У Атомпрофспілці ми кращі

не без гордості каже голова профкому ВП ХАЕС М.В.Гук

У вівторок він був черговим гостем станційних журналістів. Зустріч вилилася у розлогу розмову, зміст якої подаємо у викладі наших авторів.

- Початок січня ознаменувався підписанням Колективного договору ДП НАЕК “Енерго­атом” на 2006-2007 роки. У чому його плюси й мінуси, в тому числі й з огляду на те, що документ єдиний для всієї енергокомпанії?

- Не хочу ані прикрашати, ані применшувати значимість цієї події. Конкретно Хмельницька АЕС в результаті прийняття єдиного Колдоговору для всієї енергокомпанії залишилася у виграшній позиції завдяки єдиним соціальним стандартам для всіх суб’єктів. Для порівняння. Колективний договір ВП ХАЕС на 2003-2004 роки, пролонгований і на 2005 рік, передбачав на соціальний розвиток 18 мільйонів гривень. Тепер аналогічна стаття витрат збільшується майже вдвічі – 34 мільйони гривень, плюс ще 14 мільйонів спрямовані на вирішення питання житлового будівництва.

Єдиний Колдоговір з точки зору чисто економічних розрахунків, напевне, зручний і вигідний далеко не всім. Суттєвими при переході на єдині соціальні стандарти виявилися втрати для Южно-Української, Запорізької АЕС.

- Які чинники призвели до того, що одні підприємства отримали плюси, інші - мінуси?

- Різні стартові умови, що передували запровадженню єдиних соціальних стандартів. Для прикладу проілюструю ситуацію у наших най­ближчих сусідів з Рівненської АЕС. Сьогодні вона на своєму балансі має шикарний готель, будинок культури, санаторій-профілакторій для свого персоналу і чудову базу відпочинку “Біле озеро” на 400 місць, спортивні споруди тощо. Це об’єкти, на які раніше так само використовувалися гроші під виглядом соціального розвитку, але механізм їх списання був зовсім інший.

Що маємо ми? Ні профілакторію, ні готелю, ні баз відпочинку чи дитячих оздоровчих таборів. 34 мільйони гривень, отримані внаслідок переходу на єдині соцстандарти, дозволить спрямувати кошти передусім на соціальне будівництво. Я свідомо не акцентую увагу лише на будівництві житла, бо яким би актуальним не було це питання, не менш гострою є проблема спорудження інших об’єктів, від функціонування яких залежить нормальна життєдіяльність міста. На житлове будівництво (будинки 505 і 508 – авт.) в поточному році буде спрямовано більше 8 мільйонів гривень, про що вже є підписане спільне рішення адміністрації і профкому комітету станції. Два мільйони гривень передбачено використати на будівництво нових артезіанських скважин.

Болюча, і навіть принизлива для нашого підприємства проблема - відсутність санаторію-профілакторію для свого персоналу. У 2006 році нарешті передбачено 1,5 мільйона гривень на початок робіт в цьому напрямку.

- Де знаходитиметься профілакторій?

- На Голубих озерах, де раніше передбачалося будівництво дитячого оздоровчого табору. Далі зволікати з вирішенням цього питання ніяк не можна. Умовно кажучи, якщо раптом жодній українській АЕС коштів на соціальні програми не виділять, оздоровити персонал, маючи свої бази, зможуть всі, крім нетішинців.

Із коштів, передбачених на будівництво, певна сума буде спрямована на завершення ще одного необхідного об’єкта – центру ділових зустрічей, у якому можна було б на належному рівні приймати  делегації, проводити семінари, брифінги тощо. Бо підприємству, в тому числі його профспілковій організації, є що продемонструвати і є чим поділитися. До речі, у 2005 році ППО ХАЕС посіла винятково перші місця у всіх номінаціях, за якими Атомпрофспілка визначала кращих. Отримала за це відповідні грошові винагороди. Ці кошти рішенням профкому буде використано на купівлю відеокамери. Тепер повнокровне позавиробниче життя нетішинських енергетиків, якому так часто заздрять колеги з інших АЕС, буде зафіксовано і збережено для наступних поколінь.

