Попри те, що в природі існує близько 300 видів цих комах (бджіл у сотню разів більше – авт.), чисельність багатьох видів суттєво скорочується, а тому охороняється людиною. Не просто ради збереження й самовідтворення цієї маленької складової живого світу, яка займає в ньому свою нішу. Джмелі, як і бджоли, ви­знано надзвичайно цінними запилювачами рослин. Ці, що працюють – я не боюсь такого визначення – в тепличному комбінаті, спеціально вирощуються, так би мовити, промисловим методом. Нетішинські тепличники закуповують крилатих помічників у одній з київських фірм, яка в свою чергу, імпортує цей живий товар з-за кордону. Втім, розведенням джмелів почали займатися й в Україні – в Пущі Водиці.

Працездатний вік джмелів, як і загальний, нетривалий, інтенсивно викладаються вони на своєму, так би мовити, професійному поприщі всього 3 місяці. Віддача колосальна. Керівник тепличного комбінату М.М.Радиця (на знімку), котрий віднедавна обіймає посаду заступника директора Хмельницького відділення агропромислового комплексу ВП ДП НАЕК “Енергоатом”, стверджує:  якби  не  використання в запилюванні овочевих культур джмелів,  навряд  чи  колективу вдалося  б досягти  врожайності  24.6 кг/м2 огірків і понад 25 кіло­грамів помідорів з аналогічної площі.

Однак це не означає, що повновладними запилювачами віднині стануть джмелі, а кількість бджолосімей у теплиці різко скоротять. Бджоли, хоч і вдвічі менші за своїх об’ємних родичів, у продуктивності не поступаються. Тим паче, що приносять  подвійний зиск: запилюють рослини і збирають мед. І хоч виробництво меду для тепличників не самоціль, його таки мають, продукцію поставляють у станційні заклади харчування. А ще, за словами нашого співрозмовника, бджоли цінні тим, що, повертаючись “з роботи” у вулик, комахи тільки їм зрозумілою мовою передають решті родини інформацію про розвідані ними території, а відтак місця найбільшого квітування рослин.

Звісно, трударі-комахи самотужки не змогли б забезпечити врожайність, якої досягли в комбінаті. Заслуга всього колективу в тому, що за 10 місяців поточного року тут вирощено 500 тонн овочевої продукції: 243.394 кг огірків, 241.475 – помідорів, 376 кг баклажанів, 2.487 кг зеленої цибулі, 30 кілограмів зелені петрушки, півтонни перцю, понад 9 тонн капусти, 20 кг (весною до столу атомників) редиски, 800 кіло­грамів кабачків, 200 кг винограду, тонну грибів. Плюс 1000 штук квітів. Овочівники кажуть, що ще протягом місяця у наших  їдальнях  будуть огірки й помідори врожаю-2006, з Нового  року  з’явиться  зелена цибуля  (вже висаджена),  а також гриби глива й шіітаке.

Попит на нетішинську продукцію, добре знану поза межами міста й області, зростає. Її залюбки беруть у Вінниці, Тернополі, відзначаючи високі смакові якості овочів та відповідність нашої городини сертифікату.  М.М.Радиця  жалкує,  що  внаслідок реорганізації тепличний комбінат відійшов від ХАЕС (в Енергодарі, як він каже, активно працюють над тим, аби все повернути на круги своя), хоча зараз, на стадії завоювання прихильності громадськості до будівництва 3 і 4 енерго­блоків міг би зіграти свою соціальну, якщо хочете, агітаційну роль. Виходячи з реальних можливостей, очолюваний ним колектив спроможний забезпечити безкоштовно овочами дитячі садочки, школи, будинки-інтернати для людей похилого віку тощо  в усій 30 кілометровій зоні. У що це обійшлося б  станції?  На переконання М.М.Радиці, у 600-700 тисяч гривень на зарплату тепличникам, зате який козир мала б вона в руках, вибудовуючи  стосунки з громадськістю довколишньої округи!

Поки що в комбінаті, який з року в рік все більш впевнено й переконливо  заявляє про свою прибутковість, знайшли інший шлях як заробити собі на зарплату. З наступного року тут планують вирощувати шампіньйони. А оскільки їх міцелій (грибниця – авт.) завозять винятково з-за кордону – Німеччина, Росія, Чехія – готові самі стати його виробником в Україні. Досвід подібний мають, адже виробництво міцелію гливи, а згодом і шіітаке, освоїли вже добре, і мають постій­них покупців у Білій Церкві, на Хмельниччині та Рівненщині. Наскільки це вигідно, судіть самі. Кіло­грам міцелію на ринку коштує 50 гривень, за місяць у комбінаті його легко можуть виростити тонну. Результати року за таких темпів у грошовому виразі якраз сягатимуть суми, необхідної для виплати зарплати колективу.

Нетішинський тепличний комбінат – єдиний з поміж тих, що функціонують у містах-супутниках вітчизняних АЕС, де вирощують таке розмаїття овочів. Це більш за­тратно, ніж запроектований огірково-помідорний напрямок. До речі, кількість працюючих якраз і розрахована на вирощування цих двох культур. А перехід на більш широкопрофільне виробництво, то вже заслуга й ініціатива колективу, передусім його керівника М.М.Радиці, котрому не притаманно рухатися наїждженою колією, боячись вибитися з неї. Бо за натурою він вічний пошуковець і експериментатор (в хорошому розумінні цього слова – авт.), готовий торувати ще не звідані шляхи. І що там набиті попервах гулі й синці, коли є в кінцевому рахунку бажаний результат!

За 8 місяців поточного року Хмельницьке відділення АПК визнано кращим в енергокомпанії. Показники нетішинців могли б ви­глядати ще більш солідними, якби під теплицями було задіяно не два, як зараз, а 4 чи 6 гектарів площ. Це одна з давно виношуваних і поки що незреалізованих мрій М.М.Радиці. Втім вірити в те, що вона збудеться, Микола Миколайович не перестає. Наразі відстоює два нові бізнес-плани на найближчу перспективу: вирощування шампіньйонів і квітів (гербери й троянди - авт.). Триста п’ятдесят кущів троянд, до речі, вже висадили, і до літа сподіваються мати перший ужинок квітів.

Непокоїть керівника і те, що біля тепличного кіоску завжди вишиковуються великі черги. Для зручності покупців планує розширити кількість торговельних точок, одна з них має з’явитися, приміром, в районі колишнього овочевого магазину. А що продукції для забезпечення нормальної торгівлі вистачить, сумнівів немає. Тим паче, що досягнуті найвищі серед усіх відділень АПК “Енергоатому” показники – 24.6 кг/м2 овочевої продукції, для нетішинців зовсім не межа.

- Ми можемо більше, - ствер­джує М.М.Радиця, не вміючи кидати слів на вітер. Він щиро здоровить колектив комбінату і всіх працівників сільського господарства з профе­сійним с вятом і зичить їм сили, здоров’я та радості в домівках.

- Нехай наша життєвонеобхідна продукція додає сил і натхнення кожному.

Ольга Сокол

листопад 2006