Чисто візуально підприємство на зразок атомної електростанції будь-яким екскурсантом сприймається як гігантський комплекс виробничих споруд, розташованих на об’ємній території, густо помережаній трубопроводами. І тільки глибше знайомство з об’єктом дозволяє зрозуміти наскільки масштабним і складним є технічне господарство, чітка і злагоджена робота якого залежить від високої кваліфікації персоналу та взаємодії служб, що відповідають за безпеку експлуатації енергоблоків. За великим рахунком всі без винятку структурні підрозділи станції прямо чи опосередковано пов’язані між собою. Конструкторсько-технологічний відділ у цьому виробничому ланцюгу займає далеко не другорядну ланку.
Життя не стоїть на місці і навіть найсучасніше обладнання не довго зберігає за собою статус такого, бо науковці пропонують натомість більш удосконалені й прогресивні його форми. Та й в ході експлуатації і проведення ремонтних кампаній народжуються ідеї щодо більш ефективного використання наявного устаткування та створення зручностей для персоналу. Потреба виконання ремонту, модернізації обладнання і трубопроводів виникає сама собою, а за виконання поданими підрозділами замовлень беруться фахівці КТВ. Починають зі збору та аналізу великого масиву інформації: документація заводу-виробника, нормативна документація, спеціальна технічна література, стандарти тощо. Після аналізу опрацьованого матеріалу, за словами начальника відділу С.Д.Постнікова, розпочинається розробка конструкторсько-технологічної документації на ремонт обладнання і трубопроводів. Далі - творчий бік справи. Спершу майбутнє креслення вимальовується в уяві конструктора, і лише коли це бачення поступово позбувається абстрактних рис, трансформуючись у чітку “картинку”, автор береться передати його на папері.
На моє запитання чи, беручись за ту чи іншу розробку, конструктори беруть за консультантів фахівців із підрозділу-замовника, ствердної відповіді не почула. Бо зазвичай у КТВ отримують лиш побажання, що саме хотіли б отримати в процесі модернізації обладнання чи реконструкції приміщення. Аби отримати бажаний кінцевий результат пропозицію доводиться піддавати всебічному вивченню, робити відповідні заміри та розрахунки, щоб упевнитися, чи можливий тут задуманий варіант взагалі.
На наступних етапах, коли розробки конструкторів готові, і за справу беруться технологи, консультації з вузькопрофільними фахівцями практикуються доволі часто. Наприклад, у питаннях, пов’язаних з металозварюванням, їх ведуть зі спеціалістами Інституту ім. Патона.
Колектив конструкторсько-технологічного відділу, що порівняно недавно змінив свою постійну “прописку”, потроху обживається на новому місці, знаходячи в цьому переїзді певні мінуси. До них інженери в один голос відносять менший простір та брак природного світла, яке суттєво сприяє конструкторам працювати за кульманом. Не менш значимим для народження і розвитку творчої думки є зовнішній простір, а з вікна першого поверху, на відміну від п`ятого, на якому був КТВ раніше, він не є таким масштабним і цікавим.
Обсяги робіт у персоналу, як зауважив заступник начальника відділу В.Я.Вем, великі, з введенням в експлуатацію другого енергоблока навантаження, звісно, зросли. Бо ж маємо тепер не одну, а дві ремонтних кампанії у рік, проведення яких неможливе без розробки відповідної ремонтної документації. Це дуже копітка праця, таких документів багато. Ось, наприклад, один із них – “Технологічна інструкція на зварювання елементів трубопроводів при заміні імпульсно-запобіжних пристроїв на головних паропроводах парогенераторів” (енергоблок №2) вже готовий, на момент нашої розмови він проходив погоджувальну процедуру.
У якісній та вчасній підготовці документації безперечна заслуга людей, у котрих за плечима великий досвід. Адже кістяк технологічної групи, як каже Володимир Якович, це фахівці, котрі працюють у ній з 1985-1986 року. Як, наприклад, Валерій Євгенович Швець, Микола Васильович Кузьмінчук.
Співрозмовник скромно промовчав, а начальник відділу наголосив, що основне навантаження у технологічній групі припадає якраз на В.Я.Вема. Загалом про людей Сергій Дмитрович, говорить з пошаною і вдячністю. До сьогодні в колективі працюють ті, хто стояв біля його витоків - В.Я.Вем, Л.А.Кравченко, Г.Т.Павлюк, Г.Л.Коцюк. Це справжні фахівці своєї справи, яким під силу завдання будь-якої складності, на них завжди можна розраховувати.
У розмові не раз звучали слова про те, що у спеціалістів КТВ – професія творча. Разом з тим, на відміну від багатьох інших професій, творчість у цих людей дещо специфічна і регламентована. Бо вона нероздільна з чітко встановленими нормами і стандартами, неухильне дотримання яких - обов’язкова умова. Це аксіома.
Ольга Сокол
листопад 2007
