Вхід

Задавачі тону

Часопис «Перспектива» в розмаїтті газетного світу не є  виданням, що «засвічує зірки», впливає на світогляд всеукраїнської громади. Проте називати часопис з 16-річним стажем «газеткою», як це робив один з колишніх керівників підрозділу, не тільки не справедливо, але й недалекоглядно, адже імена  журналістів Ольги Сокол, Олександра Шустерука,  фотокора  Валерія Валуєва відомі далеко за межами Нетішина, їх творчі доробки з’являються на шпальтах різних за спрямуванням видань. Це люди неординарні, чиї імена на слуху, до різноплановості думок яких дослухаються як доброзичливці, так і незадоволені. Не випадково і Нетішинський міськвиконком, і адміністрація ХАЕС з нагоди Дня журналіста вручили О.Сокол та В.Валуєву грамоти та премії, а О.Шустерук  (на знімку) «дослужився» до відзнаки Національної спілки журналістів України в номінації «журналістська акція». Згадаємо, що  2005 року у Нетішинському міському краєзнавчому музеї Олександр Шустерук організував першу в Україні виставку вінілових платівок (після припинення їх випуску на початку 90-их років минулого століття жодної виставки у музеях нашої держави не організовувалось). Він представив власну колекцію грамплатівок, яка вже на сьогодні складає понад три тисячі екземплярів. Організація виставки мала велике пізнавальне значення для учнів шкіл та училищ Хмельницької та Рівненської областей, які з екскурсіями навідувались у краєзнавчий музей. Вони мали змогу познайомитись із історією грамзапису, основними тенденціями розвитку  естради  у 70-90 роках минулого століття. Виставка Олександра Шустерука була схвально оцінена у багатьох періодичних виданнях не тільки Нетішина, розповіді про оригінальний проект  з’явились на шпальтах газет - республіканської “Експрес”, хмельницьких “ Проскурів”, “Подільські вісті”, рівненських - “Провінційна газета”, “Рівне-ракурс”, а також у  журналі “ Citi Life “.

Оригінальним проектом Олександра Шустерука стала участь в організації виставки “Шкіряне диво”, що успішно була презентована  напередодні Дня енергетика у Нетішинській мистецькій галереї “ АРТ – Пласт “. Він домовився з народною артисткою України, володаркою найвищої нагороди міжнародного пісенного конкурсу “ Євробачення – 2004 “ Русланою Лижичко про поєднання виробів зі старовинної шкіри, колекція яких надійшла від Луцького музею-заповідника, та її шкіряного гардеробу. Олександр до Нетішина доставив сценічний костюм Руслани, в якому вона знімалась у відомому кліпі “ Знаю я“. Одяг зі шкіри виготовлений ексклюзивно провідним дизайнером Роксоланою Богуцькою. До незвичайної події також був підігрітий інтерес ЗМІ.  Про оригінальну виставку розповіли телестудія “Лотел“, газети “Експрес”, “Високий замок”, “Проскурів“, “Пульс“, “Рівне вечірнє”, “Життя і слово“, “Замкова гора“, “Провінційна газета“, “Час молоді”, “Нетішинський вісник“.

Олександр Шустерук  подав ідею запровадження на ХАЕС спеціальної спортивної відзнаки “ Лицар спорту ВП “ ХАЕС”, взяв участь у розробці концепції та положення про умови нагоро­дження.

До рангу успішно реалізованих ідей Олександра Шустерука також можна зарахувати випуск Національним банком України у 2004 році пам’ятної монети «Атомна енергетика України» номіналом «дві гривні», яка присвячена пуску енергоблоків на ХАЕС та РАЕС.

Варто зазначити, що Олександром Шустеруком реалізовано низку цікавих проектів і раніше. Він органі­зував запуск повітряних кульок із текстом послання з нагоди 15-річчя пуску першого енергоблока ХАЕС. Став ініціатором проведення велопробігу Нетішин - Кузнецовськ (250 кілометрів), в якому взяли участь працівники ХАЕС та представники ЗМІ Нетішина, Острога, Рівного. Ці заходи також знайшли своє відображення у публікаціях журналістів.

Торік у Нетішинському міському краєзнавчому музеї Олександр Шустерук організував творчі зустрічі із проректором із наукової роботи Національного університету «Острозька Академія», прозаїком Петром Кралюком, а також із головним редактором журналу «Київська Русь» Дмитром Стусом.

