У понеділок ХАЕС приймала в себе групу журналістів, котрі представляли друковані й електронні засоби масової інформації Хмельниччини і Рівненщини. Діалог вийшов різноплановий і насичений.
Далі зволікати просто нікуди
Першим з журналістами зустрівся заступник генерального директора з капітального будівництва О.В.Рахлінський і повів мову про долю 3-го енергоблока. Відразу розвіявши ілюзії про те, що на ньому от-от розпочнуться будівельно-монтажні роботи. Бо хоч розмови стосовно необхідності в чергових нових мільйонниках, де вибір впав на Хмельницьку АЕС, останнім часом активізувалися, це не означає, що від великого старту ми за крок. Аби він відбувся, необхідно виконати ряд обов’язкових процедур, які потребують тривалого часу, значних витрат, аналітики, експертиз, наукових, матеріальних і трудових ресурсів. Уся ця копітка робота має увінчатися відповідним законом, прийнятим Верховною Радою, і затвердженою проектною документацією. Не маючи ні того, ні іншого можна збудувати хіба що курник, а не ядерний енергоблок. Інша справа, що ні Закон, ні проект не з’являться самі по собі, якщо не буде щоденних послідовних кроків у цьому напрямку на рівні підприємства, компанії, профільного міністерства, держави.
Відрадно, що від практики голослівних заяв Україна впевнено переходить у площину реальних дій – далі зволікати просто не можна. Червнева нарада на Запорізькій АЕС за участю Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко засвідчила гостру зацікавленість держави у нових енергоблоках. За словами Олега Рахлінського, час показав, що нинішній Прем’єр добре розуміється на проблемах енергетичної галузі, не збирається відступати від раніше прийнятих рішень на користь розбудови АЕС, що випливають із Стратегії розвитку ядерної енергетики до 2030 року.
На згадуваній нараді було розглянуто виконання розпорядження щодо розвитку паливно-енергетичного комплексу України, підписаного Юлією Тимошенко ще під час свого першого керівництва урядом у 2005 році. Воно, як каже О.В.Рахлінський, вже не актуальне за визначеними там термінами, але зовсім не втратило своєї актуальності за суттю. Цього разу Прем’єр дала завдання розпочати активні дії з розбудови атомної енергетики, наступні наради на рівні компанії та Мінпаливенерго все більше набирають ознак конкретики. На кінець липня – початок серпня планується затвердити оновлений план дій на поточний і два наступних роки, що знаменує собою перші кроки на шляху до будівництва. Підготовчі роботи носитимуть характер відновлення і стабілізації конструкцій, які за роки простою зазнали певних дефектів і пошкоджень. Втім, за результатами обстежень, які проводили фахівці КІЕП з залученням деяких інших спеціалізованих організацій, більшість будівельних конструкцій, на яких виявлено дефекти, можуть бути відремонтовані і лиш окремі необхідно демонтувати й замінити. До звіту по обстеженню є певні зауваження, які мають бути враховані, є надія, що невдовзі його затвердять і настане процес експертиз та консультацій з регулюючим органом.
Підготовчий період включатиме зачищення конструкцій від іржі, фарбування, часткова заміна металевих конструкцій, зведення накриття, яке б захищало від атмосферних опадів, відкачування води, тощо. Це, як каже Олег Рахлінський, рутинна робота, але її необхідно виконати. Уже відомий проектант, який має зробити зведений кошторисний розрахунок підготовчих робіт - це Харківський інститут «Укркраненерго». Зведені витрати планують отримати орієнтовно в листопаді, а після проведення експертизи на предмет правильності розрахунку затвердити цей проект вже до кінця року. Якою буде сума коштів, наразі невідомо, але витрати, за словами Олега Васильовича, «потрібно затвердити мінімум у Мінпаливенерго». На цьому рівні йдеться про 70-100 мільйонів гривень. Зараз готується тендерна документація з вибору підрядника на виконання першочергових робіт з консервації і стабілізації, яку вже на початку серпня планують передати у тендерний комітет компанії.
Одним із основних документів, який передуватиме прийняттю Закону про проектування і будівництво нових енергоблоків, є техніко-економічне обгрунтування, яке міститиме в собі і звіт про вплив на навколишнє середовище. Фахівці сходяться на думці, що ТЕО має розробити Київський інститут «Енергопроект» - проектувальник нашої станції. За проектом оновленого плану дій цей документ має з’явитися в ІІ кварталі наступного року. Ще один квартал відводиться на погодження ТЕО, проведення слухань, дорадчого опитування, отримання згоди, в разі позитивної позиції громадськості, органів державної влади і місцевого самоврядування. Знову ж таки має бути проведена незалежна державна експертиза підготовленого документа, затвердження і подача необхідного пакету документів у Верховну Раду. За оптимального варіанту, давайте не будемо скидати з терезів і політичну нестабільність, жаданий Закон може бути прийнятий в кінці 2009 року. Принаймні, на це ми розраховуємо з огляду на безповоротно й марно втрачені роки. Не важко сьогодні порахувати, що за відсутності мораторію і третій, і четвертий енергоблоки замість того, щоб осиротіло бовваніти на майданчику, вже мінімум півтора десятка літ видавали б електроенергію в мережу. Адже ці об’єкти почали будуватися відповідно у 1985 і 1986 роках.
