Вхід

Через екскурсIю до вибору власного шляху

 

Компанія НАЕК «Енергоатом» різними способами намагається сприяти профорієнтації дітей пра­цівників атомних станцій. Різноманітні конкурси, серед яких відомий далеко за межами міст-супутників АЕС «Атомна енергетика і ми», виступи команд КВН, рок-фестивалі тощо.

Дітям працівників АЕС компанія цього року надала можливість поїхати у подорож до міста Києва. Зокрема така екскурсія відбулась влітку для дітей 14-16 років, а нещодавно  менші нетішинці, кузнецовці,  юнь Славутича, енергодарці та южноукраїнці здійснили подорож до столиці України. Мені випала можливість  супроводжувати групу з 35 дітей з Нетішина, і, оскільки я була вперше в столиці, можу зрозуміти увесь пафос цього заходу.

Збір був нетривалим. Обідньої пори ми прибули до Києва. Поселились у приміщенні Національного екологічно-натуралістичного центру, де вже були юні представники з інших міст-супутників. Отож, компанія підібралась велика, але на тривале «братання» часу не було

Насамперед нам запропонували екскурсію до державного зоологічного парку. Створений ще 1908 року, він на сьогодні є унікальним зібранням екземплярів фауни. Це великий науковий і просвітницький центр, де «головними діючими особами» є тварини. Тут зібрано рідкі, екзотичні та місцеві види тварин, здійснюється розробка основ розведення їх у неволі тощо. На даний час в зоопарку понад 750 одиниць птахів, близько п’ятсот тварин, понад сімсот риб, майже сто рептилій тощо.

Звичайно,  найбільше  дітей  цікавили  тигри   та ведмеді, а  ще  змії  та ящірки.

Увечері  дітям  організували  дискотеку.

Наступного дня ми побували у Києво-Печерській лаврі, де екскурсоводи провели нам змістовну екскурсію. Києво-Печерська лавра - православний монастир, заснований у 1051 році монахами Антонієм і Феодосієм.  В одинадцятому столітті монастир став центром розповсюдження і утвердження християнства в Київській Русі. У дванадцятому столітті   отримав  статус  «лаври» –  головного  великого  монастиря.

У вісімнадцятому столітті Києво-Печерська лавра стала найбільшим церковним феодалом в Україні. Їй належали три міста, сім містечок, біля двохсот сіл і хуторів, більше семидесяти тисяч кріпаків, дві паперові фабрики, одинадцять цеглових і шість скляних заводів, більше ста шестидесяти винокурень і вітряків, біля двохсот шинків, два кінних заводи.

Свого часу Києво-Печерська лавра зіграла важливу роль у розвитку давньоруської культури, була центром літописання. Тут перекладалися на церковно-слов’янську мову і переписувалися твори іноземних авторів. У лаврі працювали відомі літописці Нестор (автор «Повести временных лет»), Нікон, Сільвестр. У тринадцятому столітті було складено «Києво-Печерський патерик» - важливе джерело історії Києва.

На території лаври поховано багато видатних осіб, зокрема, біля трапезної - генеральний суддя українського війська В.Кочубей і полтавський полковник І.Іскра. Тут могила міністра внутрішніх справ Росії Столипіна, який загинув 1905 року від рук студента-терориста.

У музеях і фондах, розташованих на території Києво-Печерської лаври, можна побачити рукописи стародрукованих книг, колекцію тканин і вишивок. Особливий інтерес викликає колекція з дорогоцінних металів, стародавні гравюри і твори сучасних художників. Не оминули ми  і музей історичних коштовностей України – філію Національного музею історії України, що є комплексним, поліфункціональним закладом історичного профілю, основним центром зберігання історичних та художніх раритетів із дорогоцінних металів та коштовного каміння, пов’язаних з культурою України.

Музей створено 22 листопада 1963 р. Він знаходиться на території     Києво-Печерського істо­рико-культурного  запо­відника, у «Ковніровському корпусі» – пам’ятці української архітектури XVIII ст. Впродовж п’яти років співробітники нового закладу здійснювали відбір експонатів, а на початку 1969 р. його відкрито для відві­дувачів.

На сьогодні колекція музею налічує понад 55 тис. експонатів. Вона відбиває майже п’ятитисячолітню історію ювелірного мистецтва. Найбільш відомими є колекція скіфського золота, скарби часів Київської Русі, вироби майстрів українського, російського, західно­європейського золотарства, а також єврейські срібні церемоніальні речі.

