Так починався атомоград
На головному майданчику Хмельницької АЕС почалося виймання грунту для котлована під фундамент енергоблока №1.
Земля тут густо помережана площами дерев. Чотири роки тому потужні бульдозери, екскаватори, крани, автомашини сколихнули тишу. Та природа мовби відчула, що людина діє не на шкоду їй. Скрупульозно вибирались майданчики для гуртожитків і вагончиків, житлових будинків, комунікацій. Не згубити жодної зайвої деревини - цим, переконуєшся, керувались атомобудівці, беручись за роботу. І як гарно, як природно виглядають сьогодні багатоповерхові красені з-поміж струнких сосен.
А позавчора, коли атомобудівці готувалися до приємної події, начебто дерева і собі нарядилися по-святковому. Зелене віття притрусив сніжок, здавалось, сосни приязно задивилися, тягнучись верхівками до головного майданчика, де незабаром стане атомний реактор.
Це ще, звичайно, попереду, нині, підготувавши в основному технічну базу, створивши своїми руками належні умови для праці, відпочинку, побутові зручності, зодчі атомної бралися за найголовнішу роботу - починали будувати фундамент для першого енергоблока.
Праця на кожній ділянці - то вагомий внесок в атомобуд.
І все ж почати роботи на головній споруді, відкрити рахунок звершенням на об’єкті, заради якого приведено в дію на Хмельниччині величезні людські, матеріальні ресурси, то, всі знали, почесно. Недарма в підрозділах задовго до цієї події розгорнулось соціалістичне змагання за право вийняти перші кубометри грунту під фундамент енергоблока №1 і вивезти його. Зрозуміло, суперництво розгорнулося, передусім, серед екскаваторників дільниці «Південенергобудмеханізація» і шоферів філіалу автовиробничого об’єднання. До уваги бралась насамперед професійна майстерність, трудова дисципліна, культура виробництва, щоденний виробіток, участь у громадському житті.... Отож першими мали бути найдостойніші. Їх назвали лише напередодні події. Екскаваторники Леонід Платонович Веремійчук і Віктор Петрович Гаренських та бригада шоферів Юрія Івановича Сушинського.
Переможно підняли екскаватори свої стріли, застигли в стрункому ряду потужні КамАЗи. Їхні господарі з червоними стрічками «Переможців змагання», як і всі учасники мітингу, не приховували радості. Посмішки розганяли морозне повітря, зігрівали, і урочиста мить підкралася так непомітно.
14 година З0 хвилин. Голова об’єднаного будкому профспілки Борис Макарович Філяєв оголошує мітинг, присвячений вийманню перших кубометрів грунту з котлована під енергоблок №1, відкритим. Слово надається другому секретареві обкому Компартії України А.Н.Поперняку. Від імені обкому партії, виконкому обласної Ради народних депутатів він гаряче привітав атомобудівців з цією пам’ятною, хвилюючою подією. Промовець відзначив, що наша країна вперше поставила на службу людині енергію атома, успішно освоїла виробництво найкрупніших у світі енергоблоків.
У своїх виступах начальник управління будівництва Хмельницької атомної електростанції І.X.Малюк, бригадир екскаваторників В.П.Гаренських, бригадир шоферів Ю.І.Сушинський, керівник групи будівельників з Польської Народної Республіки Е. Ю. Улас, бригадир опоряджувальників делегат XXVI з’їзду КПРС В.П.Боброва говорили про високу честь споруджувати атомну, про розуміння своєї відповідальності за долю новобудови.
Мітинг оголошується закритим, і за хвилину звучить команда екскаваторникам розпочати виймання грунту. Натужніше загули двигуни, і покірні вмілим рукам передовиків виробництва Л. П. Веремійчука та В. П. Гаренських сталеві ковші зачерпнули по кубометру грунту і під оплески учасників мітингу, радісні вигуки висипали його в кузови автомашин. Ще хвилина-друга, і КамАЗи один за одним відкрили рахунок тривалим рейсам вивезення землі з котлована, де буде укладено залізобетонний фундамент першого енергоблока атомної.
