Ожило все знайоме до болю…
У мистецькій галереї “АРТ-Пласт” днями відкрилась унікальна виставка вишитих рушників “Нев’янучий сад”, які виготовили інваліди-спинальники, сестри Галина і Світлана Махонюк із села Овадне Володимир-Волинського району Волинської області.
До вишитих сорочок, рушників, серветок ставлення у нашого народу особливе, бо традиція наносити візерунки на полотняну тканину губиться далеко у віках. Чи можна уявити українську оселю без вишитих речей? Принаймні із рушника розпочиналось життя людини, рушник супроводжував її під час відходу у інший світ. Рушник став символом щастя і добробуту. Великий сором був для тієї дівчини, яка не вміла або не хотіла гаптувати на полотні. Саме про це на презентації виставки розповіла директор Нетішинського краєзнавчого музею Оксана Кононюк. Вона представила двох жінок з Волині, які наперекір недугам створюють справжні шедеври.
На виставці представлено вісім десятків робіт майстринь. Кожен витвір неповторний і оригінальний. Учасники презентації захоплено оглядали розмаїття візерунків, які надихнули сказати теплі і щирі слова на адресу талановитих майстринь. Схвально оцінили творчий доробок завідувачка відділом культури Галина Фурманчук, начальник управління праці та соціального захисту населення Світлана Коваленко, заступник міського голови Іван Михасик.
Скористався хорошою нагодою привітати волинських гостей міський голова Олександр Смишляєв, який запевнив, що буде підтримувати всі цікаві культурно-мистецькі заходи у місті.
Після урочистих промов настав час великого таїнства. Кожен неквапливо міг оглянути візерунки на полотні. Рушники мають свою назву, яка відображає композиційний задум. “Горобина ніч”, “Хмелю, мій хмелю”, “Перший сніг”, “Стожари”, “Чорні черешні”, “Вечірня серенада”, “Радість” – все навіює романтику. Складається враження, що саме у розмаїтті кольорів присутня природа. Саме вона дає наснагу і впевненість для творчості майстринь, які хотіли передати на полотні мамину пісню, красу Волині, запах квітів, спів птахів, любов до рідного краю, до людей і життя. Це все дороге сестрам Галині і Світлані. Доля їх обділила здоров`ям, але Всевишній подарував великий талант.
Роботи майстринь з Волині побували на багатьох виставках у нашій державі і Польщі, окремі рушники є в приватних колекціях у Франції, Канаді, Японії. Нещодавно веселковими візерунками милувались у обласному літературно-меморіальному музеї Миколи Островського жителі та гості Шепетівки. У цьому є певний символізм: сестри через тягар хвороб несуть до людей красу орнаментів, письменники-гуманісти через терни несуть своє слово. Кожен з них перемагав і перемагає.
До організації виставки “Нев’янучий сад” долучились не тільки музейні працівники. Голова культурно-масової комісії профкому ХАЕС Людмила Малько посприяла, щоб творчість сестер Махонюк стала ближчою і для нетішинців. Після відвідин краєзнавчого музею Людмила Михайлівна організувала оглядини прилеглої до ХАЕС території. Гості з Волині вперше побачили енергетичний об’єкт.
Прізвище Махонюк добре знане не тільки на Волині. Сестра Галини та Світлани Людмила також кохається у вишивках, брат Анатолій – член Національної Спілки письменників України, автор п’яти поетичних збірок. Тепер про обдаровану родину дізнались і у місті енергетиків.
Олександр Шустерук
лмпень 2006
