Вхід

Кардинал Рiшель - в центрi iнтриг

 

Гральні карти - це не лише  знаряддя для азартних ігор, а й універсальний носій історичної та культурологічної інформації, переконує колекціонер гральних карт  Наталя Шабаркіна (на фото). До 1993 року колода карт для неї асоціювалася лише з грою у дурня, преферанс, тисячу чи покер, аж поки одного разу  друг  сім’ї  не привіз їй з-за кордону унікальний презент: гральні карти із  зображенням  портретів  царської  сім’ї Романових. Так розпочалася її колекція.

Наталя Шабаркіна, інже­нер-перекладач Хмельниць­кої АЕС, має у своїй колекції гральні карти з Франції, Ірландії, Сполучених Штатів Америки, Білорусі, Росії і, звісно, ук­раїнські.

- Побачивши на картах ди­настію Романових, я була вра­жена, - пригадує Наталя Ша­баркіна. - Тоді зробила для себе відкриття - це ж у такому стисненому вигляді можна пе­редати багато цікавої інфор­мації! Потім взялася сама шу­кати  на прилавках сувенірні колоди й розчарувалася -  у нашій країні такий напрям не розвинений. Задум передачі інформації  через гральні кар­ти  дуже  цікавий, таку ідею можна  брати на озброєння - пред­ставити  давню архітектуру,  пе­ріод козацтва...  Колоду  карт  можна «читати» як  підручник  з історії чи ботаніки,    вивчати  по  ній   фольклор.

Серед найцікавіших колод Наталі - колекція динозаврів, лицарські  обладунки, лікарські  рослини,  зірки футболу, дитячі карти з казковими  сюжетами.  Чого  варті монархи  Франції.  Звісно,  і  тут кардинал Рішельє - традиційно  в центрі всіх державних  інтриг.  Кілька років тому пані Наталя була на сільськогоспо­дарській виставці, де придбала колоду карт із зображенням тракторів та іншої сільськогос­подарської техніки.

- Друзі ніколи не «ламають» голову із подарунком для мене, коли їдуть у відрядження чи по­дорож за кордон, - зізнається пані Наталя. - Завжди везуть мені сувенірну колоду гральних карт.

 

У XVI столітті

в Краківському університеті

за допомогою колоди карт

викладали... логіку

Гральні карти відомі ще з часів єгипетських фараонів. Кандидат історичних наук, лауреат Державної’ премії України імені Т. Шевченка (м.Київ) О.Апанович в одній зі своїх праць зазначає: «Є при­пущення, що гральні карти при­думали жерці Давнього Єгипту. Геродот розповідає про гру, що нагадує картярську, в Мідії в \/ІІІ-\/ІІ ст. до Різдва Христово­го». Європейці запозичили гру в карти з арабського сходу у XIV столітті. Українство поціну­вало можливості картярської колоди раніше наших сусідів московитів, стверджує дослід­ник, бо Україна географічно була ближче до вже «окупова­ного» паперовим картярським лицарством Заходу, українські землі були складовою частиною Литовсько-польського князів­ства.

«Фашистів» «били» карикатурами Гітлера

...Першу успішну спробу ви­користати гральні карти з агітаційною метою було зроблено під час Великої французької ре­волюції - реакційні фігури кар­ткових монархів та їхнє оточен­ня було вирішено замінити але­горичними зображеннями рес­публіканських ідеалів. Чотири королі перетворилися на геніїв миру, війни, мистецтва й торгівлі; дами - у свободи совісті, професій, друку та шлю­бу; валети - у рівності прав, обов’язків, звань та рас (з’яви­лося зображення темношкірої людини з розбитими кайдана­ми).

В  період наполеонівських воєн у Франції було надрукова­но карти з портретами відомих полководців  та сценами блис­кучих перемог. Королем  пік  був  Наполеон  Бонапарт,  а  червова дама зображувала битву за Москву.

Під час Великої Вітчизняної війни радянські художники ство­рили колоду карт із зображен­нями кумедних «королів» - ка­рикатури Гітлера, Муссоліні, Хорті та Маннергейма. На ту­зах красувалися череп із кістка­ми, шибениця, тюремні uрати і складена з отрутних змій свас­тика.

Дніпропетровський істо­рик Григорій Іващенко-Дзвінковий впевнений, що гральні карти потребують реа­білітації. Два роки тому він пре­зентував результат свого 30-річного дослідження - книжку  «Нехай козириться!», в якій описа­но понад сотню національних українських картярських ігор.

Наталія  Кравчук


 





ВідмінитиДодати коментар