Так починався атомоград

На головному майданчику Хмельницької АЕС почалося виймання грунту для котлована під фун­дамент енергоблока №1.

Земля тут густо помережана площами дерев. Чотири роки тому потужні бульдозери, екскаватори, крани, автомашини сколихнули тишу. Та природа мовби відчула, що людина діє не на шкоду їй. Скрупульозно вибирались майданчики для гуртожитків і вагончиків, житлових будинків, комунікацій. Не згубити жодної зайвої деревини - цим, переконуєшся, керувались атомобудівці, беручись за роботу. І як гарно, як природно виглядають сьогодні багатоповерхові красені з-поміж струнких сосен.

А позавчора, коли атомобудівці готувалися до приємної події, начебто дерева і собі нарядилися по-святковому. Зелене віття притрусив сніжок, здавалось, сосни приязно задивилися, тягнучись верхівками до головного майданчика, де незабаром стане атомний реактор.

Це ще, звичайно, попереду, нині, підготувавши в основному технічну базу, створивши своїми руками належні умови для праці, відпочинку, побутові зручності, зодчі атомної бралися за найголовнішу роботу - починали будувати фундамент для першого енергоблока.

Праця на кожній ділянці - то  вагомий  внесок в атомобуд.

І все ж почати роботи на головній споруді, відкрити рахунок звершенням на об’єкті, заради якого приведено в дію на Хмельниччині  величезні людські, матеріальні ресурси, то, всі знали, почесно. Недарма в підрозділах задовго до цієї події розгорнулось соціалістичне змагання за право вийняти перші кубометри грунту під фундамент енергоблока №1 і вивезти його.  Зрозуміло, суперництво розгорнулося, передусім, серед екскаваторників дільниці «Півден­енергобудмеханізація» і шоферів філіалу автовиробничого об’єднання. До уваги бралась насамперед  професійна майстерність, трудова дисципліна, культура виробництва, що­денний виробіток, участь у гро­мадському житті.... Отож пер­шими мали бути найдостойніші. Їх назвали лише напере­додні події. Екскаваторники Леонід Платонович Веремійчук і Віктор Петрович Гаренських та бригада шоферів Юрія Івановича Сушинського.

Переможно підняли екскава­тори свої стріли, застигли в стрункому ряду потужні КамАЗи. Їхні господарі з чер­воними стрічками «Перемож­ців змагання», як і всі  учас­ники мітингу,  не приховува­ли радості. Посмішки розга­няли морозне повітря, зігрівали, і урочиста мить підкра­лася   так   непомітно.

14 година З0 хвилин. Голо­ва об’єднаного будкому проф­спілки Борис Макарович Філяєв оголошує мітинг, присвя­чений вийманню перших кубометрів грунту з котлована під енергоблок №1, відкри­тим. Слово надається другому секретареві обкому Компар­тії України А.Н.Поперняку. Від імені обкому партії, ви­конкому обласної Ради народ­них депутатів він гаряче при­вітав атомобудівців з цією па­м’ятною, хвилюючою подією. Промовець відзначив, що наша країна вперше поставила на службу людині енергію атома, успішно освоїла виробництво най­крупніших у світі енерго­блоків.

У своїх виступах начальник управління будівництва Хмель­ницької атомної електростан­ції І.X.Малюк, бригадир екс­каваторників В.П.Гаренських, бригадир шоферів Ю.І.Сушинський, керівник групи будівельників з Польської На­родної Республіки Е. Ю. Улас, бригадир опоря­джувальників  делегат  XXVI з’їзду  КПРС В.П.Боброва говорили про високу честь споруджувати атомну, про розуміння своєї відповідальності за долю но­вобудови.

Мітинг оголошується закритим, і за хвилину звучить ко­манда екскаваторникам роз­почати виймання грунту. На­тужніше загули двигуни, і по­кірні вмілим рукам передо­виків виробництва Л. П. Веремійчука та В. П. Гаренських сталеві ковші зачерпнули по кубометру грунту і під оплес­ки учасників мітингу, радісні вигуки висипали його в кузови автомашин. Ще хвилина-друга, і КамАЗи один за од­ним відкрили рахунок трива­лим рейсам вивезення землі з котлована, де буде укладено залізобетонний фундамент першого  енергоблока  атомної.

