Хмельницька АЕС – державне підприємство, в основу діяльності якого покладено виробництво електроенергії. Але це далеко не єдина функція, повсякденна реалізація якої набрала ознак системності і обов’язковості. Впродовж експлуатації спочатку одного, а віднедавна вже двох енергоблоків, підприємство успішно впроваджує в життя соціальні програми, надає допомогу іншим організаціям і окремим громадянам. Географія наданої підтримки обширна і охоплює не тільки Хмельниччину, а й сусідню Рівненщину. Відтак на побутовому рівні за ХАЕС давно закріпився статус благодійника.

Як правило між заявниками і підприємством існує зворотній зв’язок у вигляді телефонних дзвінків чи листів з словами вдячності за проявлені турботу і чуйність. Але “Дякую за допомогу”, що з’явилося на моніторі завдяки роботі на клавіатурі затиснутою в зубах паличкою, зворушує до болю. Йдеться бо не про мастака-віртуоза, а про обділену здоров’ям людину. І хоч би скільки ми не нарікали на несправедливість, не сподівалися на милість, чуда не спостерігається і молодий здібний  юнак докладає неймовірних зусиль аби не впасти у відчай і піднятися над недугою.

Причиною всьому – дитячий церебральний параліч. У свої 29 років житель Поляні Славутського  району  Юрій  Островський не в змозі зробити бодай кроку. Такі жорстокі реалії дня. Єдиний зв’язок зі світом у цього симпатичного юнака, сповненого жаги до життя, через ком­п’ютер. А оскільки руки, як і ноги, неслухняні  й  безсилі,  навчився працювати … зубами.

У сім’ї Островських троє дітей, всі вже дорослі. Сестра Юрія Ольга вчителює, брат  Костянтин – студент-четвертокурсник Севастопольського морського технологічного інституту. Міг би, без сумніву, здобути фах і знайти себе у житті Юрій, здібностями він не обділений. В атестаті про закінчення ним Полянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів у 1995 році навпроти десяти з дванадцяти основних навчальних предметів стоїть оцінка відмінно. І тільки з зарубіжної літератури та іноземної мови йому поставили четвірку. А роком раніше був висновок медико-соціальної експертної комісії – потребує стороннього догляду. Групу рахувати з 02.03.1994 року. Нинішнього березня Хмельницька обласна МСЕК своєю довідкою підтвердила, що інвалід першої групи з дитинства Юрій Островський за медичними показаннями вправі претендувати на забезпечення транспортними засобами з ручним керуванням.

Сім’я звернулася з відповідним листом в обласну раду, сподіваючись  на  сприяння  в отриманні автомобіля через  Хмельницький обласний фонд соціального захисту інвалідів.  До  прохання   там   поставилися з розумінням, але… За існуючою процедурою заявник повинен  сплатити 30% вартості автомобіля, в даному випадку ця сума складає 6717.38 гривні. Родина Островських, у якій сином-інвалідом опікується мама, до речі, рано овдо­віла, таких коштів не має. Обласна рада звернулася на ХАЕС з проханням надати благодійну допомогу Юрію. Спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету таку   допомогу,   що   склала   7  тисяч  гривень,  виділено,   а невдовзі  по  тому  й  перераховано мамі.

“Таврія” у Юрія вже є, втім управляти нею увесь скоцюрблений хворобою хлопець не може. Доводиться вдаватися до послуг родичів. Але Юрій не падає духом і, що називається, зубами тримається за життя. Як не дивно, не тільки в переносному, а й прямому розумінні слова, про що свідчить хоча б цей знімок (вгорі ліворуч), зроблений  кілька днів тому в домі Юрія. Ініціативу відвідати цю відчайдушну родину проявив начальник відділу соціального розвитку С.О.Ільющенков. Хоті­лося не просто побачити в яких умовах живуть Островські, а й зрозуміти як виживають вони зі своєю бідою, у чому можна допомогти. Їх мужності, терпінню й бажанню звестися над таким жорстоким вивертом долі, можна позаздрити. І багато чому повчитися. Як бачимо, легендарне для цього краю прізвище не просто співзвучне, а й як це не парадоксально в даному випадку, приречене на  неймовірні  надзусилля в боротьбі за життя.

Письменник Микола Остров­ський творив свого Павку, будучи прикутим до ліжка і фактично незрячим. Юрій Островський, незважаючи на таке безпомічне тіло, не перестає… вчитися. У 2004 році він вступив до відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” – коледж “Освіта”, що має базовий центр дистанційного навчання в Хмельницькому (внизу - учнівське  посвідчення  Юрія). Третій курс він закінчив з кращими серед одногрупників результатами. То як не підтримати таку окрилену душу?

Після поїздки в Полянь С.О.Ілью­щенков  вже  мав розмову з головою молодіжної організації Хмельницької АЕС Віталієм Пятковським на предмет практичної допомоги в  облаштуванні побуту полянської сім’ї, проведення певних ремонтних робіт. Скажімо, надати пристойного вигляду похилому паркану тощо молодим під силу.

За минулі п’ять місяців благодійна діяльність Хмельницької АЕС вилилася в 204238.09 гривні. У переважній більшості випадків кошти виділялися на лікування - від 500 до 15000 гривень, в залежності від складності захворювання. Найбільша сума була спрямована на лікування юної нетішинки Олександри Радзивілюк. Виділялися кошти на облаштування і ремонт шкільних приміщень, фельдшерсько-акушерських пунктів, на придбання необхідного інвентаря для СМСЧ-4, інших лікувальних закладів округи,  Кривинського будинку-інтернату для людей похилого віку. Надавався транспорт мистецьким і спортивним колективам для поїздок на змагання і конкурси, матеріальна допомога для ветеранської організації… У цьому списку важко поставити крапку, а потік заяв з проханням допомогти не зменшується. Позитивно вирішити кожну з них неможливо, але особливо пекучі проблеми, безумовно, не залишаться поза увагою.

Ольга  Сокол

червень 2007