Вхід

Ольга Прохорчук

 

Я ніколи не знаю, скільки тобі років...

Марширує годинник, неначе суворий солдат;

 Виринають хвилини, задумано-зеленоокі,

Добігають до тебе, а потім... вертають назад.

Час у кожному з нас віднаходить маленьку слабинку

І невтомно доводить, що кожна опора хистка,

Та при цьому минає він ніжну, тендітну жінку

Із волоссям, що колір в осіннього вкрало листка.

І хоч Хронос нещадний з усіх наступає боків,

Розчиняючи нас у повітрі, землі і воді,

Я ніколи не знатиму, скільки тобі років,

Адже в тебе, матусю, очі завжди молоді.


 





ВідмінитиДодати коментар


 

Всі публікації

Достойная полноценная еда всего за десять минут, ТЕПЕРЬ В УКРАИНЕ!!!