14-й регіональний конкурс «Атомна енергетика і ми», який організовує Інформцентр ХАЕС, завершився відзначенням переможців у галереї «Арт-пласт». Близько ста художніх робіт в жанрах живопису та графіки зустрічали конкурсантів, численну бригаду представників ЗМІ, пересічних відвідувачів. У цьому розмаїтті кольорів та художніх рішень могли б і загубитись кращі роботи, відібрані компетентним журі. Саме головним «журістам» і довелось звітувати чому саме та чи інша робота заслужила на найвищу оцінку. Про свої враження від робіт  в жанрах поезії та прози, живопису і графіки, царині наукових досліджень юні говорили заступник генерального директора ВП ХАЕС з кадрів і соціального розвитку Віктор Демидюк, начальник лабораторії охорони навколишнього середовища ВОНС Олександр Голод, головний редактор газети «Перспектива» Віктор Гусаров, директор міської художньої школи Валерій Походонько, викладачі цього закладу та інші. Заступник генерального директора електростанції з капітального будівництва Олег Рахлінський вручив крім грошової премії відзнаку гендиректора ХАЕС Назару Чумаку. Його робота найближча за духом до сьогодення, адже побудова третього енергоблока є першочерговим завданням для усього  колективу  станції. Навіть ті учасники конкурсу, що залишились за бортом призерів, отримали солодкі подарунки.

У так званому науковому секторі гран-прі отримала робота учня 11 класу №4 Вадима Яковчука «Порівняльна характеристика різних способів виробництва електроенергії», у якій молодий дослідник з допомогою цифр довів переваги атомної енергетики. Першої премії удостоєна робота випускника зош №2 Олександра Бянова «Вплив радіації на організм людини», Микола Степанишин із Острозької зош №1 виборов друге місце з рефератом «Атомна енергетика світу. Стан і перспективи розвитку». Третє місце розділили між собою одинадцятикласники зош №4 Сергій Головко і Ксенія Величко, які досліджували відповідно теми: «Принципи роботи ядерного реактора ВВЕР-1000» та «Вітрові і атомні електростанції». У номінації «За волю до перемоги» відзначено Дмитра Олійника, а Ольгу Тітарчук визнано «багатообіцяючим науковим дебютантом».

У літературному конкурсі з року в рік перемагають дівчата. Журі віддало перевагу роботі Тетяни Бринзи, а Ганна Ісакова з тієї ж таки 4-ї школи посіла другу сходинку. Третя премія у Марії Шевченко із зош №1.

Слід сказати, що переможці конкурсу рефератів візьмуть участь у Всеукраїнському конкурсі під егідою Українського ядерного товариства, п’ять кращих художніх робіт відібрано для участі у міжнародному конкурсі, який матиме завершальний акорд у Москві в Третяковській галереї.

Власна інформація

Тетяна Бринза, 10-а клас, зош №4, 1 місце

Міст багато. Містечок ще більше. Є такі, куди хочеться повертатися. Є такі, звідки не хочеться їхати. Є, звичайно, й такі, які ніколи не стануть рідними, навіть для його корінного населення. І нарешті існують міста, що стають «своїми» навіть для людей, що просто проїжджають повз. Особисто для мене Нетішин належить до останньої категорії. Щось у ньому є. Проте за поволокою буденності це «щось» городяни зазвичай просто не помічають. Чи є нам справа до швидкого плину Горині, до розквітлих каштанів на алеях, до веселих вогників центру? Наші справи важливіші.

Субота. На подвір`ї стоїть чудова погода, і ми всі - гайда у ліс! Але мало хто по-справжньому милується та дивується красі бору. Для нас всі ці сосни, вулиці, будинки, алеї - звична частина життя. Але не для гостей міста. Усе це: алеї, будинки, вулиці, сосни - щось нове, і частенько незвичайне. Хоча, хто ж сперечається, будинки наші особливою унікальністю та якимись дизайнерськими вибриками не виблискують. Але... Хоч місто наше і молоде, проте стіни кожного будинку просочені його духом. І ця атмосфера подобається усім. У мене є одна знайома француженка. Вона багато подорожувала, зокрема була і в Нетішині. За її словами, п’ятизірковий лиск Мадриду, Лондону, Хургади, Тунісу не сподобався так, як наше місто. У всякому разі ці слова почути було приємно.

Але для кожного з нас Нетішин різний. Ця різниця зумовлена хоча б тим, що живемо у різних частинах міста.

Для мене Нетішин починається з світанку, який віддзеркалюється у вікнах дому навпроти. Потім він запалює хмарини над блоками ХАЕС і розтає у світлі нового дня.

А наш ліс? Це окрема та довга історія. Взимку, коли на деревах лежить іній, здається, що хтось пофарбував сосни у сиво-блакитний колір. Тоді звичайний бір перетворюється на таємничу казкову країну. І вже перед твоїм будинком не зна­йома лісосмуга, а володіння Снігової Королеви. Проте зовсім незабаром сніги сходять, усе тане - розпочинається найромантичніша пора року - весна.

