Південно-Західна залізниця є однією з провідних транспортних артерій держави. Біля 20% основних виробничих фондів “Укрзалізниці” знаходиться у віданні залізниці.

Південно-Західна залізниця займає друге місце по обсягу перевезень серед шести залізниць України. В загальному обсязі вантажних перевезень України кожна шоста тонна припадає на частку ПЗЗ.

Біля третини від загального об’єму пасажирообігу України забезпечується залізничниками Південно-Західної залізниці, в тому числі значна частка міжнародних перевезень.

Південно-Західна залізниця одна з найстаріших залізниць України і є невід’ємною частиною національного залізничного транспорту України.

Початок будівництва залізниць на Україні відноситься до 60-х років ХІХ століття, коли виникла необхідність з’єднання Одеського порту і південно-західних кордонів Росії з центральними областями.

Першу на Україні залізницю Одеси – Балта, довжиною 213 кілометрів, будували за казенний рахунок біля трьох років (1861-1865), керував цими роботами барон Унгерн-Штернберг.

У травні 1866 року приступили до будівництва Києво-Балтської залізниці, як продовження лінії Одеса-Балта. Рух поїздів на цій лінії було відкрито через 4 роки.

7 червня 1870 року було покладено початок існування Південно-Західної залізниці.

Пасажирський вокзал у Києві будувався відразу для двох залізниць – Києво-Балтської та Курсько-Київської. Остання була продовжена до кінця 1868 року до лівого берега Дніпра у Києві, але ще два роки будували міст через Дніпро під керівництвом інженера Струве. Перший поїзд зі сторони Курська прийшов до Києва у лютому 1870 року.

У 1871-1876 р.р. збудовані дільниці Жмеринка-Волочиськ, Бердичів-Кривин, у 1890-1897 р.р. дільниці Жмеринка-Могилів-Подільський, Козятин-Умань, Христинівка-Шпола, Бердичів-Житомир. У 1897 р. до залізниці приєднана Фастівська лінія, а в 1902 р. - Волинська лінія і збудована дільниця Київ-Коростень.

У 1883 р. приєднана збиткова і незавершена Бендеро-Галацька лінія протяжністю 293,5 км.

У 1913 році розгорнута довжина головних колій складала 3906 верств, у тому числі 1349 верств – дві колії.

Рухомий склад налічував 1480 паровозів, 31809 товарних і 1650 пасажирських вагонів.

В управління Південно-Західної залізниці входили служби колії, тяги, руху, телеграфу, комерційної, зборів та матеріальної. Крім того, були ще канцелярія начальника залізниці, бухгалтерія, учбовий відділ і лікарська служба.  

Технічне оснащення Південно-Західної залізниці

Географічне положення

     Залізниця, в основному, розташована на території Київської, Вінницької, Житомирської, Чернігівської, Сумської, Хмельницької та частково в районах Рівненської, Чернівецької, Черкаської, Полтавської та Тернопільської областей. 

     Райони, що обслуговує залізниця, розташовані в межах поліської і лісостепової зон України. Північна частина тяжіння, приблизно по лінії Шепетівка - Житомир – Київ - Ніжин – Бахмач, находиться в межах Полісся; Південна – у лісостеповій зоні. 

     У районі розташування залізниці проживає понад 11 млн. чоловік. 

     Залізниця межує із залізницями: Московською (станції Зернове, Ворожба, Волфине, Чигинок, Семенівка), Білоруською (станції Хоробичі, Горностаївка, Неданчичі, Ніжин), Одеською (станції Гайсин, Івачків, Ланівці, Закупне, Кельменці), Молдавською (ст.Могилів-Подільський). 

     Південно-Західна залізниця обслуговує територію з розвинутою промисловістю і інтенсивним сільським господарством. Серед відправляємих вантажів перше місце займають мінеральні будівельні матеріали (майже 47%), на слідуючих місцях – продукція харчової промисловості (цукор, борошно, комбікорм) та сільського господарства (цукровий буряк), а в прибуваючих – кам’яне вугілля, лісові вантажі, нафтопродукти та чорні метали.
 У загальному обсязі перевезень 78% складає транзит. Головні транзитні вантажі – залізна руда, нафтопродукти, кам’яне вугілля, чорні метали, будівельні матеріали,  продукція сільського, лісового господарств, промисловості.
 У теперішній час функціонують ряд міждержавних транспортних коридорів, які проходять через територію залізниці. 

Критський № 3: Київ – Козятин – Жмеринка – Тернопіль – Красне –Львів – Катовице – Дрезден – Берлін;
ОСЖД № 3: Москва – Суземка – Зернове – Київ – Жмеринка – Львів–Мостиська – Медика – Катовице – Ополе – Вроцлав – Згожелець;
ОСЖД № 5: Шапрон – Хедишлахом – Баяшенье – Будапешт – Захонь –Чоп – Стрій – Львів – Красне – Жмеринка – Фастів – Дарниця – Гребінка – Полтава – Полтава – Хмарків – Тополя – Валуйки – Пенза – Кинель – Челябинськ – Курган – Утяк – Пресногорковська – Кокчетав – Актогай – Дружба – Алашанькоу – Урумчи – Ланьчжоу – Ляньюньган, з відгалуженнями;
№ 5а: Дарниця – Конотоп – Зернове – Суземка – Москва;
МТК ОСЖД № 7: Гданськ – Гдиня – Варшава – Люблін – Дорохуськ – Ягодин – Здолбунів – Козятин – Жмеринка – Роздільна – Одеса – Іллічівськ;
МТК ОСЖД № 8: Фастів – Знаменка – Нижньодніпровськ – Вузол – Красна Могила – Гуково – Лиха – Волгоград – Верхній-Баскунчук –Аксарайська – Макат – Байнеу – Найманкуль – Нукус – Учкудук – Навої;
Критський № 9: Олександрополіс – Пловдив – Бухарест – Кишинів – Київ – Вітебськ – Санкт-Петербург з відгалуженями;
№ 9а: Роздільна – Одеса;
№ 9с: Ніжин – Зернове – Москва. 

     Через територію залізниці здійснюються перевезення вантажів маршрутними поїздами комбінованого типу в напрямках вантажопотоків:
 Будапешт – Москва (“Чардаш”), Одеса – Москва (“Одеса”), Миколаїв – Москва, Запоріжжя – Варшава – Запоріжжя, Маріуполь – Київ, Київ – Славкув (“Ярослав”), Гданськ - Одеса, Зернове – Тополі - Ізов.