За мить майданчик, який тільки-но вирував людською радістю, неприхованим хвилюванням, спустів, і тільки два екскаватори ритмічно вимахували стрілами з ковшами та одна одну змінювали автомашини. Люди поспішали на свої робочі місця.

І.Федоров

Газета «Радянське Поділля»,

24 січня 1981 року

 

Світло атомограда

На карті спільних будов країн Ради Економіч­ної Взаємодопомоги з’явилися нові позначки: Хмельницька атомна електростанція і лінія електропередач напругою 750 кіловольт від цієї АЕС до польського міста Жешув. Це першочергові об’єкти довгострокової програми співробітництва, схваленої XXXII сесією РЕВ.

Наш кореспондент В.Назарчук зустрівся з директором споруджуваної атомної електро­станції О.І.Троценком і попросив його відповісти на кілька питань.

- Олексію Івановичу, ска­жіть, будь ласка, чому для спорудження енерговелетня об­рано саме Хмельницьку об­ласть?

- Попередньо розроблялося кілька майданчиків у  різних областях України. Однак зій­шлися  на тому, що будівель­ним майданчиком АЕС має стати Хмельницька область. Цей район  менше від інших піддається сейсмічним коливан­ням. Територія, на якій розгор­таються роботи, майже непри­датна для використання як сільгосп­угіддя. Беруться до уваги і витрати на транспорту­­вання палива. Основні поклади, скажімо, вугіл­ля, нафти зосереджені у східних районах країни, а велика кількість підприємств - споживачів енергії знаходиться в єв­ропейській частині. Це ще один важливий фак­тор, яким спеціалісти ке­рувалися у виборі май­данчика. Ну і, звичайно, набли­женість АЕС до країн соціалістичної співдруж­ності, які мають брати участь у спорудженні енерговелета і ЛЕП-750 до  польського міста Жешув.

В.Назарук

Газета «Радянське Поділля», 1 травня 1979

Город  на Горыни

Репортаж со строительства Хмельницкой АЭС

ооружение Хмельницкой АЭС ведется совместными уси­лиями Советского Союза, Вен­г­рии, Польши и Чехословакии. Согласно заключенному в 1979 году межправительственному соглашению ВНР, ПНР и ЧССР участвуют в строитель­стве поставками различных то­варов, которые идут сверх го­довых протоколов и оплачива­ются в соответствии со сло­жившейся практикой. Кроме того, на Хмельницкой АЭС уже несколько лет трудится крупный отряд специалистов из ПНР. В счет долевого уча­стия в сооружении этой атом­ной электростанции польские рабочие и инженеры выполня­ют некоторые работы также на Курской и Смолен­ской АЭС.

Наша страна предоставляет необходимую документацию, материальные и финансовые ресурсы, осуществляет строи­тельные и монтажные работы на объектах АЭС, а после ввода в действие блоков возь­мет на себя эксплуатацию станции и снабжение ядерным горючим.

Количество энергии, которое получит каждая страна, прямо пропорционально вкла­ду в строительство. После ввода в эксплуатацию перво­го блока Хмельницкой АЭС и соответствующих линий элек­тропередачи СССР в течение 20 лет обеспечит поставки энергии, ежегодные объемы которых составят к 1990 го­ду для Вен­грии 2,4 миллиар­да киловатт-часов, для Поль­ши — 6 миллиардов и для Чехословакии – 3,6 миллиарда  часов.  Это  то  же  самое, если бы Венгрия построила у себя электростанцию мощностью 400 тысяч киловатт, Польша - миллион и Чехословакия - АЭС мощ­ностью   600   тысяч киловатт.

- Мы хорошо понимаем значение этой станции на реке Горынь для всех заинтересо­ванных стран, и в частности для Польши, - говорит секре­тарь организации ПОРП на стройке Ян Станишевский.- Работаем в полную силу. Кро­ме спецкорпуса, строим столовые, детский сад, общежитие, универмаг, профтехучилище, прокладываем инженерные коммуникации.

