Китай здатен здивувати увесь світ, здивувати Китай – надзвичайне завдання. Хіба не дивно, приміром, що кількість населення китайського міста Чунь Сін дорівнює кількості мешканців України? Водночас у цьому так званому місті розміром 400 на 450 кілометрів немає ні філармонії, ні тим більше консерваторії.
Але після відвідин симфонічним оркестром київського училища ім.Глієра Чунь Сіну мер міста пообіцяв, що один з таких закладів обов’язково з’явиться. І ми не маємо сумніву, що це станеться обов’язково, ото лише китайські хлопці відучаться у нас, стануть знаними музикантами.
У вищеназваному оркестрі вся мідна група – музиканти з Китаю. А от першу скрипку в прямому і переносному значеннях грає нетішинка Надія Подколзіна. А ще чарівні звуки з флейти „дістає” інший нетішинець Денис Смірнов. Про обох вихованців нашої музичної школи ми писали неодноразово. Написали про них і китайські газети після того, як оркестр дав у Китаї три концерти, один з яких на відкритому повітрі.
Це був візит оркестру з метою продемонструвати таланти, як китайців, так і українців, об’днаних одним духом – музичною гармонією.
- Нас зустрічали, як номінантів на премію „Оскар”, - розповідає Надія Подколзіна, - плакати російською мовою з привітаннями, живий коридор людей від літака до автобусів. Зрештою нас поселили у п’ятизірковий готель, водили по престижних ресторанах, де їдять таку екзотику, про яку згадувати для нашого шлунка небезпечно.
Отож, оркестр грав китайську оду „Червоний стяг”, романс з балету „Червоний мак” Глієра, урочисту увертюру Чайковського „1812 рік”, па-де-де з балету „Лускунчик” та „Вальс квітів”, польку „Трік-трак” Й.Штрауса, „Тараса Бульбу” Лисенка. Весь репертуар демонструвався по місцевому телебаченню і мав величезний резонанс. „Ми сподівались, що далі гратимемо якісь уривки, а виявилось, що необхідно проганяти всю програму, - згадує Надія. – Особливо боялись несприятливих погодних умов, коли грали на відкритому повітрі, адже інструменти дорогі, не для щоденного використання”.
Газети Чунь Сіня винесли розповіді про оркестр на перші полоси. За нашими музикантами бігали поціновувачі. І лише короткостроковість візиту не дала втомитись музикантам від прихильників таланту оркестрантів.
- Був шок, коли нас зустрічали в аеропорту. Квіти, плакати, вітальна музика, знайомі люди з оркестру – тобто китайські учасники оркестру. В училищі навчається чимала група представників цієї країни. Нас охопили всекитайською любов’ю і повагою. Нами пишались. Але після відвідин їхнього циркового училища ми зрозуміли, що ми ніщо проти їх акробатів і жонглерів, що нам треба працювати і працювати, аби досягти в своїй царині такої майстерності”.
Звичайно, наша співрозмовниця оцінювала здібності інших з власної дзвіниці. Насправді ж, за плечима третьокурсніці училища ім.Глієра участь у огляді-конкурсі в Парижі, два тури і відзнака дипломанта міжнародного конкурсу скрипалів ім.Августа Домбровського в Ризі, перша „гастрольна поїздка” до Китаю. Шлях у велику музику Надія і її однокурсник Денис починали в Нетішині. Відтепер про це місто знатимуть далеко за межами України.
Віктор Гусаров
липень 2006
