У Олексія Северінчіка, провідного інженера з управління реактором ХАЕС, були всі шанси присвятити себе флоту. Він народився у легендарному Севастополі. Тато, Андрій Миколайович, служив кадровим офіцером на підводному човні. Коли Олексій з друзями навідувався у гавань, перед очима відкривалась надзвичайна панорама. Борти крейсерів та  есмінців урізнобіч відбивають сонячні промені, які примушують переливатись новим кольором кожну хвильку морської води. Особливо подобалось хлопцеві сидіти на березі і спо­глядати, як море накидається на берег хвилями, клекотить у гніві.

Олексій Северінчік захопився історичною літературою про флоти світу. Знання покликали юнака присвятити себе морським справам. Олексій став студентом Севастопольського військово-морського училища і обрав факультет, на якому готують спеціалістів з реакторних установок на атомних підводних човнах. Але під час навчання зрозумів, що у підводні мандри ходити не доведеться, бо на флоті почалась конверсія і грізні субмарини перетворювались на непотріб.

Вищий навчальний заклад, в якому навчався Северінчік, почав адаптовуватись до потреб вітчизняної атомної енергетики. Відтак випускник СВВМУ Олексій Северінчік потрапив 2001 року у реакторний цех ХАЕС. Йому довірили посаду провідного інженера. Це був період, коли всі повірили, що другий енергоблок “оживе”. Розпочалися будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи. Виникла потреба не тільки у спеціалістах, які досконало знають технологічні процеси, а й вміють працювати з тех­нічною документацією. Її належне оформлення також було основною вимогою контролюючих органів. Тоді Олексій Северінчік зрозумів, яким копітким є процес реєстрації обладнання на другому енерго­блоці, адже йому довірили цей відповідальний напрям роботи. Сформувалась команда з молодих реакторників, що займалась оформленням різної технологічної документації, її узгодженням у відповідних органах. Часто доводилось працювати в архівах, вести листування із виробниками обладнання.

- Якби зараз довелось пускати третій енергоблок, - розмірковує провідний інженер з управління реактором реакторного цеху О.А.Северінчік, - було б значно простіше, ніж це було під час пуску другого. Когорта молодих спеціалістів, що пройшла своєрідне “бойове хрещення” на пусконалагоджувальних роботах, зараз може вирішувати завдання будь-якої складності. Дуже хочеться почути від колег: “Ми учасники пуску третього енергоблока”.

Коли тривали урочистості з нагоди пуску другого енергоблока, Олексій Северінчік одержав довгоочікуваний ордер на квартиру. Справедливе твердження, що нормальні побутові умови також сприяють безпеці електростанції, бо атомник на чергування повинен заступати тільки з позитивними емоціями.

Із великим завзяттям Северінчік приступив до облаштування нового помешкання. Як це здорово, коли є власний дах над головою. Особливо новосіллю раділа донька Олександра.

- Мені поталанило з дружиною, - розповідає Олексій, - ми просто є доповненням один одного. Олена мене у всьому розуміє, намагається допомогти.

Сім’ю Северінчіків і родину, що мешкає у Севастополі, розділяє більше тисячі кілометрів. Але це не є перепоною, щоб хоча б раз у рік побачитись.

У морському місті Северінчік неодмінно пройдеться набережною, до якої підступає гарний парк. На лавках сидять поважні пенсіонери й гості міста. З ранку до вечора точаться шахові баталії. Хто цікавиться образотворчим мистецтвом, обов’язково загляне на імпровізовані виставки художників просто неба.

Незабутні враження залишаються в Олексія від зустрічі зі своїм дідом Михайлом Павловичем, ка­пітаном  другого  рангу,  який  служив на легендарному крейсері “Куйбишев”. Сам дід – справжня “морська енциклопедія”. Він зустрічався із маршалом Жуковим та багатьма адміралами флоту.

- Як там, Олексію, другого Чорнобиля не буде? – із нотками іронії одного разу запитав Михайло Павлович онука.  - Запевняю, що ні. Принаймні на ХАЕС зі мною поруч працюють професіонали.

Олексій Северінчік гордиться тим, що у нього в Нетішині багато друзів,  які  підтримають добрим словом, слушною порадою. Коли провідний  інженер з управління реактором  заступає на зміну, то усвідомлює, що він також є членом великої надійної родини енергетиків.

Олександр Шустерук

вересень 2007