Найбільшого резонансу у ЗМІ набула організована торік Олександром виставка «Світ захоплень працівників Хмельницької АЕС». У музеї було представлено колекції двадцятьох колекціонерів – монети, банкноти, значки, марки, листівки тощо. Під час її презентації Шустеруку було вручено «Свідоцтво», в якому засвідчено, що він визнаний «Людиною року 2005 - 2006 у Нетішині» у номінації «Ус­пішна реалізація культурно-мистецьких проектів». Отож, нагорода «за низку культурно-мистецьких проектів» Національної спілки журналістів України є заслуженою і логічною.

Взагалі, у міській органі­зації Спілки журналістів України, в творчих колективах Нетішина чимало надзвичайно обдарованих людей. Не оминемо В’ячеслава Гаврилюка, що майже сорок крокує по життю з фотоапаратом. Стрімко, але впевнено в  журналіст­ський корпус вступила редактор «Нетішинського вісника» Ольга Мороз. За нею впевнено торує шлях молода журналістка Леся Ліщенко. Не можна оминути увагою доробок члена спілки журналістів Тетяни Онісімчук, що мало не з першого дня у названому виданні.

Газета «Енергобудівник» є найстарішим виданням у Нетішині. Саме вона першою розповіла про будні будівництва станції і міста, відслідковувала важливі віхи в житті тепер вже легендарних людей. В анналах журналістики залишаться прізвища письменника Валерія Басирова, нинішнього радника голови облдерж­адміністрації і редактора з десятилітнім стажем Миколи Панасюка.

Другий рік біля керма міської організації Національної спілки журналістів стоїть редактор цього видання Петро Михайлович Войтович. В парі з ним журналістську справу роблять Людмила Рудковська та її тезка Людмила Кожушко. Досвід одної і настирний характер іншої – це ті складові, що доповнюють одне одного, заставляють редактора «маневрувати» між різнополюсними поглядами неоднакових за характером людей.

В міській організації Національної спілки журналістів не лише працівники, що суто обтяжені роботою в редак­ційних колективах. «На творчих  хлібах»  нині  Микола   Панасюк, Богдан Фединчук, Віктор Войковський, Петро Шелепало.

Останній активно торує шлях як у журналістиці, так і продовжує свою головну тему – виховання юні. Нещодавно він став дипломантом першого ступеня обласного конкурсу «Освіта Хмельниччини на шляхах реформування», який проводив Хмельницький інститут післядипломної педагогічної освіти. Чверть життя віддав наш колега вихованню учнів. В “посадовому” багажі П.Шелепала викладання у школах Гощанського району, Горицької середньої школи на Славутчині, директорство в міській школі №1 м.Нетішин, інспекторська та методична діяльність у Славутському райвно. Він був головою профспілки Славутського РК профспілки працівників освіти і науки. “Відмінник освіти України”, нагороджений Грамотами Міністерства освіти.  Нині Петро Іванович - учитель німецької мови, класний керівник 8-В класу зош №4. Здається, жоден педагог цієї школи не обійдений увагою преси. І доклав до цього руку Петро Іванович.

А ще він закоханий у виховну роботу, поєднуючи її з журналістикою. Він створив гурток «Юні журналісти», надав йому справжньої сили і звучання.

Зовсім юна газета «Час молоді» вже також має власного читача, а він має власних улюблених авторів, до яких безперечно долучились М. Устюшкіна, Р.Чернюк. Формуються нові погляди на світ.

 В місті існують і електронні засоби масової інформації, зокрема телерадіостудії Хмельницької АЕС та Лотел. Тележурналісти властивими їм засобами доносять до глядача інформацію про події на ХАЕС та у місті. В.Петровська, І.Німий, Н.Фінчук, Т.Степанюк, Ж.Суліма,   В.Мацюк, Т.Тарасюк, В.Ляшук – цих людей, як мовиться «видно» з екрана телевізора. Хочеться, щоб  кожного з них не полишав неспокій, щоб не тупилось перо, щоб кликала творчість у дорогу.

Віктор Гусаров, секретар Нетішинської міської організації

червень 2007

спілки журналістів


 





ВідмінитиДодати коментар


 

Всі публікації

faberlic