Планували, що 1 мільйон 200 тисяч гривень використаємо на капітальний ремонт спорт­комп­лексу. Але ці гроші дозволено вкладати винятково в будівництво. Будемо думати над цим. Можливо, варто спорудити додатковий критий майданчик, аби розвантажити вже діючі. Ще один варіант: за умови нормального освоєння будівельниками виділених коштів цю суму можна додатково спрямувати на спорудження житла. Об’єктів, у яких є потреба, достатньо: в тому числі новий колектор для Нетішина. Але це вже тема іншої розмови.

- Оскільки ми торкнулися спортивної теми, як вдалося розрулити ситуацію, що склалася свого часу довкола клубу “Дельфін”.

- Владнали її шляхом переговорів зацікавлених сторін, знайшовши компромісне рішення. Діти мають можливість займатися в плавальному басейні безперешкодно.

Хотів би повернутися до початку нашої розмови, оскільки відповів тільки на першу частину запитання – про позитивний фактор. Повинен зазначити, що Колективний договір має і свої слабкі місця. Розуміємо, що його попередник (Колдоговір 2003-2005 - авт.) був більш повним, ємким і працював на конкретну людину. Не на ідею чи якісь масштабні глобальні заходи. Пільги, передбачувані основним документом нашої життєдіяльності, дотепер були вищі, ніж на інших підприємствах. При приведенні до єдиних соці­альних стандартів довелося з ними…

- …розпрощатися?

- Ну, не зовсім так, але трохи зменшити – це точно. Йдеться про пільги на ритуальні послуги у випадку смерті працівника ХАЕС чи когось із членів його сім“ї. Видозмінилися в бік зменшення пільги родині при народженні дитини. За новим Колдоговором обмежуються можливості батька скористатися правом піти замість мами у відпустку по догляду за дитиною, оскільки встановлені доплати на нього не поширюватимуться. Є ще одна “підніжка”.  Матеріальна допомога матері виплачується тільки в тому випадку, коли вона є працівником станції. Рід занять батька при цьому до уваги не береться.

Але є одне приємне доповнення. Раніше, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, мама отримувала мінімальну заробітну плату. Маючи можливість і бажання продовжити термін відпустки до шести років, отримувала надалі 50% мінімальної зарплати. Тепер усім мамам незалежно від терміну відпустки, належить щомісячна доплата в розмірі мінімальної зарплати в Україні.

- Чи прийняте вже пенсійне положення?

- Так. Думаю, це зважене рішення. Воно не погіршує умов виходу на заслужений відпочинок тих працівників, котрі досягли пенсійного віку. Вони так само мають можливість отримати одноразову виплату, що складає 20 окладів. Що­місячна доплата до державної пенсії віднині становитиме на всіх АЕС 250 гривень.

- Ця сума поширюється на пенсіонерів, які пішли з підприємства за чинності поперед­нього Колдоговору?

- Так, вона однакова з 1 січня 2006 року для всіх.

- Чи всі положення, які є складовими нового Колдоговору, вже прийняті?

- Ні, не всі. Найбільш проблемні ще в роботі. Серед них і те, яким має бути врегульований порядок формування і використання фонду заробітної плати атомних станцій. Вважаємо, що це на краще, ми матимемо можливість в спокійній обстановці, без поспіху зважити кожен пункт положення, обгрунтувати свою позицію.

Не прийнято поки що положення про щомісячну до­плату за безперервний стаж роботи в галузі, деякі інші. Та ці два належать до розряду основоположних.

- Чи їх неприйняття на даний момент не вплине на реформування заробітної плати, що  має  відбутися з 1 березня?

- Ні, перехід на нову систему оплати праці відбудеться у раніше визначені строки. Щоправда,  в зв’язку з підвищенням з 1 січня 2006 року прожиткового мінімуму, перерахунок тарифних ставок і посадових окладів буде проведений вже трохи з іншим коефіцієнтом.

- Хто залучений до роботи над Положеннями, які ще належить доопрацювати?

- Цим займається робоча група, створена ще на початку розробки нового Колдоговору. Від адміністрації  ХАЕС  до  неї  входить в.о. заступника генерального директора з кадрів і соціального розвитку В.А.Демидюк, від профспілок  - заступник голови профкому С.В.Ростовцев  і представник молоді Атомпрофспілки, заступник голови ради молоді станції О.М.Хомич.

