Вхід

Подари мне cказку

Подари мне cказку

Как отчет о поездке, он должен был бы начаться словами: на днях группа работников станции побывала в Умани, где посетила всемирно известный Софиевский  парк...  Но   эта фраза совершенно несопоставима  с  теми       впечатлениями, мыслями и чувствами, которые переполняют меня. На самом деле группа работников станции побывала в волшебном мире сказки!

“Подари мне сад” - попросила прекрасная гречанка София мужа. И горячо любящий мужчина сделал возлюбленной поистине царский подарок - на пустом месте создал прекраснейший райский уголок, известный сейчас под названием Софиев­ский парк. Трудно поверить, что этот огромный зеленый массив с вековыми деревьями, редкими и экзотическими растениями, прудами и водопадами - творение рук человека. Поражают невероятной красоты пейзажи, в которых удивительно сочетаются огромные гранитные камни, деревья и вода. Каменные гроты, арки, водопады, бурные потоки, переходящие в  тихие спокойные речки, петляющие по всей территории парка, фонтаны, водоемы, чудесным образом обрамленные кустарником и деревьями - удивительный полет фантазии человека, спроектировавшего этот парк. Создал его не архитектор, не художник, а военный инженер Людвиг Метцель.

Романтичная и печальная история жизни и любви Софии и Станислава не оставляет равнодушными сердца посетителей, каждый уголок парка пропитан любовью, нежностью, красотой, имеет свою историю или сказочную легенду.  Уместно вписываются в пейзаж статуи античных героев и древних мыслителей: прекрасная Венера, нежная Афродита, лукавый Гермес, идеальный Аполлон, малыш Амур  дополняют  и  укра­шают различные места парка, подчеркивают их оригинальность и неповторимость. Долина камней - не случайное нагромождение булыжников: внимательно присмотревшись, можно увидеть дремлющую на солнышке огромную   черепаху,  свернувшегося  кольцом    питона, слониху, ведущую к речке своего слоненка, замаскировавшегося под камень крокодила - что и кого угодно можно увидеть в камне, включив фантазию. Китайская альтанка, Тарпейская скала, английский парк, елисейские поля, венецианский мостик - уменьшенные копии известных мест - передают дух и настроение своих оригиналов.

Заботливая прохлада тенистых аллей навевает умиротворение и легкую грусть, призывает задуматься о прекрасном, добром, вечном…

Хотелось бы много еще рассказать о судьбах членов семьи Потоцких, об истории строительства парка, об этом волшебном месте. Но не хватит слов, чтобы описать все то, что поразило и очаровало меня, передать вдохновение и магию этого уголка природы, его влияние на человека. Поэтому откройте для себя “Софиевку” сами, побывайте в сказке!

Марина Мельничук, ОППР

ЗаповIдник колориту

Потрапити в Умань мріяв давно. Читав про це місто дуже багато, цікавлячись з дитинства історією. Нарешті моя мрія здійснилася, насамперед завдяки невичерпній енер­гії     Людмили    Малько, яка вкотре посприяла працівникам ВП ХАЕС з сім’ями помилуватися красотами  “Софіївки”  та  вдихнути повітря старовинної Умані.

Щодо враження від дендропарку, то ємко  про  це  написала  Марина  Мельничук. Від  себе  додам  лишень  про доброзичливу  атмосферу  та  гармонію  між  людьми, тваринами, птахами і рослинами, що панує в “Софіївці”.  Негативні  емоції,  здається тут не можливі в принципі.

Але Умань – не тільки “Софіївка”. Низка значних історичних подій  пройшла тут. Декабристи, зокрема князь С.Волконський, Залізняк та Гонта зі своїми гайдамаками, іудейський святий цадик Нахман, генерал І.Черняховський – ось перелік далеко не всіх особистостей  тісно пов’язаних з Уманню, її  історією.

Як і багато інших українських міст та сіл, не оминула Умані Велика Вітчизняна війна, залишивши страшні шрами на землі і у душах людей. Концтабір “Уманська яма” забрав життя тисяч радянських  військовополонених, нищились мирні мешканці, гинули уманчани на фронтах.

Було дуже приємно чути від екскурсовода, корінної мешканки мальовничої Умані, слова вдячності працівникам Хмельницької АЕС за чудову традицію покладання вінків до пам’ятників загиблим у вогненні роки війни. Вона передала через нашу делегацію уклін та щиру подяку від ветеранів війни, підкресливши при цьому, що зважаючи на те, як наші діти ставляться до своєї історії, до пам’яті про дідів і прадідів, наш народ має  своє майбутнє, адже пам’ятає минуле. І цього разу діти працівників ВП ХАЕС поклали три вінки до пам’ятників  на братських могилах та пам’ятника Черняховському, з написами “Від вдячних  працівників Хмельницької  АЕС”.

… Завжди приємно, коли при розставанні тобі кажуть: “Приїжджайте до нас ще, ми вас поважаємо, знаємо, завжди будемо вам раді”. І ці слова абсолютно щирі, а не просто данина ввічливості. Як зауважила Людмила Малько: “По нас судять про весь п’ятитисячний колектив   ХАЕС,   ми   мусимо  відпові­дати найвищим вимогам і міркам”. І як я особисто впевнився – відповідаємо!

                         Сергій  Ільющенков

На знімках: екскурсійна подорож водоймами Софіївки.

 

Напевно, слід погодитись з твердженням, що пізнати незнайоме з нальоту неможливо. На щастя, мені випала  нагода  вдруге побувати у неповторному куточку Черкащини  і  осягнути  повноту  краси тамтешніх  місць.

Гостинна Софіївка

Софіївка – місце, куди хочеться повернутися вже за мить після того, як покидаєш парк, який, власне, є гостинним господарем, що приймає кожного гостя по-королівськи, хоча, треба зізнатись, не кожен з останніх є справді ввічливим по відношенню до цього господаря. Бачити знову ландшафти Софіївки, її озерця, статуї, альтанки було настільки ж приємно, як бачити старого друга після довгої перерви. Дерева привітно гайдають  віттям, створюючи приємну і бажану прохолоду, доріжки самі ведуть в казку, збиваючи з пантелику відвідувачів, які хочуть побачити все і відразу. Очі й справді розбігаються, адже тут стільки природних і створених людиною “експонатів”, кожен з яких має власну історію. Разом вони складають величезну дивовижну мозаїку, ім’я якій Софіївка!

Але Умань – не лише дивовижний Софіївський парк. Вона пам’ятає період Коліївського повстання з його славетними проводирями Залізняком і Гонтою, епоху декабристів, що назавжди поєднана з ім’ям князя Волконського, і з нею пов’язана частина єврейської культури і проводирем Нахманом. Про це ми довідались з грунтівної екскурсії містом, проведеної талановитим екскурсоводом Наталією Висоцькою. Завдяки цій приємній і ерудованій людині ми почули чимало фактів про Умань періоду Великої Вітчизняної війни, відвідали кілька історичних пам’яток, приурочених цій події, та вшанували пам’ять героїв, поклавши вінки до їх могил.

Місто Умань розкрило нам свої дивовижі завдяки допомозі та відданості справі керівника туристичної групи Л.М.Малько, яка, як завжди, робила все можливе, аби згадка про цей візит була якнайприємнішою, а сама подорож не лише цікавою  розвагою,  а  й  корисним  знайомством з історією  України.

Антонія  Новак,

студентка

серпень 2006


 





ВідмінитиДодати коментар


 

Всі публікації

faberlic