Вхід

з поглядом у майбутнє

 

Слово красний, як правило, має значення красивий, гарний. Але бувають випадки, коли в слові за­кладено поняття кольору. Саме цей топонім спостерігаємо у назві села Красностав, що на Славутчині. Колір крові ліг в його основу.

До села нині не просто дістатись, адже заблукало воно, загубилось на околицях півночі Хмельниччини. Треба добре погицати у салоні машини, аби нарешті відкрилась панорама Красноставу. Важко повірити, що у період середньовіччя тут знаходилось одне з найбільших міст нашого краю. І мало воно назву Хлапотин.

Машина доставила нас у село на урочисту подію: скульптор з Нетішина Світлана Мефодіївна Лелях відкривала комплексну композицію «Пам’яті міста Хлапотина». Зійшлись на цю подію старі й малі, бо давно вже в селі не було справжнього свята поклоніння пам’яті земляків. Завдяки ініціативі депутата сільради Андрія Савицького, його юних сподвижників Олександра Ільющенкова та Олександра Попова, завдяки підтримці небайдужих людей з району  та  області, а головне – завдяки великому  ентузіазму і працьовитості С.Лелях – відкриття пам’ятника стало реальністю.

До цієї події готувались учні та педагоги місцевої школи. Священик отець Анатолій сотворив молитву над па­м’ятником, а міський голова Б.Ліщук, для якого поява цієї пам’ятки стала справою честі, проголосив віршовану промову. В душі присутніх повернулась віра, що село відродиться, по-новому засяє його історія.

Нині про місто Хлапотин нагодують лише залишки оборонного валу, що тягнеться до річки Корчик. А ще тут був колись ставок, напевно, гарний. Але одного разу голубе плесо набуло червоного кольору. То татари вирізали населення міста від малого до великого. На одній з плит меморіалу нині начертано: «Над річкою вогні горять. Там татари полон ділять...»

Немає нині міста, яке отримало свій статус 2 червня 1573 року. У 16 столітті лише Берездов на теренах ни­нішньої Славутчини міг посперичатись з Хлапотином. Згідно з поборовим реєстром 1635 року у Берездові було 76 ремісників. У Хлапотині – 93. Тут працювали 14 чоботарів, 4 ковалі, 10 каретників, 6 бондарів, 4 теслярі, по одному лимарю, котляру та скрипалю, 4 пивовари, 8 м’ясників, 6 пекарів.

Знаходимо дані, що на початку 17 століття  тут  було 399 димів, тобто будинків. 

Занепад одного із 102 міст, що фігурують у переписі 17 століття, проходив поступово і пов’язаний не лише із набігом татарів. Місто, що мало Магдебурскьке право і користувалось можливістю проводити власні ярмарки, через занепад великих князівських родів Заславських та Острозьких стає заштатним селом Красноставом. Буревії воєн та революцій, адміністративні переділи винесли село на околицю не лише Славут­ського району. Поменшало жителів, звузились їх бажання. Але не настільки, щоб не жадати добра своїм дітям. Ентузіасти, серед  яких і голова сільради, мріють відкрити музей свого  населеного пункту, збираються з користю використати природні копалин, зокрема  білу і червону глину, сірку, що  має  лікувальні  властивості. Зроблено крок назустріч  минулому, яке  кличе  звеличувати  майбутнє.

Віктор  Гусаров

вересень 2007


 





ВідмінитиДодати коментар


 

Всі публікації

Достойная полноценная еда всего за десять минут, ТЕПЕРЬ В УКРАИНЕ!!!