- Михайле Володимировичу, приблизно за півтора місяця спливає чотири роки з моменту обрання вас головою  профкому. За збігом обставин на даний момент цифра чотири ваш постійний супутник. На звітно-виборній конференції, що відбулася в березні 2002 року, ви мали чотирьох конкурентів у боротьбі за посаду. За чотири роки випало співпрацювати з чотирма генеральними директорами. Чи легко вибудовувати партнерські стосунки, знаходити  порозуміння  за умов частої зміни керівників?

- Скажу відверто, це не кращим чином позначається не тільки на роботі тандему голова профкому – генеральний директор, а й усього трудового колективу. З цього приводу наша остання конференція якраз і прийняла рішення, одним із пунктів якого записано звернутися до компанії НАЕК “Енергоатом” стосовно недоцільності частої зміни генеральних директорів. Але хто б не обіймав цю посаду, порозуміння знаходимо. Іншого не дано.

- Голова профкому – посада виборна. Екватор п’ятирічного терміну вже давно подолано, чи не маєте бажання спробувати вдруге очолити профспілку?

- Дуже складне питання, скажу вам. І поки що в мене немає на нього однозначної відповіді. За рік, що залишився, маю можливість подумати і остаточно визначитися.

- Чотири роки, що пройшли з моменту звітно-виборної профспілкової конференції, у порівнянні з аналогічним терміном, що їй передував, були відносно спокійними. Поточні проблеми, звісно, виникали, плин життя їх поро­джує. І все ж, чи виникали за цей час моменти, свого роду випробувальні, коли прийняття того чи іншого рішення важко давалося для самого себе.

- Напевне, найсклад­нішим  фактором була і залишається робота з людьми, яка вимагає терплячості, такту, здорових міцних нервів. Визначальною якістю тут мають бути любов до людей і обі­знаність у питаннях, які доводиться вирішувати на різних рівнях. З цих міркувань здобув ще одну освіту – економічну, є потреба у вивченні юриспруденції. У цьому, власне, й проблема, що потрібно постій­но витримувати певний рівень, який не може бути сталим.

- Триває процес передачі СМЧ-4 у Мінохорони здоров“я та переведення певної кількості персоналу ВП ХАЕС у структуру медчастини. Яка позиція профкому в цьому питанні і яким вам бачиться найменш болісний вихід з ситуації?

- Що стосується персоналу самої СМЧ-4, я відверто сказав колективу закладу на зборах, що процес цей незворотній і зупинити його ми не в силі. Це не означає, що ХАЕС відмовляється від співпраці чи матеріальної підтримки. Але не виконувати урядових рішень не можемо.

Позиція голови і членів профкому в питанні переведення персоналу ХАЕС у СМЧ однозначна: мусить бути витримана процедура цього процесу в повному обсязі. Поспішності тут не повинно бути, оскільки немає сьогодні у Мінохорони здоров“я штатного розпису і, відповідно, фонду заробітної плати, який би дозволяв утримувати цих людей. У медчастині немає технічної служби, тобто керівника відповідного рівня, котрий вправі допускати до роботи людей певної кваліфікації і контролювати якість поставлених завдань.

Ще один момент. Процес передачі лікувального закладу в профільне міністерство передбачає, що першим етапом має бути його передача в Мінпаливенерго. А там до цього часу не створено управління, яке б відало питаннями охорони здоров“я і могло взяти на себе виконання ряду обов’язкових заходів, передбачених процедурою передачі.

Нами уже направлено відповідні листи в ЦК Атомпрофспілки, НАЕК “Енергоатом”, заплановано спільну зустріч з представниками Міністерства охорони здоров`я, Мінпаливенерго та профспілок. За інформацією голови профкому енергокомпанії  О.В.Лича МОЗ виказало готовність виділити гроші, які йтимуть, втім, не на утримання обслуговуючого персоналу СМЧ, а на укладання договорів з організацією, яка готова його за необхідності виділити. Отож, у мене є надія, що свій персонал збережемо в складі ХАЕС.

- Якими якостями, окрім фахового рівня має бути наділений голова профкому, аби плідно будувати свою роботу. Він має бути “зубастим”, непримиренним, лояльним, дипломатичним, гнучким? Чи краще володіти всім потроху в залежності від ситуації?

- Я знову на перше місце поставив би любов до людей. А так, безумовно, має бути присутньою і певна жорсткість і певна гнучкість. При пошуку компромісу це дуже важливо.

 лютий 2006