Вхід

Їхали ми їхали

 

Туризм – це насамперед враження, емоції та емпіричне   пізнання   світу.  А  які   можуть бути емоції у людини, що після довгого-довгого сидіння за письмовим столом вирішує розі­м’яти м’язи? Надзвичайно яскраві і піднесені. Гідрометеослужба попередила, що усі  чотири дні йтиме дощ, в горах, куди ми зібрались, заморозки. Тому ретельно готуємо туристичне спорядження, що довго лежало  без  діла. Виявля­ється, його є на кілька рюкзаків, аби  допер.  Слава   Богу,  нашу  групу  на  усьому  шляху   супроводжу­ватиме    автобус.

Ранок, будимо маленьку Надійку, яка вже тиждень марить подорожжю, і несемо весь наш скарб в автобус. До нас приєднується ще одна сім’я з маленькою Сашею, інші учасники поїздки на чолі з керівником групи Людмилою Малько. Перед виїздом з Нетішина фото на па­м’ять з туристами, що підкорятимуть Горгани. Водії Олексій Калабський, Петро Родонюк на робочому місці. Тож у путь.

Дорогою на Шумськ спостерігаємо неймовірне буяння квітучих дерев. Вони в населених пунктах і просто обабіч шляху. У шовковистій траві, яку, за образним виразом Л.Малько, хочеться самому їсти, стоїть вода. Ми розуміємо, що і на наших стоянках, напевно, буде така ж ситуація, і в наметах буде мокро, але це буде потім. Хмельниччина, Рівненщина, Львівщина.  У Стрию підбираємо Романа Морозова, який у складі «Львіворгресу» здійснював наладку обладнання на ХАЕС. Ке­рівник подорожі попе­реджає, що Роман  відгукується на будь-яке згадування про замки і саме з його вуст ми почуємо про все, що відбувалось за стінами цих споруд. Так в основному і було, і наші знання поповнились сотнями фактів з історії. Нарешті ми дістались Мукачева. Оглядаємо місто і замок.

Після екскурсії прямуємо до Хуста. Тут на березі ріки Ріка робимо привал. Хоч і  мокрувато, але намети розбили, вогнище запалили, супу і чаю наварили. Спати.

Вранці в`їжджаємо в Хуст. Знайомимось з виноробним промислом жителів цього міста, відвідавши родичів Л.Малько. Далі екскурсія містом і замком, руїни якого височать над усім краєвидом.

Цього ж дня добираємось у долину нарцисів. Сила-силенна народу, не проїхати, не пройти. Всі хочуть побачити унікальне місце на землі, де нарциси, можна сказати, жили самостійно у природі. Люди зробили так, щоб цій квітці стало жити важче. На час наших відвідин лише на деяких полянах цвіли нарциси. Колись їх тут було видимо-невидимо. Нині  - жменька.

 

Їдемо далі. Десь в горах робимо привал. Сміливці купаються у гірському потоці. Вечірня каша, запита вином домашнього виробництва смачна і корисна. На диво, дощ нам особливо ці дні не дошкуляв.

Третій день – подорож на озеро Синевир. Дорогою потрапляємо на греблю унікальної Теребле-Ріцької ГРЕС, вода якої не падає з штучної 45 метрової греблі, а через проритий у скелі тунель довжиною у три з половиною кілометри потрапляє на турбіни з іншого боку гори. Нам дозволяють оглянути греблю зблизька, адже ми колеги-енергетики.

Далі озеро Синевир, одне з найгарніших в Карпатах. Захоплення, радість спілкування з природою, чисте повітря. У нашому наметовому містечку радісний гомін. Трошки моросить дощ, але це не лякає. В кінці дня група наших туристів відвідує лазню, після якої обов’язкове купання у крижаній воді. Для особливо емоційних є можливість відвідати колибу. Але ми крізь сон чули, що ніхто від вогнища до півночі не відходив. Навіть малечу ледь вклали спати.

А вранці дорога додому. Ми привезли масу вражень і глибоку подяку водіям, адміністрації ХАЕС, профкому за емоційну, насичену знаннями подорож.

Віктор Гусаров

травень 2008


 





ВідмінитиДодати коментар


 

Всі публікації

Достойная полноценная еда всего за десять минут, ТЕПЕРЬ В УКРАИНЕ!!!