Представницька  нарада за участі керівників області і президента ДП НАЕК «Енергоатом» відбулася минулої п’ятниці в Хмельницькому. Юрій Недашковський, звернувшись до присутніх, закликав до діалогу. І такий відбувся, започаткувавши тим самим проведення низки громадських заходів, як обов’язкової складової організаційної процедури, без дотримання якої на узаконене на рівні держави рішення про будівництво нових енерго­блоків на Хмельницькій АЕС годі розраховувати.

 

Від повального «ні»

до -  «треба будувати»

Загального «одобрямсу» в стилі радянської доби, як відзначила одна з виступаючих, не вийшло. Але за ним Юрій Недашковський, як випливало із відповіді, якраз і не їхав. Поставивши за мету зробити нарешті стартовий крок у тривалому погоджувальному процесі, в якому «застрільною» має бути думка громади, хотів почути з перших вуст чим живуть території, прилеглі до ХАЕС, чого очікують від її розбудови. Просив бути відвертими, щоб зрозуміти і почути один одного та спільно виробити подальший план дій, які б ішли на користь людям та не суперечили чинному законодавству.

На нараду прибули з усієї області: сільські голови, перші особи районних і міських рад, райдержадміністрацій, голови постійних комісій і керівники депутатських фракцій обласної ради, начальники управлінь ОДА, журналісти регіональних та центральних засобів масової інформації. З розмови було видно, що на відміну від славнопам’ятних вісімдесятих років, увінчаних мораторієм, маятник таки похитнувся в інший бік, і центр ваги перемістився від повального твердого «ні» до «будувати потрібно», гарантуючи при цьому безпеку експлуатації, та не на словах, а на ділі дбаючи про розвиток округи і компенсації населенню. Люди вправі ставити такі вимоги, піклуючись передусім про своє здоров’я і життя без страху. Інша річ, що зобов’язання атомників виділяти кошти на соціальні проблеми, не означає стовідсоткового їх вирішення у кожному населеному пункті. Бо одна, хай і потужна компанія, не може тут перебрати на себе функції держави.  Зароблені кошти мусять витрачатися на розвиток виробництва, а це величезний комплекс високозатратних заходів, де перша сходинка незмінно закріплена за підвищенням рівня безпеки, а решта - за продовженням ресурсу діючих енергоблоків, матеріальним стимулюванням роботи персоналу, його навчанням та відпочинком тощо. Тобто ті першочергові витрати, без яких неможливе повноцінне функціонування будь-якого підприємства, а тим паче ядерного об’єк­та. Про це говорили на нараді і Юрій Недашковський, і генеральний директор нашої електростанції Микола Панащенко, і голова облдержадміністрації Іван Гавчук та голова облради Іван Гладуняк. Говорили як є, без лукавства й загравання, аби не посіяти зерна зневіри в громаді. Якщо вже далі йти за алегорією, то грунт для його проростання якраз благодатний. Запитаєте чому?

 

Пропозиції є.

Потрібні дії

Відповідь прозвучала у виступі голови Асоціації територій, прилеглих до ВП ХАЕС, Славутського міського голови Василя Сидора. Він посилався на такого роду нараду, яка відбулася роком раніше також за участю Юрія Недашковського у Славуті. Її учасники на досягнуті домовленості покладали великі надії, але жоден із намічених пунктів, за словами Василя Богдановича, так і не був виконаний. І після цього, спілкуючись з людьми, «нам довелося давати дуже туманні пояснення, - сказав він. - За таких умов ставлення населення, яке проживає на прилеглій території, до добудови блоків за рік, що минув, не покращилося». Він знову озвучив пропозиції, ініційовані та обговорені громадами Славутського, Шепетівського, Білогір­ського, Ізяславського та Острозького районів, які були направлені в Кабінет Міністрів та інші інстанції. Громади наполягають на відшкодуванні ризиків шляхом пільг і компенсацій, які мають бути законодавчо закріплені. Йдеться про пільгове енергозабезпечення, визначення величини суми від загальної вартості будівництва енергоблоків, яка гарантовано йтиме на соціальний розвиток прилеглої округи, обов’язкове щорічне медичне обстеження тамтешнього населення в центральних районних лікарнях, які для цього мають бути відповідним чином оснащені, на предмет вчасного виявлення різного роду захворювань тощо.