За мить майданчик, який тільки-но вирував людською радістю, неприхованим хвилюванням, спустів, і тільки два екскаватори ритмічно вимахували стрілами з ковшами та одна одну змінювали автомашини. Люди поспішали на свої робочі місця.
І.Федоров
Газета «Радянське Поділля»,
24 січня 1981 року
Світло атомограда
На карті спільних будов країн Ради Економічної Взаємодопомоги з’явилися нові позначки: Хмельницька атомна електростанція і лінія електропередач напругою 750 кіловольт від цієї АЕС до польського міста Жешув. Це першочергові об’єкти довгострокової програми співробітництва, схваленої XXXII сесією РЕВ.
Наш кореспондент В.Назарчук зустрівся з директором споруджуваної атомної електростанції О.І.Троценком і попросив його відповісти на кілька питань.
- Олексію Івановичу, скажіть, будь ласка, чому для спорудження енерговелетня обрано саме Хмельницьку область?
- Попередньо розроблялося кілька майданчиків у різних областях України. Однак зійшлися на тому, що будівельним майданчиком АЕС має стати Хмельницька область. Цей район менше від інших піддається сейсмічним коливанням. Територія, на якій розгортаються роботи, майже непридатна для використання як сільгоспугіддя. Беруться до уваги і витрати на транспортування палива. Основні поклади, скажімо, вугілля, нафти зосереджені у східних районах країни, а велика кількість підприємств - споживачів енергії знаходиться в європейській частині. Це ще один важливий фактор, яким спеціалісти керувалися у виборі майданчика. Ну і, звичайно, наближеність АЕС до країн соціалістичної співдружності, які мають брати участь у спорудженні енерговелета і ЛЕП-750 до польського міста Жешув.
В.Назарук
Газета «Радянське Поділля», 1 травня 1979
Город на Горыни
Репортаж со строительства Хмельницкой АЭС
ооружение Хмельницкой АЭС ведется совместными усилиями Советского Союза, Венгрии, Польши и Чехословакии. Согласно заключенному в 1979 году межправительственному соглашению ВНР, ПНР и ЧССР участвуют в строительстве поставками различных товаров, которые идут сверх годовых протоколов и оплачиваются в соответствии со сложившейся практикой. Кроме того, на Хмельницкой АЭС уже несколько лет трудится крупный отряд специалистов из ПНР. В счет долевого участия в сооружении этой атомной электростанции польские рабочие и инженеры выполняют некоторые работы также на Курской и Смоленской АЭС.
Наша страна предоставляет необходимую документацию, материальные и финансовые ресурсы, осуществляет строительные и монтажные работы на объектах АЭС, а после ввода в действие блоков возьмет на себя эксплуатацию станции и снабжение ядерным горючим.
Количество энергии, которое получит каждая страна, прямо пропорционально вкладу в строительство. После ввода в эксплуатацию первого блока Хмельницкой АЭС и соответствующих линий электропередачи СССР в течение 20 лет обеспечит поставки энергии, ежегодные объемы которых составят к 1990 году для Венгрии 2,4 миллиарда киловатт-часов, для Польши — 6 миллиардов и для Чехословакии – 3,6 миллиарда часов. Это то же самое, если бы Венгрия построила у себя электростанцию мощностью 400 тысяч киловатт, Польша - миллион и Чехословакия - АЭС мощностью 600 тысяч киловатт.
- Мы хорошо понимаем значение этой станции на реке Горынь для всех заинтересованных стран, и в частности для Польши, - говорит секретарь организации ПОРП на стройке Ян Станишевский.- Работаем в полную силу. Кроме спецкорпуса, строим столовые, детский сад, общежитие, универмаг, профтехучилище, прокладываем инженерные коммуникации.
