Сказав, звертаючись до журналістів, віце-президент ДП НАЕК “Енергоатом” В.М.Пишний

Схему квітневих відвідин Хмельницької АЕС журна­ліс­тами регіону їх організатори вирішили урізноманітнити. Оскільки більшість представників ЗМІ на екскурсії  підприємством  за  вже усталеним   маршрутом була, гостям запропонували зна­йомство з конкретними підрозділами.

Перша зустріч – на оглядовому майданчику, де на журналістів чекав заступник начальника електроцеху Ю.В.Нагорний. Він розлого й доступно розповів про роботу відкритого розпо­дільчого пристрою 750/330 Кв, відповів на поставлені запитання. Далі було зна­йомство з роботою відділу технічного контролю, специфіку якого гості з’ясували, спілкуючись з керівником підрозділу І.І.Хмілевським.

Вінцем перебування на ХАЕС стала прес-конфе­ренція за участю віце-президента  ДП   НАЕК   “Енер­­го­атом” з ремонтів та заводського виробництва В.М.Пишного, головного інженера Хмельницької АЕС В.П.Макєєва, його за­ступника з ремонту В.В.Лисенка, головного інженера “Атомремонтсервісу” В.В.Жукова. Основна тематика розмови –  планово-попереджувальний  ремонт на  енергоблоці  №1, до  початку  якого  залишилися  лічені дні.

Першим взяв слово В.М.Пишний. Володимир Максимович доповів про мету свого приїзду на ХАЕС.

- Сьогодні ми провели засідання виїзного штабу з організації ППР на енерго­блоці №1, який виводиться в ремонт  1 травня. Його тривалість – 57 діб.

Проведення таких засідань стало нашою доброю традицією і практикується на всіх атомних станціях. Якщо з якихось причин не вдається зробити це на місцях, проводимо в компанії в режимі відео-конференції. Почути і побачити один одного у такий спосіб можливість є.

Це суттєво допомагає в роботі, станція відчуває, що вона не одна. А проблеми, які  виникають у атомній галузі, жорстко контролюються в компанії і оперативно вирішуються. Ідея проведення виїзних штабів прижилася, і ми не налаштовані згортати започатковане. Навпаки, розширюватимемо коло учасників, у тому числі й за рахунок ЗМІ. З вами нам потрібно все більше й більше працювати, адже маємо великий спільний проект – робота з громадськістю в плані підготовки і проведення консультативного референдуму з питань добудови 3 і 4 енергоблоків.

На сьогоднішній зустрічі ми детально проаналізували які, окрім зарегламентованих, заплановані додаткові роботи в рамках заходів з підвищення безпеки і надійності обладнання, розглянули аспекти підготовки і проведення якіс­ного ремонту у визначені строки: від забезпечення обладнанням, запчастинами та матеріалами до потреби у спецодязі, засобах індивідуального захисту, питань побутового характеру. Як, наприклад, ремонт душових чи розселення персоналу, залученого з інших АЕС і підрядних організацій. Адже цього разу у ППР візьмуть участь 60 спеці­алістів з Южно-Українська і 15 з Кузнецов­ська. Це крім того, що  максимально залучатиметься персонал “Атомремонтсервісу” – нашого спеціалізованого відокремленого підрозділу. Ми також проаналізували фінансовий бік справи, інші складові ремонтної кампанії, домовившись нічого не приховувати один від одного. І, знаєте, з’явився оптимізм у всіх учасників штабу: реальна можливість виконати якісний ремонт, не порушуючи при цьому встановлених строків, у нас є.

Про залучення підрядних організацій до проведення ППР журналістам розповіли В.П.Макєєв і В.В.Лисенко. Загалом на енергоблоці в цей період працюватиме 357 чоловік з числа підрядників, задіяних у ремонтних роботах і 142 – у тих, що пов’язані з реконструкцією. Основні вимоги до персоналу – фахова підготовка, кваліфікація, досвід, якість, вартість робіт і послуг. В.М.Пишний порадив підрядникам бути більш проворними і заявляти про себе, активно освоюючи ринок, пропонуючи в тому числі свої послуги тепловикам. Бути конкурентоспроможним не значить сидіти, склавши руки, з надією, що сьогодні-завтра тобі посипляться привабливі пропозиції.

Спілкування з журналістами не обмежилося винятково темою ППР на енергоблоці №1. Колеги просили пояснити чим викликані посилені заходи охорони на атомних станціях; що спричинило затримку більш як на 5 діб виходу з ремонту енергоблока №2 у минулому році; які вони – реактори нового покоління і чи з’являться такі на нашому проммайданчику; хто основний постачальник обладнання для АЕС; яка доля законопроекту про соціальні гарантії для населення зони спостереження тощо.

В світлі двох останніх питань з зазначеного вище переліку В.М.Пишний, висловився за однозначну підтримку вітчизняного товаровиробника, який за певними напрямками може забезпечити дуже високий відсоток виробництва і постачання необхідного для АЕС обладнання. Наступного тижня група фахівців на чолі з народним депутатом В.К.Бронніковим  планує  виїхати на заводи-виробники машинобу­дівного комплексу України і на місцях оцінити можливість кожного з них у цьому плані.

Щодо законопроекту, то він мусить бути суттєво доопрацьований. Без чітко виписаного механізму за­стосування його положень годі розраховувати  на очікувані результати.

Ольга  Сокол

квітень 2007