В нынешнем году польские специалисты должны освоить 12 миллионов рублей. В 1984 году эта цифра возрастет до 18 миллионов рублей. План прошлого года был определен в 7,3 миллиона рублей. Успешное выполнение напря­женной программы опирается на качественную работу. В ор­ганизации ПОРП мне назва­ли лучших — это плотники Эдвард Чижевский  и Мариан Склодойский, слесарь-мон­тажник Тадеуш Литва, бетон­щик Алойзи Трущинский, каменщик Чеслав Марчиняк, арматурщик Евгениуш Карач и многие другие. Как здесь надеются, развертывающееся сейчас социалистическое со­ревнование между советскими и польскими бригадами ускорит темп работы, повысит качество труда и, конечно, вне­сет новые имена в список пра­вофланговых.

С.Байгаров

Газета «Правда», 13 июня 1983 г.

ПІД ПЕРШИЙ ЕНЕРГОБЛОК

Споруджується Хмельницька АЕС

а головному майданчику атомобуду незвичайно людно. Вперше таку  картину можна було побачити у січні. Тоді скликала майстрів ришту­вань важлива у житті атомної подія - виймання першого кубо­метра грунту з котловану фундамента першого енергоблока. А сьогодні - закладка пер­шого кубометра бетону фун­даментної плити під реактор.

Перший... Це слово не раз чується на величезному буді­вельному майданчикові, але не перестає хвилювати, атомобудівців. Бо ним називаються справді етапні моменти у спо­рудженні АЕС. За дев’ять мі­сяців, що минули з початку виймання грунту, виконано великий обсяг робіт на голов­ному корпусі. Будівельники вміло роз­в’язували складні завдання, знаходили вихід із  скрутного становища, в якому опинялися не раз. Їх запалює на пошук, їм додає енергії, ен­тузіазму велика мета, визначе­на у Основних напрямах еко­номічного і соціального роз­витку СРСР на 1981-1985  ро­ки  і  на  період  до  1990 року, - ввести в дію перший енер­гоблок  у нинішній   п’ятирічці.

Почавши з нуля, атомобудівці за три з половиною ро­ки навчилися освоювати за мі­сяць майже три мільйони кар­бованців. Щорічно обсяг буді­вельно-монтажних робіт по­двоюється. Майже 20 органі­зацій зайнято нині на різних об’єктах атомної. Поєднати їх­ні зусилля в єдиному руслі, створити міцний колектив - ось над чим постійно працю­ють адміністрація, партійна, профспілкова і комсомольсь­ка організації.

І тепер, коли кращі пред­ставники підрозділів з черво­ними стрічками «Переможець соціалістичного змагання» сто­ять один біля одного, зриміше відчувається єдність помислів і дій атомобудівців. Началь­ник управління будівництва І.X.Малюк на урочистому мітингу називає їх - кра­щих з кращих. Це бригади О.М.Рагузіна, В.Й.Палкіної,  Л.А.Школяра,  екскаваторник  Ю.Л.Дубінов, електрозварник О.Д.Бондаренко, слюсар В.П.Нечипорук і багато-бага­то інших. Їхніми зусиллями, самовідданою працею усіх атомобудівців   освоєно  з  початку  року  понад 42 мільйони карбованців, розроблено су­хим способом і намиванням майже дев’ять мільйонів кубіч­них метрів грунту,  побудовано  8,5 кілометра залізничних ко­лій та 25 кілометрів автомо­більних доріг, чимало об’єктів житла, торгівлі. Все це і є тим необхідним заділом, з яким прийшли атомобудівці до закладання фундаментної плити під перший енергоблок.

Закінчується  мітинг, і всі прямують до краю котловану. Звідси добре видно змонтовану на  бетонній основі арматуру. Каркаси висотою 2,4 метра укладені, підготовлені до заповнення бетоном. Все чекає команди. Її подає бригадир управління «Південенергомонтаж» М.І.Пасічник. У напру­женому трудовому суперницт­ві колектив, який він очолює, виборов право укласти пер­ший кубометр бетону. В руках у ватажка капсула із нержаві­ючої сталі. В неї закладено символічне звернення до май­бутніх поколінь. І як тільки могутня рука крану подає ємність на вказане місце, М.І.Пасічник разом з першим бе­тоном опускає капсулу. Зву­чать радісні вигуки, оплески.

