1997 рік

Серед історичних поста­тей, що відіграли певну роль в житті України, козацьких часів коли наш народ боровся за волю і незалеж­ність, увагу привертає особа гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, юність якого була пов'язана з Острогом. Діяльність його припадала на кінець XVI і початок XVII століть, цікавий період в історії Польщі, під егідою якої тоді були українські землі і яка змагалася за вплив у Правобережній Ук­раїні з Росією. І Польща і Росія прагнули тоді викори­стати у своїх інтересах Вій­сько Запорозьке Низове.

Петро Конашевич поход­женням був із шляхетського, тобто благородного роду, що мав свій герб, а це бу­ло привілеєм лише шляхти­чів і ніколи — простолюди­нів. Один з перших істори­ків України Бантиш-Каменський пише про нього так: «...великий духом, розуму надзвичайного, добрий спри­тний, неговіркий, ворог розкошів, норову жорстокого, несамовитий, готовий про­лити кров за найменший злочин, непомірний у чуттєвих насолодах, що й приско­рило його смерть...».

Походив Сагайдачний     з Галичини, народився за од­ними свідченнями поблизу Самбора, за іншими — біля Перемишля у Підгір'ї. Бать­ко його був шляхтичем пра­вославної віри.

Де навчався спочатку Пе­тро Конашевич, відомостей нема. Нас, безперечно, ціка­вить період, коли він здобував науку в школі міста Острога, ректором якої був відомий просвітитель Гера­сим Смотрицький. Школою, що потім стала всесвітньовідомою Академією, опіку­вався відомий борець за чистоту православної віри і самостійність української нації князь Костянтин Ост­розький, ім'я якого нині справедливо повернуте на­шому народові.

Про високий рівень навча­ння у тодішній Острозькій школі написано багато. Ві­домості про це подибуємо у працях відомого українського історика Дмитра Яворницького, письменника Адріана Кащенка,  інших  джерелах.

Хочеться наголосити на тому, що, будучи учнем, Пе­тро Конашевич проявив особливі здібності до нау­кової роботи. Працю його «Пояснення про унію»,  на­писану під час навчання    в Острозі, литовський канцлер Левко Сапєга у листі до полоцького уніатського ар­хиєпископа Іосафата Купцевича назвав «предорогоцінною».

За острозьким періодом життя Конашевича був ки­ївський, куди Петро пере­їхав невідомо з якої причи­ни — чи навчатися в Київ­ській школі, чи шукати собі роботи. Звідти він подався на Січ, центром якої в той час було гирло річки Чортомлик та найближчі урочища.

Козацтво низове на той час переживало нелегкі ча­си. Протягом якихось деся­ти років було змінено п'ят­надцять козацьких гетьманів. Серед них Кремпський, Підвисоцький, Нечковськии, Балібуза, Полоус, Скалозуб, та інші, як про це пише Дми­тро Яворницький.

Близько 1606 року геть­маном стояв Петро Сагай­дачний. Ведучи війну з ворогами українського народу турками і татарами, він здійснив ряд значних похо­дів, починаючи з 1607 року, зі своїми козаками спустошив місто Очаків та Пере­коп, постійно нападав на татар, які робили набіги на Україну,   взяв  сильно    укріплену  фортецю Синок. Дійшло навіть до того, що  року 1615-го року Сагайдачний виплив у Чорне море на ві­сімдесяти чайках і напав на Константинополь.

Все це змусило Польщу поважати козаків, але стало і лякати їх, бо зміцнення Січі могло загрожувати мо­гутності Речі Посполитої. Разом з тим, час Сагайдач­ного - це розпал боротьби православ'я з унією та като­лицизмом! Заслугою Сагай­дачного було те, що з його допомогою було в 1620 році висвячено митрополита в Києві.

Одним з останніх і найблискучіших його полковод­ницьких походів була битва під Хотином, у якій козаки під проводом Сагайдачного врятували Польщу від роз­грому її турецьким султа­ном.

Помер Сагайдачний у квітни 1622 року. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний — одна з світлих пос­татей в історії нашого на­роду, для якого він зробив багато, якому присвятив своє життя.

Володимир КУЧЕРУК, учитель історії Білашівської середньої  школи.

«Життя і слово»