На думку нашого візаві, атомникам доведеться багато й плідно попрацювати, аби отримати прихильність населення довколишньої, і не тільки, округи. Тут мало зустрічатися з людьми й доносити достовірну інформацію, у тому числі й через ЗМІ, про стан справ на об’єкті і в галузі, про необхідність подальшого розвитку атомної енергетики, яку в Україні та й світі вважають такою, що не має альтернативи. Потрібно докласти чимало зусиль, аби чітко був виписаний механізм про компенсації і пільги населенню, яке проживає в зоні спостереження. Статус і параметри якої так само не визначені законодавчо, що не може залишитися поза нашою увагою і безпосередньою участю. Тільки тоді нам повірять, що керуємося не вузьковідомчими інтересами, а мислимо по-державницьки з турботою про країну і її людей.
Ремонт плановий та … непередбачуваний
Наступна зустріч журналістів з фахівцями підприємства відбувалася на подвір’ї ХАЕС просто неба. Першим взяв слово головний інспектор станції Сергій Цукрук, давши пояснення про причини позапланового виведення в ремонт другого енергоблока.
Комісія з розслідування порушення, яке мало місце 22 червня, встановила, що пошкодження ротора генератора сталося через виникнення тріщини в слабкому місці механічної міцності струмопідвідної шини обмотки ротора, яка знаходиться в формованій запеченій на заводі ізоляції, що не розкривається навіть під час капітальних ремонтів генератора, через недостатню надійність конструкції вузла, а також низьку якість його виготовлення і складання на заводі ВАТ «Електросила» в Санкт-Петербурзі. Водночас комісія встановила, що генератор до відключення експлуатувався і обслуговувався згідно з інструкцією з експлуатації, відхилень від встановлених параметрів не було.
Позапланова зупинка енергоблока не викликала порушень границь та умов безпечної експлуатації, радіаційна обстановка залишається в нормі. Створено оперативний штаб, ведуться ремонтно-відновлювальні роботи на статорі генератора. Робота складна, потребує значних матеріальних затрат і трудових ресурсів, вона буде тривалою – до 30 вересня. Зараз усе спрямовано на те, аби вчасно завершити ППР на першому енергоблоці, і з ХАЕС в мережу пішла електроенергія. На другому енергоблоці графіки витримуються і є надія, що ремонт так само завершиться у визначені строки.
Подача гарячої води в місто припинена через ремонт тепломережі, як це робиться щорічно влітку. Але запас мазуту невеликий, і за ситуації, коли обидва енергоблоки не працюють, і не поповнено запас мазуту, на пуско-резервну котельню для потреб міста сподіватися не варто. Чи отримаємо мазут до 30 липня? Головний інспектор сподівається, що він надійде вчасно і подачу гарячої води відновлять, не чекаючи включення в мережу першого енергоблока.
Про хід ППР на ньому журналістам розповів заступник головного інженера станції з ремонту В.В.Лисенко.
Станом на 21 липня йшла 31 доба ремонту. З огляду на те, що розмова відбувалася на початку тижня, а процес на місці не стоїть, почута та отримана друкована інформація сьогодні вже може бути оновлена. На той момент все йшло за графіком: здійснювався ремонт другої системи безпеки, електродвигунів головних циркуляційних насосів. Введено в роботу блоковий трансформатор і трансформатор власних потреб. Виконано монтаж і проводяться пусконалагоджувальні роботи на автоматизованій системі радіаційного контролю в гермообємі, триває заміна теплової ізоляції на парогенераторах №2, 4, компенсаторі тиску, трубопроводах системи компенсації тиску й системі пасивного охолодження реактора. У турбінному відділенні у конденсаторах турбіни проводяться роботи з монтажу системи кулькового очищення «ТАПРОГГЕ», виконується заміна герметичних кабельних проходок.
Зі стадіону на катер
Опісля журналістам запропонували відвідати спортивний комплекс, де з ними спілкувався директор С.А.Балаян. Найзнаковішим повідомленням було те, що 2 нетішинки поїдуть на Олімпіаду в Пекін. Не вдаватимуся в деталі, оскільки цьому присвячуємо сьогодні окрему публікацію. Станіслав Араратович розповів представникам ЗМІ про основні досягнення наших спортсменів, про тренерів, котрі ведуть їх до малих і великих вершин, ознайомив з наявною матеріально-технічною базою. Долучився до розмови і заступник генерального директора з кадрів і соціального розвитку Віктор Демидюк.
На завершення журналістам запропонували знайомство з гідротехнічними спорудами. Вже вдруге за час активної співпраці зі ЗМІ розмова відбувалася на в кабінеті, а, так би мовити, на водному плесі. Оглянути господарство, яким опікується гідротехнічний цех, можна було з вітерцем прокатавшись на катері. Начальник цеху Віктор Турицький доволі розлого розповів про призначення гідротехнічних споруд, не оминувши питання ні якості води, ні несподіваного нашестя дрейсени. Об’єднавши механічні та біологічні способи по зменшенню чисельності молюска, певного балансу вдалося досягти. Тепер вже навіть більше переймаються водоростями, ніж дрейсеною. На допомогу тут прийшов білий амур, велику кількість якого другий рік поспіль випускають у ставок-водосховище. А дрейсену успішно поїдають чорний амур – у минулому році випустили 7 тисяч штук дволіток, а також короп, карась. Риби у водосховищі предостатньо, чому сприяє заборона на промисловий вилов. Начальник вважає за доцільне продовжити її ще на років 2-3.
За чистоту води ручається, водойма екологічно безпечна, а жовтий наліт, про який запитували журналісти, не що інше як залізо, що має властивість окислюватися на повітрі. На підтвердження своїх оптимістичних висловів Віктор Іванович сказав, що хоч зараз готовий сам скупатися, аби розвіяти сумніви. Повірили на слово.
Ольга Сокол
липень 2008
