Начальник державної пожежної частини №7 з охорони ХАЕС та міста Нетішин І.С.Козійчук не належить до забобонних людей, але коли мова заходить про трудові будні його колег, неодмінно постукає по дерев`яному столі - щоб все було гаразд. За два десятки років служби Івану Степановичу довелось побувати у багатьох екстремальних ситуаціях, будь-яка з них таїла в собі велику небезпеку. Але пожежник добре засвоїв давню фахову настанову - не пасувати перед вогняною стихією, йти вперед сміливо, не забувати про обережність. Першу у своєму житті пожежу випало гасити у Шепетівці. Там після закінчення школи Іван Степанович працював у державній пожежній частині №6. Самі життєві обставини підказали, що треба здобувати фахову освіту. Закінчив Львівське пожежно-технічне училище і отримав направлення на службу в Нетішин.
Трудову біографію в місті енергетиків Козійчук розпочав начальником караулу. Поряд з Іваном Степановичем служили досвідчені пожежники, більшість з яких побувала на ліквідації аварії на ЧАЕС.
Великим випробуванням для заступника начальника ДПЧ-7 Козійчука стала участь у гасінні пожежі, яка трапилась у машзалі ХАЕС 1994 року. Подія стала суворим уроком та іспитом водночас. Іван Степанович зрозумів: всю енергію треба спрямовувати насамперед на роз`яснювальну роботу і контроль за виконанням протипожежних заходів. На ХАЕС часто можна почути звуки пожежних сирен, але вони символізують тільки початок пожежно-тактичних навчань. І.С.Козійчук пишається тим, що нетішинські пожежники за рівнем підготовки не перший рік в числі кращих у державі. Про це свідчать численні відзнаки підопічних у змаганнях із пожежної підготовки.
Окрім пожежної охорони ХАЕС колегам Івана Степановича доводиться пильнувати і місто з 35-тисячним населенням. Торік в Нетішині виникло 8 пожеж. Найтрагічніша трапилась напередодні новорічних свят: у полум’ї загинула трирічна дитина.
- Нам часто доводиться брати участь у ліквідації пожеж і в Славутському районі, - розповідає І.С.Козійчук. - Найчастіше у приватному секторі. Серце щемить, коли бачиш розпач людей, які залишились без даху над головою. Вогонь - страшна стихія. Про це більшість із нас чомусь забуває.
Рік, що минув, для нетішинських вогнеборців запам`ятався пожежею на артскладах біля села Цвітоха.
- Мені навіть не могло таке приснитись, - свідчить начальник ДПЧ-7, - що село, в якому закінчував середню школу, може опинитись в центрі великої біди. Це ж не скирди горіли, а приміщення із смертоносним начинням. Пожежники зробили все, щоб ліквідувати пожежу. Вони виявили справжній героїзм. Всіх було відзначено за самовідданість. Серед нагороджених державними нагородами є мої хороші друзі Іван Пуц та Василь Матвійчук, які нещодавно звільнились у запас.
Нещодовно для І.С.Козійчука турбот по службі додалось. Його призначено виконувачем обов`язків начальника загону. Пожежникам не звикати до відповідальності. Для них головне, щоб вогонь не перетворювався у недруга.
Олександр Шустерук
січень 2006
