Вхід

ПрестижнI сцени в кращих залах I призовI мIсця

Ось так стисло можна охарактеризувати участь вихованців викладача школи мистецтв Н.Г.Горбової у IV Міжнародному конкурсі дитячо-юнацької художньої творчості  “Відкрита Європа”, який проходив з 30 березня по 4 квітня у Москві. Четверо юних обдарувань з Нетішина Павло Кубинський, Сергій Васильєв, Саша Арнаутов та Юлія Троценко достойно трималися на престижних сценах, які не раз приймали кращих музикантів і співаків планети.

Паша виступав у наймолодшій віковій категорії – до 9 років. У Москві він презентував “Дитячі ігри” Моцарта, а ще бойову запальну пісню “Хлоп’ята”, яка за духом підходить характеру юного співака. У його житті це тільки другий конкурс - до того пробував свої сили в українській столиці. Чого не скажеш про Серьожу. На велику сцену він виходить далеко не вперше, і кожен виступ результативний. Друге місце стало стабіль­ним досягненням хлопця: так було у Ялті, в Києві,  і  повторилося в Москві.  Шикарно виконавши аріозо із кантати “Москва” П.Чайковського та одну італійську пісню, він впевнено зайняв другу позицію.

Саша Арнаутов у подібних конкурсах має неабиякий досвід. За підрахунками, він уже вшосте виборює перше місце. Перемогу в Москві йому принесли аріозо “Що ж ти опустила очі?”, виконана співаком італійською мовою, та українська народна пісня “Ой при лужку”. Саша ви­ступав, як каже Н.Г.Горбова, з великим горінням, емоційно, дуже яскраво і виразно.

Вершиною виступів нетішинських конкурсантів став вихід на сцену колишньої випускниці школи та училища імені Глієра, нині – студентки-першокурсниці Київської консерваторії Юлії Троценко. У своїй віковій категорії після виконання творів Генделя вона була першою. Один із членів жюрі, що судило номінантів академічного співу, народний артист Росії, соліст Московського державного театру оперети Герард Васильєв присудив нашій Юлі спеціальний диплом за краще виконання арії із оперети. Крім нагороди переможця конкурсу нетішинка отримала в подарунок річну передплату журналу “Оперетта”, цікаву конкретну пропозицію на майбутнє. Її, аби, так би мовити, не зурочити, поки що не розкривають. Наталія Горбова запевняє, що з часом земляки про все дізнаються. Пропозиціями, до речі, не менш цікавими, засипали Юлю після приїзду з конкурсу в Києві.

Не залишилися поза увагою жюрі та присутніх на конкурсі викладачів академічного співу виступи наших вокалістів-хлопчиків. Тепер їх педагог разом  з батьками думають на якому варіанті подальшої участі в провідних мистецьких заходах зупинитися. Зваби, достатньої уваги, багато, але всього осилити не можна. Важко чисто фізично, бо й так діти не знають повноцінних канікул, займаються у свята й вихідні. Крім того, кожна поїздка, тим паче поза межі України, потребує матеріальних затрат. І хоч вдається знаходити спонсорів, багато мусять брати на себе й батьки.

Педагоги разом з учнями надто високо підняли перед собою планку творчих досягнень, каже мама Серьожи Васильєва. У випадку з конкурсом у Москві та планка так би й залишилась у мріях, якби не розуміння людей при посадах того, що таланту не можна дати згаснути. Він мусить розвиватися, виходячи на нові обрії. “Відкрита Європа”, про яку нетішинці дізналися з Інтернету, напевне, залишилася б їм такою тільки у назві конкурсу, якби не матеріальна підтримка, надана Хмельницькою АЕС та рідним містом. За що учасники та їх батьки і педагоги щиро вдячні адміністрації та профкому станції в особі генерального директора М.С.Панащенка та голови ПК М.В.Гука, міському голові О.Є.Смишляєву.

Бабуся Саші Арнаутова каже, що в призовому місці внука була впевнена. Але що воно буде першим… Від звістки рідним аж дух перехопило. До перемоги привело багато чинників: талант хлопчика, його старання, підтримка сім`ї, а головне – невтомна праця педагогів  Н.Г.Горбової  та    О.М.Кацан. Як переконували нас  родичі  конкурсантів,  у людей, фанатично відданих своїй справі, учні просто приречені на успіх.

Так то воно так, але самі педагоги хоч би як не були впевнені у здібностях, можливостях та готовності своїх учнів достойно суперничати з не менш здібними ровесниками, під час конкурсу неабияк хвилювалися. Хвилювалися й вокалісти. Але, як каже Серьо­жа Васильєв, усі тривоги розвіялися, як тільки він почав співати. Саша ж прямолінійно заявляє, що кращих за нетішинців у Москві не було.

Про особливе зачарування жюрі голосами її вихованців каже і Н.Г.Горбова. Те, що з-поміж десятків виконавців у своїх вікових категоріях вони зайняли призові місця, на користь сказаного.

Конкурс вражав масштабністю і грандіозністю. Загалом у ньому взяло участь 1800 юних обдарувань з 20 країн світу. З пострадянських держав найширше була  представлена Росія - аж  113  міст  делегували  своїх виконавців. Україну, окрім Нетішина,  представляли  Донецьк, Дніпропетровськ, Харків.

У жюрі маститі профі з Росії, Австрії, Естонії. Нетішинці вражені, що імениті майстри виявилися дуже милими людьми. Вони підходили до наших виконавців, давали автографи й поради, ділилися своїми враженнями й баченнями, без погорди спілкувалися з батьками й педагогами.

Вокалісти й досі під враженням, тішаться нагородами й подарунками, залюбки розповідають про побачене. Бо окрім виступів, вони активно знайомилися з Москвою: побували на Красній площі, у Третьяковській галереї, гуляли Арбатом. Не оминули нагоди відвідати центр української культури, де саме за участі Белли Руденко проходив вечір пам’яті І.С.Козловського. Дивно і водночас приємно було слухати в самому центрі Москви українську мову.

Хоч яким представницьким не був конкурс, переважна більшість талановитих посланців своїх країн удостоїлися лише диплома учасника. Були номінації й вікові групи, де перші місця взагалі не присуджувалися. Але там, де виступали нетішинці, таких “вакансій” не було.

Ольга Сокол

квітень 2007


 





ВідмінитиДодати коментар


 

Всі публікації

faberlic