Першого листопада виповнилось 22 роки відтоді, як офіційно почала діяти в Нетішині спеціалізована медико-санітарна частина №148, нині СМСЧ-4. П’ять років тому, 19 жовтня, в місті з’явилось перше дитя у  новому акушерському відділенні, завідуючим якого був Ігор Іванович Дем’янюк, нині керівник медсанчастини. Ці дати і послужили приводом для нашої розмови.

- Наскільки ефективно діяло весь цей час акушерське відділення? Звичайно, під ефективністю хочеться розуміти появу маленьких нетішинців.

- За цей час появилось на світ дві тисячі вісімсот сімдесят немовлят. Цифра може змінитись у будь-яку хвилину в бік збільшення. При цьому відзначу, що у нас народжують не лише нетішинки, але й жінки з найближчих сіл і міст. В середньому на 550 народжень в рік суто «наших» дітей трохи більше чоритьохсот. Це показник, який дозволяє нам говорити, що в місті є приріст населення, на відміну від середньостатистичного зменшення по Україні і на Хмельниччині зокрема. Відділення, дякуючи тому, що СМСЧ-4 входило до структури НАЕК «Енергоатом», отримало тоді сучасну апаратуру. Інша справа з самим приміщенням, яке  будувалось  довгі  роки. На жаль, воно дало тріщини, покрівля пропускає вологу.

- Знаю, що й у цьому випадку НАЕК «Енергоатом» не стало спостерігачем, а запропонувало допомогу.

- Це cправді так. Цього року на ремонтні роботи компанія виділила 550 тисяч гривень, сто п’ятдесят з яких вже освоєно на ремонті  покрівлі акушерського відділення. Причому виділення таких коштів здійснено не лише для нашої СМСЧ, а всіх медсанчастин, які знаходяться у містах-супутниках АЕС. До того ж, НАЕК «Енергоатом» разом з головними лікарями СМСЧ визначив перелік найнеобхіднішого обладнання, якого потребують наші лікарські заклади. Ми з дня на день чекаємо прибуття в Нетішин нового рентген-діагностичного комплексу, під який обладнали відповідне приміщення. За рахунок компанії здійснено придбання апарату штучної вентиляції легенів. До кінця року очікуємо прибуття нового автомобіля швидкої допомоги.

- Це суттєва допомога закладу, але ж є й інші проблеми.

- Можна вважати найгострішою саме придбання нового обладнання. За двадцять років морально застаріває і фізично зношується найкраще обладнання. Приміром, свого часу ми були мало не піонерами в області у застосуванні операцій з допомогою лапароскопа. На жаль, він вийшов з ладу, а придбати новий сам заклад не в змозі. Медицина просувається уперед семимильними кроками. Щоб встигати за сучасним розвитком, треба постійно змінювати інструментарій. Міністерство охорони здоров’я нам на 2007 рік не за­планувало й копійки на цей  напрямок. Плани на 2008 рік також не визначені.

- Однак, заклад працює і, очевидно, має  погляд у майбутнє.

- Знову ж таки скажемо, що ми невідривні від майбутнього Хмельницької АЕС, адже наш заклад визначе­ний як спеціалізована медик­о-санітарна частина, тобто специфічний порівняно з районними лікарнями. Насамперед, ми здійснюємо поглиблений медичний огляд працівників ХАЕС, а також маємо адекватно відреагувати  у випадку аварійної  ситуації. Принаймні, у нас в штаті є лікар з цивільної оборони.

- Давайте перейдемо до спокій­нішої теми, а саме медогляду.

- В цьому напрямку накопичено великий досвід і зрозумілу статисти­ку. Маємо констатувати, що населення міста поступово стає старшим, і вікові процеси позначаються на загальній картині рівня захворюваності. Відразу заперечу твердження, що наявність атомної станції збільшує кількість онкозахворювань. Вони середньостатистичні, як і по всій країні. Проблематика сьогодні в площині сердечно-судинних захворювань, зокрема спостерігається динаміка гіпертонічних хвороб. На наш погляд, це наслідки високої відповідальності, а відтак і нервової перенапруги людей, малорухливий спосіб життя, нічні зміни, неналежна культура слідкування за власним здоров’ям. Зазначу, що найближчим часом проблема зростатиме, адже згідно з наказом міністерства охорони здоров’я медогляди мають визначатись за більшою кількістю позицій. На жаль, про збільшення штатних одиниць міністерство нічого не говорить. Ще один напрям, який викликає занепокоєння – це патології опорно-рухового апарату. Разом із «стрибаючим» артеріальним тиском це головні проблеми, які ми бачимо у працівників атомної станції. Зауважу, що ми не видаємо рекомендацій на рахунок того, чи може людина трудитись  на  тій  чи  іншій посаді – це вирішувати керівництву станції - ми  констатуємо  медичні  дані  пацієнта, не більше.

- Наскільки лікарський заклад забезпечений спеціалістами?

- Якщо говорити про лікарські посади, то у нас є на даний момент п’ять-шість незаповнених лікарських місць. Середнім медичним персоналом СМСЧ забезпечена повністю, і бажаючих працювати дуже багато. Сьогодні в стаціонарі може перебувати одномоментно 240 пацієнтів, а поліклініка розрахована на 720 відвідувань в день. Практика свідчить, що подекуди полі­клінічних відвідувань набагато більше. Забезпечують процес функціонування закладу близько 120 лікарів,  а також медсестри, санітарки, маємо вже й власну господарсько-адміністративну групу, водіїв автопарку, тощо.

- Як  на  мене,  то  станція  швидкої допомоги, через її розташування, випадає  із  загальної  схеми закладу.

- За останні кілька років ми чимало зробили, аби великий лікарняний  комплекс  СМСЧ,  набув відповідного вигляду. Завдячуючи ініціативі  президента  НАЕК  «Енергоатом»   Андрія   Леонідовича   Деркача, ми повністю оновили дитяче відділення. Вже власними силами здійснили поточні ремонти неврології, реанімаційного відділення, підготували до прийому обладнання рентгенкабінет. Отож, естетичний бік покращується.

Плануємо заміну лінолеуму. А в широкому сенсі маємо плани перемістити станцію швидкої допомоги в лікарняний корпус. Якщо буде відповідна допомога з боку ХАЕС, можлива реанімація такого довгобуду, як водолікарня. Звичайно, не може задовольняти нас вигляд приміщення колишнього хірургічного відділення, що багато років стоїть без до­гляду. Поле діяльності велике, і наступні річниці з часу заснування закладу, сподіваюсь, будуть позначені новими здобутками.

Вів  бесіду Віктор  Гусаров

жовтень 2007