Історія виробництва паперу в селі Полянь
до 130-річчя з дня заснування Полянської паперової фабрики (нині ВАТ «Славутсько-Полянська паперова фабрика»)
Полянська фабрика паперу була заснована 15 липня 1872 року фабрикантом Ісааком Германом. Своїм зовнішнім виглядом вона нагадувала маленький млин. На фабриці працювало тоді лише кілька десятків робітників за досить мізерну платню. А робочий день тривав 12-13 годин на добу. Техніка безпеки, охорона праці були зовсім відсутні, внаслідок чого часто траплялись нещасні випадки.
Заробітня платня при однакових обсягах робіт становила на день для чоловіків 45-55 копійок, для жінок - 25-35 копійок. Внаслідок порушення правил експлуатації гасових ліхтарів, якими освітлювалось приміщення фабрики, на підприємстві у 1892 році виникла пожежа. Фабрика згоріла вщент. Протягом 1900-1901 років було збудовано нове приміщення з цегли та каменю. З 1901 до 1917 року Полянська фабрика паперу була в оренді у славутського купця Шеремета.
Із встановленням у нашому краї радянської влади, Полянська паперова фабрика була націоналізована. Після закінчення громадянської війни на підприємство завезли
нове обладнання, встановили папероробну машину, стали випускати цигарковий та бюварний папір. Поволі було розпочато процес реконструкції та розбудови фабрики. З року в рік підприємство зростало, збільшувався випуск продукції.
У передвоєнний 1940 рік на фабриці було виготовлено 1400 тонн паперу. Гітлерівські окупанти знищили більшість обладнання, підірвали головний корпус фабрики. Здавалось, що ніколи підприємство не підніметься з руїн, попелу та згарищ. Але воно піднялось. У 1949 році фабрика дала першу повоєнну продукцію. Ось що згадував із приводу цього колишній змінний майстер паперового цеху фабрики В. Ковба:
- Пам'ятаю, як після вигнання фашистської нечисті ми зводили виробничі цехи, як встановлювали першу самозйомну папероробну машину, продуктивністю сім тонн афішного паперу на добу, як раділи, коли у 1949 році фабрика дала першу повоєнну продукцію.
Енергетична база підприємства на перших порах була надто слабкою. Вона складалася з гідротурбін, потужність яких становила лише 150 кіловат, з дизеля потужністю 150-200 кінських сил та одного локомобіля. З роками енергетичні потужності нарощувались, але їх було недостатньо, адже одночасно зростало й виробництво.
Як відомо, у 1956 році на фабриці було завершено реконструкцію. У цехах з'явилось нове обладнання, яке було надіслано з Росії, Білорусі, Грузії. Узбекистану тощо. Зросла якість продукції, значно підвищилась продуктивність праці. Лише у 1963 році, коли у Поляні було споруджено власну підстанцію, енергетична проблема фабрики була вирішена повністю.
Подальша робота по впровадженню у виробництво нової техніки і вдосконалення технології проводились і в наступні роки, особливо у 1971 році. У той період, як свідчать деякі матеріали, на фабриці в Поляні виготовляли афішний та медичний папір, алегнін, а також креповий вологотривкии папір. До речі, продукція Полянської паперової фабрики тоді надходила до Вірменії, Грузії, Туркмені-стану, Білорусі, Азербайджану та Молдавії.
В останнє десятиріччя колектив ВАТ "Славутсько-Полянська паперова фабрика" пережив нелегкий час, як і більшість підприємств паперової промисловості України, які давно і на довго зупинилися. Економічна криза і руйнування партнерських зв'язків теж боляче вплинули на стан справ на підприємстві. Але адміністрації і інженерно-технічному персоналу фабрики вдалося зберегти колектив фахівців і виробництво, здійснити технічне переобладнання і налагодити випуск сучасної продукції. Все це, не в останню чергу, завдяки наполегливості та досвіду голови правління ВАТ «Славутсько-Полянська паперова фабрика» Володимира ФІЛІНЮКА. Сьогодні підприємство поступово відвойовує і зміцнює свої позиції на ринку нашої держави.
Олександр САПОЖНИК, краєзнавець, ветеран праці.
