Енергії цій жінці справді не позичати, і всяк, хто знайомий з Н.П.Хомич, підтвердить: жвавість та життєрадісність її єства не те що струменить, а б’є потужним фонтаном, не знаючи ні втоми, ні перепочинку. І клекоче та лава, й бурлить, і вирує, вивергаючи все нові і нові потоки добра і любові, тепла і непідробної щирості. І такі повноводні ці потоки, що змогли б скупатися в них одночасно чи не всі її друзі й знайомі, набравшись від того душевного зцілення, живильної сили й відради.
У ці дні Ніна Павлівна зустрічає свій 60-й ювілей. Як і раніше, вона завжди в русі, завжди в гуморі, оптимістично налаштована на майбутнє. Ось як охарактеризували нам ювілярку її рідні, колеги, знайомі.
Олександр Хомич, син.
- Та вона найкраща мама! Педагогічна освіта й робота в школі допомагають їй знаходити порозуміння з кожним, мама приязна у стосунках з моєю дружиною, багато часу й уваги віддає вихованню нашої шестилітньої доньки. Батьки завжди були досить активні в громадському житті, це забирало іноді аж надто багато вільного часу, але від того внутрісімейне спілкування ставало ще цікавішим, бо всі були зайняті спільною справою і мали про що поговорити на рівних. Всі родинні питання в нас прийнято вирішувати спільно, тому години, що лишалися на сім’ю, намагалися використати якомога ефективніше. Зараз хоч і живемо з батьками нарізно, але квартири наші на одному сходовому майданчику, отож бачимося і спілкуємося часто.
Микола Хомич, чоловік.
- З Ніною Павлівною ми в шлюбі 34 роки і я щасливий від того, що маю таку супутницю життя. Вона хороша дружина, турботлива мама й бабуся. Вміє бути дипломатичною зі всіма членами родини, як свою дитину, прийняла у дім невістку, безмежно любить внучку і та відповідає взаємністю. До дітей взагалі легко стежечку знаходить, бо ж вчитель за фахом і покликанням. Багато років займалася в нашому театрі - студії «Маски» і мене загітувала стати учасником самодіяльної трупи, отож разом ми, як кажуть, і в житті, і на сцені.
Валентина Овсяннікова, колишній вчитель ЗОШ №2.
- Нам випало разом працювати не один рік, Ніна Павлівна вела в школі групу продовженого дня. Щоб дітям не було нудно, намагалася організовувати змістовну розважальну програму, завжди водила їх на виставки та інші заходи в Будинок піонерів, художню школу, знаходила час для походу в ліс. Не втомлювалася розвивати в учнів допитливість і не шкодувала потраченого часу на цю копітку роботу. До дітей завжди була ласкава й привітна, намагалася зрозуміти кожну юну душу і дати мудру пораду, допомогти в навчанні. Напрочуд комунікабельна й дружелюбна, не вміє тримати на когось зла, зв’язків зі школою не полишає навіть після виходу на пенсію, а в тяжкі 90-і, коли вчителям було дуже сутужно через невиплату зарплати, неодноразово підсобляла колегам грішми. Таке не забувається, дружні стосунки ми підтримуємо й досі.
Людмила Харламова, колишній вчитель ЗОШ №2.
- Дуже добра і чуйна Ніна Павлівна, нікого не залишить в біді. Знаю це не з чужих слів, бо маю особисто від неї велику моральну підтримку після пережитого горя – втрати чоловіка. Ніна Павлівна дуже часто телефонує, заходить, вміє підняти настрій, додати сил, своєю енергією спонукає піднятися над проблемами й прийняти життя таким, як воно є. Це дуже хороший товариш, зичу ювілярці здоров’я й благополуччя на довгі-довгі роки життя.
Наталія Зотова, колишній директор Палацу культури.
- Знаю Ніну Павлівну завдяки її участі в «Масках». Я була безмежно здивована як ця жінка, будучи в зрілому віці й не маючи професійної підготовки, зуміла так глибоко розкритися як актриса. Перша зіграна нею роль в спектаклі «Восемь любящих женщин» мене неабияк вразила й зворушила: аматор, а так чудово вміє вжитися в образ і відтворити його на сцені! Подібне під силу воістину творчій людині.
Ірина Ловцова, колишній режисер театру «Маски».
- Моє знайомство з Н.П.Хомич припадає на 1993 рік, коли ми працювали над спектаклем «Восемь любящих женщин». Здається, вона прийшла за оголошенням, я шукала якраз людину на роль Шанель. Ніна Павлівна її зіграла, та ще й як! Потім були нові ролі в «Если», «Діоген», «Безумный день», а ще театральні свята, гастрольні поїздки.
У цієї жінки стільки енергії й оптимізму, що може позаздрити будь-хто з молодих. Педагог з багаторічним стажем, вона і в нашій трупі продовжувала сіяти розумне, добре, вічне, залишаючись улюбленицею колективу. Володіючи природженим талантом організатора, вміла згуртувати й об`єднати всіх, незважаючи на вік і коло інтересів. А в нашій трупі займалися представники різних поколінь: від школярів молодших класів до пенсіонерів. До юних вона ставилася по-особливому, по-материнськи, навчала всьому, що знала й вміла сама. За своєю вдачею натура непосидюча й невгамовна, вона встигала й вміла однаково добре вправлятися на роботі, вдома, в художній самодіяльності. Вважаю, що Ніна Павлівна одна з тих людей, хто ніколи не втрачає інтересу до життя, її вируючої енергії вистачає на все: сім`ю й побут, близьких і далеких родичів, подруг і колег, на дачні турботи…
Людмила Малько, заступник голови профкому ХАЕС.
- Ніна Павлівна з когорти вічних романтиків, напрочуд проста і відкрита, роки не залишили відбитку рутини й несучасності на її думках, не позбавили активності й інтересу до життя. Чим тільки вона не захоплювалася, за що тільки не бралася! Але завжди з повною віддачею й розкритою душею. Цій душі, повірте, старість не світить ніколи.
Що можна додати до сказаного опитаних нами людьми? Нехай невсипуча енергія так притаманна вам, ювілярко, залишається з вами впродовж життя, нехай не підводить здоров’я, панує затишок і достаток у домі, радість та втіху приносять діти і внуки.
Ольга Сокол
березень 2008
