Вхід

Життя з середи на п`ятницю

 

П’ятниця для журналіста – день народження: як правило так звані тижневі видання вже стають надбанням читача. Творці часопису підбивають підсумок. Отримують першу порцію адреналіну у вигляді незадоволення керівництва чи пересічного «штудіювальника» газетного листка на предмет граматики, синтаксису і «правильного розуміння лінії партії».  Перші пристрасті вгамовуються, настає «прозріння», після якого черговий процес накопичення фактів, їх осмислення, муки першого рядка…Отож, у п’ятницю журналісти помічають, а точніше – бачать один одного. Свіжою фарбою пахне газета, внутрішньою гордістю наповнюється душа, адже ти зміг перетворити віддалені рефлек­сії у чіткі рядки опусу номер такий-то, в  залежності від стажу роботи.

В Шепетівській друкарні на початку вісімдесятих, як і сьогодні, редакторів збиралось до десятка (тоді це «звання» носили одиниці і їх поява «на людях» була явищем). Я був молодий журналіст місцевої газети «Шляхом Жовтня», тому спілкування із зрілими журналюгами  вважав за честь. Приїзд з Нетішина  редактора «Енергобудівника» Валерія Басирова сприймався як поважна подія, адже у чоловіка за плечима був недосяжний нашому брату Літературний інститут,  книжечка-метелик з історії Славутчини, надрукований у періодиці нарис, а головне – його газета! Переглядаю подекуди пожовклі сторінки  «Энергостроителя» (часопис виходив російською) і констатую, що за партійного нагляду і певної обмеженості тематики, газета відразу міцно утвердилась в числі міцних середнячків. Пізніше біля керма газети стояли Микола Заріцький, Михайло Ільчук, Олександр Радишев­ський, був період безвладдя і місію редакторства ніс Андрій Кантоніс­тов. Як журналісти, усі ці особи плідно попрацювали у різних видан­нях Славутчини. Згодом Валерій Магафурович  очолив районку «Трудівник Полісся» і у кінці вісімдесятих – на початку дев’яностих вона конкурувала з провідними газетами­ країни. На одному з подарованих мені збірників поезії Валерій написав: «Пливемо, і нікуди не правимо». 

Проте корабель на ім’я «Энергостроитель» плив бурхливими водами дійсності. У 1988 році штурвал підхопив Микола Панасюк. Десь на початку нашої незалежності часопис набирає найбільший тираж – близько шести тисяч. Я тоді ще не знав, що у 1991 році ми станемо одночасно суперничати і допомагати один одному на газетній ниві. За найскрутніших обставин «Енергобудівник» (з 1991 року виходить українською) і «Перспектива» ділять лише інформаційне поле, жодного «мінного» поля на нашому шляху не було. В цьому немала заслуга журналістів сусідського часопису, яким до снаги піднімати тему будівництва і заплутаних життєвих колізій, писати вірші і рекламний слоган, підноситись до світоглядних обговорень і спускатись на дно безпробудної буденщини. Є речі талановиті і пам’ятні, є прохідні. Вже й часу спливло немало, а свіжим залишається першоквітневий розиграш з коровами, що пасуться посеред Нетішина і зараховані на баланс ЖКО.  Нинішні «розиграші» навколо самого ЖКО не настільки гуморні.

Останні вісім років напинає газетні вітрила «Енергобудівника» Петро Войтович. Не проста це річ утримувати курс так, як записано на кормі твого корабля, коли дійсність вже і не «енерго» і не «будівник». Він кладе галси з боку на бік,  намагається наповнити повітрям скупу нішу запрограмованої статутом тематики, сподіваючись, що попереду океанський простір і маяки.

В колективі газети стабільне тріо і кілька скрипок, що роблять редакцію зіграним ансамблем. З перших  днів працює Майя Романюк. Секретарська справа, набір текстів, а нині і верстка на її плечах. Разом з Марією Манько вона дочитується до кожного написаного журналістами слова. Як правило дискусію про припустимість того чи іншого слова у реченні припиняє не редактор, а «Великий тлумачний словник».

Людмила Рудковська – головний журналістський штик у разі відсутності редактора, і у разі його присутності, бо у того ще сила–силена інших обов’язків і справ. З свіжої крові у часописі Людмила Кожушко. І подекуди від її розвідок доводиться шукати п’ятого кутка герою розповіді і ... - редактору.

А ще колектив багатий на  активних дописувачів: колишній працівник редакції Богдан Фединчук, невгамовний Петро Шелепало, прискіпливий Віктор Войковський – кожен вносить власну родзинку у плетиво газетної площі.

З середи на п’ятницю проходить процес Творення.  П’ятниця – день народження. Цьогоріч у п’ятницю «Енергобудівник» відзначає чверть віку. Добра вам, колеги!

Віктор Гусаров

грудень 2006


 





ВідмінитиДодати коментар


 

Всі публікації

Достойная полноценная еда всего за десять минут, ТЕПЕРЬ В УКРАИНЕ!!!