Предметами світового значення  у  цій  збірці  є  шедеври   античного ювелірного мистецтва. Це золота пектораль з кургану Товста Могила, що був розкопаний у 1971 р. на території Дніпропетровської області  відомим  українським археологом і поетом Б.М.Мозолев­ським, золотий «шолом» з кургану Передерієва Могила  на  Донеччині з розкопок А. О. Моруженко, золота платівка-оббивка гориту з Мелітопольського кургану, дослідженого на території Запорізької обл. О.І.Тереножкіним у 1954 р.

З мистецтвом українських золотарів XVI-XVIII ст. знайомлять культові предмети, які колись були зроблені для церков. Вони різняться за стилем, і кожен має свою цікаву історію створення. У багатьох витворах ми можемо  побачити, як своєрідно переплелися риси загальноєвропейських стилів  – барокко, рококо, класицизму – з народними  традиціями. 

Привертають  увагу оправа до чудотворної ікони  Дегтярівської  Богоматері, виконана невідомим майстром на замовлення гетьмана Івана Мазепи на початку XVIII ст., срібний хрест з гербом П. Могили, дарохранильниці, срібні оправи до євангелій XVII-XIX ст. та ін.

Музей історичних коштовностей України називають «Скарбницею України» не тільки у нас, але й у багатьох країнах. Це свідчить про значимість колекцій, що зберігаються тут.

 Відверто  кажучи,  програма була  настільки  насиченою, що діти погано сприймали усю цю інформацію. До  того  ж  ми  довго  добирались  до  місця  харчування,  а   тоді знову їхали через весь Київ, аби побувати  у  новому музеї. Так, того ж дня  ми  відвідали  музей Чорнобиля,  відкритого  до 5-ї  річниці трагедії. Напевно  тут  учні  були найуважніші.  Вразили указівники 78 сіл, що навряд коли знову наповняться  людським гомоном. Тут багато  розсекречених  документів, карт  із   грифом  «таємно»  тощо. Над входом  в  музей  відвідувачів  зу­стрічають слова: «Est dolendi modus, non est timendi» (є у печалі кінець,  але  немає його у тривоги). В центрі першої зали встановлено іконо­стас з воскресен­ського храму, що нині в зоні відчуження. Поруч з іконостасом три фігури ліквідаторів в захисних костюмах та респіраторах. Над усім цим розпростерли свої крила два ангели:  добра та зла. Під крилами білого ангела, немов під його захистом – портрети дітей, що народились після катастрофи, під крилами чорного – фото різного спрямування з нової історії, на яку списуємо всі біди. Стеля зали виконана в стилі символічної карти світу, на якій тривожними вогниками світяться атомні електростанції на всіх континентах землі. Тут можна побачити унікальні відео мате­ріали про катастрофу  та її наслідки, є діючий макет енергоблока ЧАЕС тощо.  В експозиції немало відеоматеріалів про самовіддані дії пожежних, ліквідаторів аварії,  спе­ціалістів, що й сьогодні залишаються на посту на виведеній з експлуатації ЧАЕС.

На завершення цього насиченого подіями дня  ми  відвідали виставу акторів з Білорусі у театрі  юного глядача.

П’ятниця – час повернення додому. Але без відвідин музею природи, що має одну з найбільших  колекцій мінералів, різного роду викопних раритетів, не обійшлося. Це один з найбільших науково-природничих музеїв світу. До його складу входять геологічний, палеонтологічний, зоологічний, ботанічний та археологічний музеї. В 24 залах зібрано понад 30 тисяч експонатів, що розповідають про виникнення та еволюцію Землі, її рослинного та тваринного світу.

 Вже перед самим від’їздом нетішинці побували у музеї воскових фігур, де  їх  зустріли «двійники» відомих  політиків,  спортсменів,  артистів тощо.

Втомлені, але задоволені діти повернулись додому. І, напевно, ця подорож буде для них пам’ятною і знаковою, а знання, що їй сприяла компанія  НАЕК  «Енергоатом» - поштовхом до вибору майбутньої професії.

 Любов  Софіюк

листопад 2007


 





ВідмінитиДодати коментар


 

Всі публікації

Достойная полноценная еда всего за десять минут, ТЕПЕРЬ В УКРАИНЕ!!!