В нынешнем году польские специалисты должны освоить 12 миллионов рублей. В 1984 году эта цифра возрастет до 18 миллионов рублей. План прошлого года был определен в 7,3 миллиона рублей. Успешное выполнение напряженной программы опирается на качественную работу. В организации ПОРП мне назвали лучших — это плотники Эдвард Чижевский и Мариан Склодойский, слесарь-монтажник Тадеуш Литва, бетонщик Алойзи Трущинский, каменщик Чеслав Марчиняк, арматурщик Евгениуш Карач и многие другие. Как здесь надеются, развертывающееся сейчас социалистическое соревнование между советскими и польскими бригадами ускорит темп работы, повысит качество труда и, конечно, внесет новые имена в список правофланговых.
С.Байгаров
Газета «Правда», 13 июня 1983 г.
ПІД ПЕРШИЙ ЕНЕРГОБЛОК
Споруджується Хмельницька АЕС
а головному майданчику атомобуду незвичайно людно. Вперше таку картину можна було побачити у січні. Тоді скликала майстрів риштувань важлива у житті атомної подія - виймання першого кубометра грунту з котловану фундамента першого енергоблока. А сьогодні - закладка першого кубометра бетону фундаментної плити під реактор.
Перший... Це слово не раз чується на величезному будівельному майданчикові, але не перестає хвилювати, атомобудівців. Бо ним називаються справді етапні моменти у спорудженні АЕС. За дев’ять місяців, що минули з початку виймання грунту, виконано великий обсяг робіт на головному корпусі. Будівельники вміло розв’язували складні завдання, знаходили вихід із скрутного становища, в якому опинялися не раз. Їх запалює на пошук, їм додає енергії, ентузіазму велика мета, визначена у Основних напрямах економічного і соціального розвитку СРСР на 1981-1985 роки і на період до 1990 року, - ввести в дію перший енергоблок у нинішній п’ятирічці.
Почавши з нуля, атомобудівці за три з половиною роки навчилися освоювати за місяць майже три мільйони карбованців. Щорічно обсяг будівельно-монтажних робіт подвоюється. Майже 20 організацій зайнято нині на різних об’єктах атомної. Поєднати їхні зусилля в єдиному руслі, створити міцний колектив - ось над чим постійно працюють адміністрація, партійна, профспілкова і комсомольська організації.
І тепер, коли кращі представники підрозділів з червоними стрічками «Переможець соціалістичного змагання» стоять один біля одного, зриміше відчувається єдність помислів і дій атомобудівців. Начальник управління будівництва І.X.Малюк на урочистому мітингу називає їх - кращих з кращих. Це бригади О.М.Рагузіна, В.Й.Палкіної, Л.А.Школяра, екскаваторник Ю.Л.Дубінов, електрозварник О.Д.Бондаренко, слюсар В.П.Нечипорук і багато-багато інших. Їхніми зусиллями, самовідданою працею усіх атомобудівців освоєно з початку року понад 42 мільйони карбованців, розроблено сухим способом і намиванням майже дев’ять мільйонів кубічних метрів грунту, побудовано 8,5 кілометра залізничних колій та 25 кілометрів автомобільних доріг, чимало об’єктів житла, торгівлі. Все це і є тим необхідним заділом, з яким прийшли атомобудівці до закладання фундаментної плити під перший енергоблок.
Закінчується мітинг, і всі прямують до краю котловану. Звідси добре видно змонтовану на бетонній основі арматуру. Каркаси висотою 2,4 метра укладені, підготовлені до заповнення бетоном. Все чекає команди. Її подає бригадир управління «Південенергомонтаж» М.І.Пасічник. У напруженому трудовому суперництві колектив, який він очолює, виборов право укласти перший кубометр бетону. В руках у ватажка капсула із нержавіючої сталі. В неї закладено символічне звернення до майбутніх поколінь. І як тільки могутня рука крану подає ємність на вказане місце, М.І.Пасічник разом з першим бетоном опускає капсулу. Звучать радісні вигуки, оплески.
