимира Короленка. Сюжет твору настільки полонив кінорежисера Тетяну Лукашевич, що вона відразу після прочитання повісті поспішила до керівництва “Союзкіно”. Отримавши дозвіл на екранізацію, режисер зі знімальною групою “Мосфільму” прибула у Млинів і “затрималась” тут більш як на півроку. Цікаво, що від проживання у місцевому готельчику Тетяна Лукашевич відмовилася, а мешкала у сімействі Намартовичів. І навіть у кадр потрапила одна з Намартовичів – Емілія. Дівчину загримували під звичайну селянку, яка на полі з іншими жінками жито жала, а коли графська карета їх минала, випроставшись, поглянула на сліпого музиканта та промовила: “От якби мені такий чоловік, то я сама усе робила би, а він би мені грав та співав”. Вимова цієї фрази та вираз душі настільки заполонили Лукашевич, що вона пообіцяла Емілії ролі в інших фільмах. На жаль, збутися цьому не довелося, хоча після “Сліпого музиканта” режисерка здійснила постановку ще двох фільмів.
Найвидатнішим актором, якого режисер запросила на зйомки “Сліпого музиканта”, був народний артист СРСР Борис Ліванов, відомий за фільмами “Депутат Балтики” (1936), “Михайло Ломоносов” (1955). Актора зустріли у Млинові як справжню кінозірку. А йому вельми сподобалася щирість млинівчан, про яких він на першому перегляді фільму у тутешньому кінотеатрі, де збереться “море” люду, скаже: “Та тут, кого не візьми, кожен – артист”. Мав на увазі тих мешканців, які взяли участь у зйомках епізодів. Цікаво також, що у “Сліпому музиканті”, де Ліванов зіграв роль пана, знімався його син Василь, у подальшому відомий роллю Шерлока Холмса. До речі, “Сліпий музикант” став єдиною картиною, де син знявся разом з батьком.
Дублер – у сім років
– Коли знімався фільм, мені було сім років, – пригадує Олександр Хітров. Загалом у кадри потрапила майже сотня млинівчан. – Як зараз пам’ятаю: з хлопчаками розглядаємо афішу про фільми, які демонструвалися у кінотеатрі. Тут ззаду підходить жінка і по-російськи запитує: “Вы что, ребята, здесь делаете?” Не знаю чому, але мої друзі кинулися навтьоки. А я стою теж дещо спантеличений, але впевнений у собі, може, тому, що добре знав російську мову, бо народився у Сибіру. Незнайомка погладила мене по кучерях: “А ты, кудрявыш, почему не убегаешь?” Чесно кажучи, це запитання здивувало, бо чому це я, місцевий житель, маю втікати від немісцевого?! І я гордо тією ж російською мовою відрубав незнайомці: “Тетка, я тебя не боюсь, так почему же должен убегать?” З’ясувалося: ця жінка – адміністратор фільму, яка шукала підлітка, схожого на головного героя, щоб зміг замінити його в одному з епізодів. Треба було проїхатися на конику Орлику, що для мене не становило труднощів. Заперечень ні у мене, ні у батьків не було. Ось так я на один день потрапив на знімальний майданчик і виступив як дублер. А ще у ролі Петрика спускався бетонними східцями, що вели від палацу до річки. Тих східців уже фактично нема, а ось пам’ять залишилася свіжою.

 

Ігор САВИЦЬКИЙ: «Там з альтанки артисти шубовснули у воду»

Три карбованці – за участь у масовці
– А мені вельми запам’ятався кумедний випадок біля сусіднього з Млиновом Пекалева, – розповідає житель Млинова Ігор Савицький, – де колись стояло графське городище і де особливо розлогим є плато Ікви. На тутешньому крутому березі річки було вирішено спорудити альтанку, з якої паничі спостерігали б, як пливуть по річці пароходи. Спорудити то спорудили, втім, коли вся панська братія зайшла в альтанку, споруда не витримала ваги – і весь гурт опинився у холодній воді. Спочатку було смішно, а потім, після криків про порятунок, стало зрозуміло, що москвичі не навчені плавати і по-справжньому тонуть. Найспритніші з моїх земляків, котрі спостерігали за зйомками, метнулися у воду і повитягували акторів. А потім ще довго “козиряли” тим, що врятували життя артистам.
Млинівчани пригадують, що Іван Омельчук при житті не раз розповідав, як через зйомки у фільмі ледь не нажив собі ворогів. Річ у тім, що його взяли у масовку вершником-наглядачем над кріпаками. Після першого дублю Омельчуку зробили зауваження, що він грає якось неприродно, бо в’яло б’є. У другому дублі Іван Маркович спробував оправдатися перед режисером і так вперіщив нагайкою, що один із земляків-“кріпаків” ледь не скинув його з коня.
– Багато хто з млинівчан ходив на зйомки як на роботу, – розповідає краєзнавець Микола Муляр. – Навіть непогано заробляли – по 3 карбованці за участь у масовці. Актори ж, за тодішніми чутками, отримували від 10 до 25 карбованців у день.
Чи не саме мальовнича природа, колишній графський палац спонукали режисера вибрати для зйомок Млинів (щоправда, частина зйомок відбувалася також у селі Воротнів на Волині). У повісті “Сліпий музикант” нема конкретної географічної прив’язки до місця подій, лише за опосередкованими даними, описами пейзажів, ремарками можна зробити висновок, що дія розгортається десь на за-хідних теренах “Малоросії”, які межують із Польщею. Відтак, саме тут режисер-постановник фільму Тетяна Лукашевич разом зі сценаристом Йосипом Маневичем почала шукати натуру для зйомок. І знайшла Млинів.
Сергій НОВАК,
Рівненська область