Вхід

«Головне - послIдовнIсть, виваженIсть I опора на колективну думку»

  • Головна
  • Статті
  • «Головне - послIдовнIсть, виваженIсть I опора на колективну думку»

Дмитро Міщенко в колективі Хмельницької АЕС порівняно недавно. Взагалі він підпадає під визначення молодь, адже тридцятьма п’ятьма роками обмежено  вік  такої  категорії  людей. Тож  рік   народження   1971-й дає йому право ідентифі­кувати себе з моло­діжним середовищем. Але є у нього інші „важелі” бути помітним в колективі ХАЕС – він заступник начальника  по роботі з персоналом енергоремонтного підрозділу, голова найбільшого цехового профспілкового осередку  станції. Понад тисячу членів профспілки під опікою Дмитра Валерійовича, як величає  його переважна частина колективу. Ми регулярно зустрічаємось з Дмитром на станційних профкомівських за­сіданнях, але нагоди поговорити про життя-буття не випадало. Напередодні 15-річчя  від дня заснування Атомпрофспілки  захотілось  дізнатись  про  „былое  и думы»  члена  профкому  НАЕК  «Енергоатом»  Дмитра Міщенка.

-  Молодість – не най­більший „гріх” для лідера. Якщо громада сприймає і довіряє, то це лише показник, що не кількістю прожитого часу вимірюється  повага. Пригадую, в кінці 2003 року колектив Хмельницької АЕС вкотре завирував пристрастями з нагоди  виокремлення ремонтних служб   ХАЕС  в  окрему структуру.  Тоді   ти разом з О.Нікітчуком, О.Богушем, К.Гнилоквасом, С.Бобіним,  як мовиться,  кидався на амбразуру, аби відстояти позицію колективу. Зрештою, вас почули не лише на ХАЕС, але й в компанії і  процес  перейшов  у  розумні рамки. Це був спонтанний крок, чи щось інше?

- Нас визнав колектив, ми зібрали майже три з половиною тисячі підписів на підтримку обгрунтованої позиції. Маніпулювання свідомістю тут відсутнє, адже  на станції працюють самостійні в своїх судженнях люди, свідомі свого місця в процесі виробництва.

Якщо брати мою позицію, то я проти будь-якої гарячкуватості і необдуманих дій.

- Несвоєчасними думками називав свої заміт­ки 1920-1924 років Максим Горький. Він полемізував з владою на предмет досягнення зовні гарної мети тодішніми методами. Думаю, щось подібне сталось і  у випадку з ідеєю виокремлення ремонтників з колективу ХАЕС.

- Розумію, що західний варіант привабливий для керівництва, має право на життя. Оголошена корпоратизація атомної енергетики має на меті залучити інвестора. Цей процес торкнеться кожного. Саме тому я покладаю великі надії на профспілку, як гаранта і захисника працюючих. В даному питанні важливо перед роботодавцем виступати підкованим юридично, послідовно, обдумано і з певною тактикою та стратегією. Я вважаю наявність будь-якого профспілкового органу благом для колективу, а профкому, що довів свою спроможність захищати права працюючих, і поготів. Тоді, на початку 2004-го ми разом з профкомом ХАЕС на чолі з М.Гуком  навели саме ті аргументи, які важко було проігнорувати. Зробили це без зайвих емоцій, розважливо, дали простір для маневру адміністрації. Саме так можна досягти мети. Ми соціальні партнери, ми маємо знаходити компроміс.

- Не  всі  вважають, що  шлях  до  перемоги  лежить в  площині  безконфліктності. От  якби  шашку  наголо і  на повному алюрі  в ряди противника!

- Наголошую, що ми не ворогуючі табори, ми дві половинки одного цілого. У нас спільна мета – найкращим чином виробляти електроенергію. Адміністрація покликана досягти найліпшої прибутковості, колектив – найкращих  компенсацій за хорошу працю. Узго­дження інтересів і дає необхідний результат.

- Ти  можеш  це  підтвердити  ще якимись прикладами?

- Безумовно. Повертаючись до згаданого конф­лікту нагадаю, що ЕРП був таки створений, бо до загальної  схеми  приводилась  структура  в НАЕКу, але умовою цього була атестація майже 200 робочих місць тих категорій працівників, які не повинні були отри­-мати розриву в пільговому стажі у зв’язку з реорга­нізацією цеху. Це була велика ділянка роботи, яку важко переоцінити.  Владнали ми  і проблему визначення стажу працівників, які перейшли на станцію з Львів­енергоремонту. Вирішилась ситуація і з ліфтерами, яким вкоротили свого часу надбавки – разом з адмі­ністрацією знайшли механізм  їх компенсації.

- В такому великому колективі безконфлік­тно бути  не  може. Хтось не отримав жаданої путівки на  море, не  вирішено питання  житла  для молодого спеціаліста, графік  виходу  на роботу не підходить робітниці  з  дитиною  тощо.