...Знову пустішає майданчик навколо фундаменту під пер­ший реактор. І тільки в центрі його продовжує по-робочому трудитися бригада. Цілодобово тут буде налагоджене бетону­вання  - така вимога технології. Величезна плита 66x66  мет­рів, яка вмістить у собі 1660 тонн арматури і металоконструкцій, 11,5 тисячі кубічних метрів бетону,  повинна   виго­товлятися  безперервно.  А   це   значить,  безперебійно  має  дія­ти    бетонний завод, працювати арматурники, автотранспортни­ки, механізатори. І, звичайно ж, бригади «Південенергомонтажу» М.І.Пасічника та Ю.О.Кравченка,  яким  доручено ви­конати цю важливу, відпові­дальну роботу. Щасти ж вам, атомобудівці!

І.Федоров

 

Гигант над Горынью

Когда золотистый частокол сосен вблизи сел Дорогоща и Нетишин вдруг прорезывается стрелой асфальта, невольно по­ражаешься размаху  дела, нача­того в этом некогда тихом краю. На станции, которая в 1984 году даст энергию не толь­ко стране, но и в энергоси­стемы стран -  членов СЭВ, бу­дут смонтированы четыре блока мощностью по миллиону кило­ватт. Рядом вырастет рукотвор­ное море площадью в двадцать квадратных километров. Именно здесь, на   закладке  фундамента первого блока и водохранилища-охладителя, сейчас наиболь­ший   размах работ. Только что сдан в эксплуатацию завод, рас­считанный на выдачу тысячи ку­бометров бетона в сутки. Он на­много ускорит темпы ввода важ­нейших подразделений АЭС, соо­ружения жилья.

«Я - первый!» — читаю сло­ва, выведенные краской на стене одного из многоэтажных жилых домов. Эта надпись, оставленная строителями, напоминает о за­кладке города полесских атомостроителей. Она немного потем­нела от дождей и ветров, про­несшихся здесь с 1977 года - начала сооружения АЭС. Но сами дома - а здесь, кроме много­квартирных, выросли и продол­жают поднимать этажи рабочие общежития - ничуть не поста­рели. Они становятся еще на­ряднее, обжитее, когда из их подъездов высыпает детвора. Первым маленьким жителям уже по четыре года.

 - Сооружение станции ведем в широком комплексе с социально-культурными объектами,- говорит начальник управления строительства АЭС  И.Малюк,  и  это  полностью  оправдывается.

В микрорайонах города, где поселится не менее 35 тысяч человек, растут пяти-, девяти и четырнадцатиэтажные здания, музыкальная школа, здесь будет гостиница, комбинат бытового обслуживания. Уже сейчас работает универсам, столовые. К сожалению, нет пока кинотеатра, хотя потребность в нем велика.

- Приятно видеть как много сделано здесь твоими руками, - включается в разговор бригадир второго строительного участка всесоюзного объединения «Союзэнергожилстрой» А. Костюк. - Но вот такие неувязки, как с ки­нотеатром, а также срыв по­ставок некоторыми партнерами вызывают справедливые нарека­ния. Мы подчас не можем тру­диться ритмично прежде всего из-за неаккуратности ряда по­ставщиков, в числе которых за­воды - Новомичуринский, При­днепровский, Никопольский же­лезобетонных изделий, объедине­ние «Запорожжилстройдетал», Полтавский, Энергодарский до­мостроительные комбинаты. Они не держат своих обещаний. Стройка не получила на жилые дома более двадцати тысяч ку­бометров железобетонных кон­струкций. Наше обязательство - сдать в нынешнем  году не менее 55 тысяч квадратных метров жилья - оказывается под угро­зой   срыва.

Законные претензии высказы­вают строители и к Министер­ству энергетики и электрифика­ции СССР. Нередко с Хмельниц­кой АЭС на другие стройки под предлогом ускорения ввода пус­ковых объектов отвлекают наи­более квалифицированные брига­ды монтажников, штукатуров, бетонщиков. Могут сказать, это нужное дело. Но порой, при­быв на место, командированные со строительства Хмельницкой АЭС вынуждены заниматься второстепенными задачами или даже простаивать в ожидании фронта работ.