Слово красний, як правило, має значення красивий, гарний. Але бувають випадки, коли в слові за­кладено поняття кольору. Саме цей топонім спостерігаємо у назві села Красностав, що на Славутчині. Колір крові ліг в його основу.

До села нині не просто дістатись, адже заблукало воно, загубилось на околицях півночі Хмельниччини. Треба добре погицати у салоні машини, аби нарешті відкрилась панорама Красноставу. Важко повірити, що у період середньовіччя тут знаходилось одне з найбільших міст нашого краю. І мало воно назву Хлапотин.

Машина доставила нас у село на урочисту подію: скульптор з Нетішина Світлана Мефодіївна Лелях відкривала комплексну композицію «Пам’яті міста Хлапотина». Зійшлись на цю подію старі й малі, бо давно вже в селі не було справжнього свята поклоніння пам’яті земляків. Завдяки ініціативі депутата сільради Андрія Савицького, його юних сподвижників Олександра Ільющенкова та Олександра Попова, завдяки підтримці небайдужих людей з району  та  області, а головне – завдяки великому  ентузіазму і працьовитості С.Лелях – відкриття пам’ятника стало реальністю.

До цієї події готувались учні та педагоги місцевої школи. Священик отець Анатолій сотворив молитву над па­м’ятником, а міський голова Б.Ліщук, для якого поява цієї пам’ятки стала справою честі, проголосив віршовану промову. В душі присутніх повернулась віра, що село відродиться, по-новому засяє його історія.

Нині про місто Хлапотин нагодують лише залишки оборонного валу, що тягнеться до річки Корчик. А ще тут був колись ставок, напевно, гарний. Але одного разу голубе плесо набуло червоного кольору. То татари вирізали населення міста від малого до великого. На одній з плит меморіалу нині начертано: «Над річкою вогні горять. Там татари полон ділять...»

Немає нині міста, яке отримало свій статус 2 червня 1573 року. У 16 столітті лише Берездов на теренах ни­нішньої Славутчини міг посперичатись з Хлапотином. Згідно з поборовим реєстром 1635 року у Берездові було 76 ремісників. У Хлапотині – 93. Тут працювали 14 чоботарів, 4 ковалі, 10 каретників, 6 бондарів, 4 теслярі, по одному лимарю, котляру та скрипалю, 4 пивовари, 8 м’ясників, 6 пекарів.

Знаходимо дані, що на початку 17 століття  тут  було 399 димів, тобто будинків. 

Занепад одного із 102 міст, що фігурують у переписі 17 століття, проходив поступово і пов’язаний не лише із набігом татарів. Місто, що мало Магдебурскьке право і користувалось можливістю проводити власні ярмарки, через занепад великих князівських родів Заславських та Острозьких стає заштатним селом Красноставом. Буревії воєн та революцій, адміністративні переділи винесли село на околицю не лише Славут­ського району. Поменшало жителів, звузились їх бажання. Але не настільки, щоб не жадати добра своїм дітям. Ентузіасти, серед  яких і голова сільради, мріють відкрити музей свого  населеного пункту, збираються з користю використати природні копалин, зокрема  білу і червону глину, сірку, що  має  лікувальні  властивості. Зроблено крок назустріч  минулому, яке  кличе  звеличувати  майбутнє.

Віктор  Гусаров

вересень 2007