Земля починає дихати. Якщо проходити в цей час лісом, можна відчути густий, солодко-терпкуватий аромат бору, що нещодавно прокинувся. Навіть тільки за ці моменти можна любити Нетішин. Адже часточка лісу була залишена в місті. Наше місто не можна уявити без навколишніх лісів, втім як і без атомної станції. Адже Нетішин - місто-супутник. Усе життя його жителів більше або менше пов’язане з ХАЕС. Велика частка нашого населення працює на станції, як от мої батьки. Та, зрештою, де ви ще знайдете пересічного школяра, який вам зможе чітко пояснити звідки у розетках береться електроенергія та назвати усі атомні електростанції країни. Такі діти живуть лише біля АЕС, тому що процес створення енергії - це невід`ємна частина життя їх батьків.

Ми з вами живемо у прекрасному місті. Нехай воно і маленьке. Нехай, як і в кожному місті, є проблеми. Проте воно наше, а для наймолодших навіть рідне. Потрібно любити його зелені алеї, маленькі крамниці на проспекті Незалежності, береги швидкої Горині, які у весняно-літній період стають місцем відпочинку для всіх бажаючих, розквітлі каштани та акації. І взагалі, ми з вами - частинка Нетішина, тому під словосполученням «любити місто» треба розуміти і повагу до оточуючих. Любити і поважати, відкривати місто щоразу заново, посміхнутися безтурботній блакиті та зворушливому напису на будинку: «Я перший!» - це один із рецептів звільнення від буденності, життя у гармонії із навколишнім світом, яке й представлене рідним містом.

Я люблю тебе, НЕТІШИНЕ!

 ***

Ганна Ісакова, 11-в  клас, зош №4,

2 місце

Цвітом сакури стрічало нас світання,

І на зламі усе нових поколінь

Нас дивує їхній розум і старання

Показати велич атомних умінь.

Для народу, що ще тільки  вчиться жити,

Для країни, що є краща з-поміж всіх

Треба добре знати й твердо вміти

На вершину як поставить їх.

Енергетик - то професія від сонця,

Ну а світло - то саме його життя,

Що увечері засвічує віконця,

Що дарує безтурботне майбуття.

Ті гіганти, що стоять під небом,

Не брудним, а чисто-голубим,

їм пошану віддавати треба,

Бо вони тепло приносять в дім.

Поряд з ними все ж цвітуть дерева,

Поруч з ними місто ожива,

Де будинки зводяться до неба,

Та історія будується нова.

Для добробуту, для світла і тепла

Є готовність до сміливих рішень.

У гармонії з природою в літа

Енергетиків на службі стає більше.

Задля спокою і світла у домах

Є АЕС, яку всі величають,

Як надійний для природи дах,

Як енергії домівку її знають.

Як опору для країни, що зроста,

Як підґрунтя для нового її шляху

Геніальне, як відомо, все просте,

І АЕС підніме одним махом

Україну на новий етап,

На нову для розвитку щаблину.

Серед всіх екологічних мап

В нас АЕС чистіша за дитину.

Для життя енергія, для руху -

Це прогрес, що править майбуттям,

А для нас би вистачило духу

Мудро правити своїм життям!

 

 ***

 Гімн атому

Палає місто - все в вогнях,

Вночі у сяйві міниться,

Радіє місто - все в піснях,

Тут все на краще зміниться.

Співає місто гімн тобі,

Енергіє добра,

Крокує місто до мети,

Що день - то боротьба..

За радість, працю, і за мир,

За наш надійний атом.

Ми будем перші - лиш повір,

Єднаймось, брате з братом!

Повір, він нас не підведе,

Це ж справжній мирний атом.

Він шлях до успіху знайде,

З ним все і всіх здолати.

Радіє місто знов і знов,

Нетішин процвітає.

І там, де атом - лиш любов,

Там сила не вмирає.

***

 Ти зможеш, Людино

...І просто затримуєш подих,

Ти знов завмираєш на мить,

Чомусь всі застигли, не ходять.

Чомусь серце тут - не летить.

Чомусь всі в хаосі, у зраді

 Для чого всім треба брехати?

Як вижити правді й пораді?

Як душу людську не зламати?

Чому ти зневірився в людях?

І завжди не вірив.. .вагався...

Питань безкінечність ще буде...

Людино Розумна, отямся!!!

Ти ж Гомо Сапієнс, друже,

На землю прийшов ти для праці.

Не дай цю планету спаплюжить,

Шукай порятунку для націй.

Знайди джерело, що не всохне,

Енергія де не вмирає,

Де атомних тіл добрий вогник

Горить і горить, не згасає.

Його передай ти по світу,

До Африки, Азії, Штатів.

Звичайно ж, із щирим привітом,

Для чорних, для жовтих, мулатів.

Нехай атом всіх об’єднає,

І творить планету прекрасну

Нехай всіх теплом обіймає

Щоб світ ставав схожим на казку

квітень 2008