Екслібрис (від латинського виразу “ex libris” – “з книг”) – це спеціальний книжковий знак, що наклеюється чи відтискується на книгу, здебільшого на внутрішню її частину. Екслібриси, зазвичай, містять прізвище та ім’я власника, а також малюнок, який так чи інакше говорить про професію власника, його зацікавлення тощо, або ж про тематичне спрямування книжкової колекції. На екслібрисах замість латинського виразу іноді вміщують написи: “Книга...”, “З книг...”, “З бібліотеки...”, “Із зібрання книг...” тощо.
В минулому напис часто замінювався гербом власника книжки, адже в ті часи книжки прирівнювалися до скарбу і, здебільшого, належали лише заможним людям. Тим не менше, протягом століть розвитку цього жанру художньої творчості його творці прагнули втілити у свої твори більше, ніж тільки ім’я та прізвище власника, його походження чи звання: митці намагалися відобразити внутрішній світ людини, його зв’язок з суспільством, історією, природою тощо.
Вважається, що батьківщиною екслібрису є Німеччина, де він з’явився незадовго після винайдення друкарства. Перший відомий зразок книжкового знака, який дійшов до нас, належить Йоганнесу Кнабенсбергу і датується 1450 роком. Проте своєрідні прототипи цих знаків власності виникли задовго до того. Так, ще у Стародавньому Єгипті в бібліотеці фараона до папірусів прикріпляли маленьку фаянсову табличку з іменем власника книги.
В епоху книгодрукування книжний знак набуває форми мініатюрного естампу, що відтискувався на верстаті з гравірованої на міді чи дереві дошки. В першій половині ХІХ століття гравірований екслібрис став поступатися літографічному завдяки простоті друку з каменя, а в другій половині століття – друкованому кліше (фотомеханічне відтворення рисунка). В кінці ХІХ – на початку ХХ століття у зв’язку з відродженням інтересу до оригінальних способів друку екслібриси все частіше гравірують на дереві, іноді – на новому матеріалі – лінолеумі, хоча паралельно їх друкують і з кліше. Сьогодні для розмноження екслібрисів може використовуватися також сучасна копіювальна техніка.
Наприкінці ХІХ століття деякі вчені, бібліофіли, бібліографи й антиквари почали розглядати книжкові знаки як предмет колекціонування. Екслібриси дозволяли відкривати старі, зниклі примірники книг із книгозбірень, простежити шлях книги від одного власника до іншого. Дехто за цими мініатюрними творами почав вивчати творчість художників. Найбільша колекція екслібрисів належала естонському мистецтвознавцю Паулю Амбуру – в його зібранні було близько 40 тисяч екслібрисів п’ятдесяти країн світу.
Як слушно підкреслюють О.Хмельовський та С.Костукевич у книзі “Графіка й основи графічного мистецтва”: “Сучасне мистецтво екслібрису вирізняється особливими прикметами – воно лаконічне, покликане найвлучніше виразити характер, професію та зацікавлення власника книги за допомогою символів, гербів, зображень. Перед митцем постає завдання створити портрет власника не змалюванням його фізичної подоби, а розповіддю про його внутрішній світ, ставлення до навколишнього. Книжковий знак можна порівняти з афоризмом у літературі”.
В Україні часом появи екслібрису в сучасному розумінні цього мистецтва графіки можна вважати 1601 рік, а в середині XVII століття львівський гравер І.Филипович поєднав шрифтові оформлення з декоративними елементами.
В міському краєзнавчому музеї нещодавно відкрилася присвячена Шевченківським дням виставка книжкових знаків “Шевченкіана – мовою екслібрисів” з фондів Державного історико-культурного заповідника м. Острога.
В структурі згаданого заповідника діє унікальний заклад – Музей книги та друкарства, одним із пріоритетних напрямків якого є вивчення спадщини Великого Кобзаря, колекціонування книжкових видань та екслібрисів шевченківської тематики.
На виставці представлено вісімдесят шість унікальних художніх творів різних років та авторів, які єднає особистість та творчість Тараса Шевченка, що були й залишаються важливими віхами в історичному та національно-культурному розвитку нашого народу. Саме тому не лише біографи Тараса Григоровича, а й поети, письменники, художники постійно зверталися та звертаються до творчості Кобзаря, черпаючи в них ідеї, образи, сюжети для своїх творів.
Художнє наповнення екслібрисів надзвичайно різноманітне, проте домінуючим елементом більшості з них є образ Шевченка: реалістичний, стилізований, юний, в літах, солдат, задуманий, з глибоким, проникливим поглядом, наче дивиться крізь роки і бачить наше з вами сьогодення…
Творчість Т. Шевченка важко уявити собі без напівлегендарного образу кобзаря: «Сліпий старець, сумуючи, співає під тином, любить її, думу правди, козацькую славу…» Кобзар чи кобза як структурні елементи художнього вирішення творчого задуму художників також присутні на багатьох книжкових знаках виставки.
Композиційними віхами цілої низки представлених мініатюр є герої Шевченкових творів, які житимуть поряд зі своїм творцем доти, доки житиме в народі пам’ять та повага до Кобзаря. Свідченням та виявом пошани до поета та письменника, художника, національного героя є спорудження пам’ятників та монументів Т. Шевченку, окремі з яких, як от: у Каневі, Києві тощо зображені і на представлених книжкових знаках. На деяких екслібрисах уміщено фрагменти Шевченкових творів. Серед них особливо вражає звернення Шевченка: «Обніміться ж, брати мої, молю Вас, благаю…» Якими промовистими є ці слова для кожного українця сьогодні!
В жанрі екслібрису працювали багато відомих художників. На виставці представлено твори М. Опанащука, М. Бондаренка, В. Куравського, М. Маловського, В. Хвороста та інших. Кожний книжковий знак – самостійний довершений художній твір зі своїм оригінальним сюжетом та глибинним філософським змістом.
Доповнюють виставку екслібрисів як видання творів Т. Шевченка, так і книги про життя та творчість Кобзаря, а також вишивані вироби з фондів музею.
Виставка книжкових знаків «Шевченкіана – мовою екслібрисів» є ще одним доторком до світу мистецтва і, водночас, до нев’янучої спадщини великого Сина українського народу…
Підготував Тарас Вихованець,
заступник директора
з наукової роботи міського краєзнавчого музею
