1997 рік
Серед історичних постатей, що відіграли певну роль в житті України, козацьких часів коли наш народ боровся за волю і незалежність, увагу привертає особа гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, юність якого була пов'язана з Острогом. Діяльність його припадала на кінець XVI і початок XVII століть, цікавий період в історії Польщі, під егідою якої тоді були українські землі і яка змагалася за вплив у Правобережній Україні з Росією. І Польща і Росія прагнули тоді використати у своїх інтересах Військо Запорозьке Низове.
Петро Конашевич походженням був із шляхетського, тобто благородного роду, що мав свій герб, а це було привілеєм лише шляхтичів і ніколи — простолюдинів. Один з перших істориків України Бантиш-Каменський пише про нього так: «...великий духом, розуму надзвичайного, добрий спритний, неговіркий, ворог розкошів, норову жорстокого, несамовитий, готовий пролити кров за найменший злочин, непомірний у чуттєвих насолодах, що й прискорило його смерть...».
Походив Сагайдачний з Галичини, народився за одними свідченнями поблизу Самбора, за іншими — біля Перемишля у Підгір'ї. Батько його був шляхтичем православної віри.
Де навчався спочатку Петро Конашевич, відомостей нема. Нас, безперечно, цікавить період, коли він здобував науку в школі міста Острога, ректором якої був відомий просвітитель Герасим Смотрицький. Школою, що потім стала всесвітньовідомою Академією, опікувався відомий борець за чистоту православної віри і самостійність української нації князь Костянтин Острозький, ім'я якого нині справедливо повернуте нашому народові.
Про високий рівень навчання у тодішній Острозькій школі написано багато. Відомості про це подибуємо у працях відомого українського історика Дмитра Яворницького, письменника Адріана Кащенка, інших джерелах.
Хочеться наголосити на тому, що, будучи учнем, Петро Конашевич проявив особливі здібності до наукової роботи. Працю його «Пояснення про унію», написану під час навчання в Острозі, литовський канцлер Левко Сапєга у листі до полоцького уніатського архиєпископа Іосафата Купцевича назвав «предорогоцінною».
За острозьким періодом життя Конашевича був київський, куди Петро переїхав невідомо з якої причини — чи навчатися в Київській школі, чи шукати собі роботи. Звідти він подався на Січ, центром якої в той час було гирло річки Чортомлик та найближчі урочища.
Козацтво низове на той час переживало нелегкі часи. Протягом якихось десяти років було змінено п'ятнадцять козацьких гетьманів. Серед них Кремпський, Підвисоцький, Нечковськии, Балібуза, Полоус, Скалозуб, та інші, як про це пише Дмитро Яворницький.
Близько 1606 року гетьманом стояв Петро Сагайдачний. Ведучи війну з ворогами українського народу турками і татарами, він здійснив ряд значних походів, починаючи з 1607 року, зі своїми козаками спустошив місто Очаків та Перекоп, постійно нападав на татар, які робили набіги на Україну, взяв сильно укріплену фортецю Синок. Дійшло навіть до того, що року 1615-го року Сагайдачний виплив у Чорне море на вісімдесяти чайках і напав на Константинополь.
Все це змусило Польщу поважати козаків, але стало і лякати їх, бо зміцнення Січі могло загрожувати могутності Речі Посполитої. Разом з тим, час Сагайдачного - це розпал боротьби православ'я з унією та католицизмом! Заслугою Сагайдачного було те, що з його допомогою було в 1620 році висвячено митрополита в Києві.
Одним з останніх і найблискучіших його полководницьких походів була битва під Хотином, у якій козаки під проводом Сагайдачного врятували Польщу від розгрому її турецьким султаном.
Помер Сагайдачний у квітни 1622 року. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний — одна з світлих постатей в історії нашого народу, для якого він зробив багато, якому присвятив своє життя.
Володимир КУЧЕРУК, учитель історії Білашівської середньої школи.
«Життя і слово»