- А  якби  профспілок  не  було,  то  все  це вирішилося б? У тому то й суть, що профспілки намагаються виробничі і побутові проблеми вивести на такий баланс, щоб працівник  мав  менше  клопотів, щоб слова про  соціальну справедливість не стали простим гаслом.

В нашому підрозділі цехком діє за структурою профкому ХАЕС. Є комісії – з соціального страхування, житлово-побутова, виробничо-масова і так далі. Ми чітко з’ясували потреби наших працівників у житлі і робимо все можливе, аби зменшити чергу. Працівники ЕРПу отримали позики на житло вторинного ринку і на будинок №506, просунулась черга на малосімейки та гуртожиток. В принципі, це крапля в морі, бо життя дається один раз і кожен має право на гідне житло, роботу, відпочинок. На жаль, маємо те, що маємо – в черзі по станції близько 1000 чоловік.

Як на мене, то досить пристойно вирішується питання відпочинку. Поки що ремонти першого і другого енергоблоків проводяться весною і восени. В ці пори року ремонтники всі як один  на роботі, а влітку профспілка намагається задовольнити найвибагливіші заявки. Всі розуміють, що гідний відпочинок дасть прибавку у роботі.  Взято курс на виконання робіт власними силами без залучення де це можливо підрядників, тому є у нас так звані надурочні роботи, роботи у вихідні дні. Цехком знаходить узгоджену позицію, вирішуються питання компенсацій тощо. Можу назвати  активістів, які вкладають частку своєї душі і знань у те, щоб колектив працював стабільно,  відпочивав гарно і змістовно, бачив перспективу. Це  П.Сушко, П. Сайко, В.Веселов, Г.Слівінська, О.Нікітчук, С.Бобін. До їх думки і порад прислухаються, цінують, з ними радяться.

- Можна сказати, що  в  цехкомі  підібрався колектив  однодумців.

- Однодумці – слово дещо звужене. Колектив, який має спільну мету, а думок як дійти до бажаного результату може бути багато.

Я вважаю, що Атомпрофспілка  на сьогодні має найкращий багаж здобутків. Головне, не втратити досягнень, не ховати голову в пісок,  прогнозувати  розвиток ситуації. Повернусь до корпоратизації. Профспілки мають мати цивілі­зований, обгрунтований план дій із захисту інтересів працюючих. Вважаю, що наші лідери тримають руку на пульсі питання, мають великий досвід роботи і заслужили право продовжити обраний курс. Часто-густо ми бажаємо термінових змін, бо сподіваємось на якісь примарні привілеї. Це як виграш в лотерею, Чув, що комусь везе, але 99 відсотків гравців залишаються при своїх інтересах.

- Ти також не все життя займався профспілковою роботою.

- Не можна сказати, що до цієї справи прийшов випадково. Після закінчення інституту я п’ять років працював на Чорнобильській АЕС. Тоді профспілкою там керував нинішній наш керманич О.Лич і багато питань, які ставило життя, вирішувалось завдяки профспілці. Я намагався зрозуміти процес проходження питання від його виникнення до логічного завершення. Думаю, що профспілковому лідеру слід бути толерантним, юридично підкованим і небайдужим. Тоді можна розраховувати на успіх. Якщо говорити про себе, то я намагаюсь відслідковувати нормативні документи, політичні процеси в державі і зокрема в Нетішині, підтримувати своє реноме контактної і послідовної людини.

- Я тебе бачив з дітьми на прогулянках, в спортивному  костюмі  на  біговій  доріжці.  Кроси – це  закономірний  виховний  процес,  приклад,  чи   щось інше?

- Можливо і приклад, але більше необхідність. Напружений нерівний ритм роботи - супутники  життя. Греки зауважували, що коли хочеш бути здоровим – бігай, бо почнеш бігати, як захворієш. Вранішній моціон  передбачає певну кількість рухів, а ще я люблю поплавати у басейні. Відтоді, як я в Нетішині, це система.

- Можна сказати, що  фізична культура  в  ЕРПі в пошані.

- Безумовно. Керівник підрозділу Михайло  Ковальчук свого роду унікум, адже поєднує відповідальну роботу з успішною тренерською діяльністю у заснованому ним же спортивному клубі «Пульсар». Його вихованці - призери європей­ських і світових першостей. І в колективі до спорту відповідне ставлення. ЕРП останні два роки в числі кращих спортивних підрозділів Хмельницької АЕС, наші працівники займаються у багатьох секціях, беруть участь у змаганнях не лише станційного рівня. І це також один з елементів виховання колективу, створення сприятливої атмосфери довіри один до одного.

- Чого  б  ти  побажав  профспілковим  активіс­там на майбутнє?

- Послідовності, виваженості, наполегливості і опори на колективну думку.

Бесіду вів Віктор Гусаров

січень 2007


 





ВідмінитиДодати коментар


 

Всі публікації

Достойная полноценная еда всего за десять минут, ТЕПЕРЬ В УКРАИНЕ!!!