...Знову пустішає майданчик навколо фундаменту під перший реактор. І тільки в центрі його продовжує по-робочому трудитися бригада. Цілодобово тут буде налагоджене бетонування - така вимога технології. Величезна плита 66x66 метрів, яка вмістить у собі 1660 тонн арматури і металоконструкцій, 11,5 тисячі кубічних метрів бетону, повинна виготовлятися безперервно. А це значить, безперебійно має діяти бетонний завод, працювати арматурники, автотранспортники, механізатори. І, звичайно ж, бригади «Південенергомонтажу» М.І.Пасічника та Ю.О.Кравченка, яким доручено виконати цю важливу, відповідальну роботу. Щасти ж вам, атомобудівці!
І.Федоров
Гигант над Горынью
Когда золотистый частокол сосен вблизи сел Дорогоща и Нетишин вдруг прорезывается стрелой асфальта, невольно поражаешься размаху дела, начатого в этом некогда тихом краю. На станции, которая в 1984 году даст энергию не только стране, но и в энергосистемы стран - членов СЭВ, будут смонтированы четыре блока мощностью по миллиону киловатт. Рядом вырастет рукотворное море площадью в двадцать квадратных километров. Именно здесь, на закладке фундамента первого блока и водохранилища-охладителя, сейчас наибольший размах работ. Только что сдан в эксплуатацию завод, рассчитанный на выдачу тысячи кубометров бетона в сутки. Он намного ускорит темпы ввода важнейших подразделений АЭС, сооружения жилья.
«Я - первый!» — читаю слова, выведенные краской на стене одного из многоэтажных жилых домов. Эта надпись, оставленная строителями, напоминает о закладке города полесских атомостроителей. Она немного потемнела от дождей и ветров, пронесшихся здесь с 1977 года - начала сооружения АЭС. Но сами дома - а здесь, кроме многоквартирных, выросли и продолжают поднимать этажи рабочие общежития - ничуть не постарели. Они становятся еще наряднее, обжитее, когда из их подъездов высыпает детвора. Первым маленьким жителям уже по четыре года.
- Сооружение станции ведем в широком комплексе с социально-культурными объектами,- говорит начальник управления строительства АЭС И.Малюк, и это полностью оправдывается.
В микрорайонах города, где поселится не менее 35 тысяч человек, растут пяти-, девяти и четырнадцатиэтажные здания, музыкальная школа, здесь будет гостиница, комбинат бытового обслуживания. Уже сейчас работает универсам, столовые. К сожалению, нет пока кинотеатра, хотя потребность в нем велика.
- Приятно видеть как много сделано здесь твоими руками, - включается в разговор бригадир второго строительного участка всесоюзного объединения «Союзэнергожилстрой» А. Костюк. - Но вот такие неувязки, как с кинотеатром, а также срыв поставок некоторыми партнерами вызывают справедливые нарекания. Мы подчас не можем трудиться ритмично прежде всего из-за неаккуратности ряда поставщиков, в числе которых заводы - Новомичуринский, Приднепровский, Никопольский железобетонных изделий, объединение «Запорожжилстройдетал», Полтавский, Энергодарский домостроительные комбинаты. Они не держат своих обещаний. Стройка не получила на жилые дома более двадцати тысяч кубометров железобетонных конструкций. Наше обязательство - сдать в нынешнем году не менее 55 тысяч квадратных метров жилья - оказывается под угрозой срыва.
Законные претензии высказывают строители и к Министерству энергетики и электрификации СССР. Нередко с Хмельницкой АЭС на другие стройки под предлогом ускорения ввода пусковых объектов отвлекают наиболее квалифицированные бригады монтажников, штукатуров, бетонщиков. Могут сказать, это нужное дело. Но порой, прибыв на место, командированные со строительства Хмельницкой АЭС вынуждены заниматься второстепенными задачами или даже простаивать в ожидании фронта работ.