Як сказав промовець, громади своїм правом скористалися і пропозиції розробили. На цьому все й зупинилося, хоча автори готові до співпраці і можливих поправок.

Про невиконання обіцянок, передусім «Енергоатомом», говорили й інші виступаючі, прохаючи президента не ображатися на критику, бо ж він новопризначений. Адресат навпаки критику визнав, бо в компанії не новачок – у крісло її керівника прийшов утретє, а будучи заступником міністра в Мінпаливенерго, опікувався якраз сферою атомної енергетики – значить десь недопрацював. А от вину за невиконання урядового розпорядження, згідно з яким вже в минулому році мали бути проведені громадські слухання з питань будівництва 3-го і 4-го енергоблоків на ХАЕС, покладає на тодішнє керівництво «Енергоатому». В цьому сенсі 2007-ий атомники безповоротно втратили і замість того, щоб йти за процедурою далі та проводити консультативний референдум, мусимо братися за те, що упущено. І слухати справедливі докори та шукати потрібні слова й аргументи, щоб достукатися до серця кожного, хто має висловити свою позицію щодо будівництва нових потужностей. Президент компанії сподівається, що на референдумі вдасться отримати позитивний результат, який матиме таке ж продовження вже в формі законодавчих актів. Він з приємністю констатує, що взяті перед територіями зобов’язання в ході будівництва другого енергоблока «Енергоатом» виконав стовідсотково, не відступить компанія від своїх обіцянок тепер, не давши тим самим приводу для розчарування людей. Обі­цянками вони й так ситі, мають їх вдосталь перед  кожними черговими виборами. Порою й те, що виконано, не тішить, як от газифікація. У багатьох випадках вона стала можливою завдяки бажанню кандидатів у депутати сподобатися виборцям й отримати їх голоси. Вийшло так, що за роки незалежності газифікували удвічі більше, ніж в роки СРСР. Тепер, відслідковуючи цінові претензії постачальників, споживачі чухають потилицю, розуміючи наскільки дороге те благо цивілізації. Як фахівець-ядерник, Юрій Недашковський не на боці повсюдної газифікації, за рахунок чого ми «просто інвестуємо економіку сусідньої держави». Солідарний з ним у цьому голова облдерж­адміністрації Іван Гавчук. На його переконання, маючи у себе два ядерних енергоблоки виробленої електроенергії якими достатньо для повного забезпечення споживачів кількох областей таких як Хмельницька, абсурдно робити ставку на газ. Пріоритет має бути віддано електроенергії, хоча це також справа не одного дня (потрібна реконструкція мереж) і не зовсім дешева для потенційно бажаючих обігрівати свою оселю в такий спосіб, хоча б на стадії підключення. Виступаючі занепокоєно говорили, що це обходиться у 15, а то й більше тисяч гривень. І така сума не кожному по кишені, особливо в сільській місцевості.

Не лише кивати

на ХАЕС

Сказаного було багато: і правильного, й хибного, по суті, і не зовсім. Але воно мусило вихлюпнутися, і то тільки перша порція. На громадських слуханнях вкотре доведеться говорити про злободенні речі і таки, як зазначав Юрій Недашковський, чути один одного. Щоб не з’являлися закиди про недостатність інформації чи її завуальовування. Генеральний директор ХАЕС М.Панащенко цього разу був щонайменше подивований виступом одного зі своїх колег по депутатському корпусу в обласній раді, котрому не зовсім повною видалася інформація Олега Рахлінського про використання коштів на соці­альний розвиток 30-км зони під час будівництва другого енергоблока. І це при тому, що Микола Сергійович звітував з цього приводу перед депутатами, розшифровуючи кожну суму. Друкований звіт та його електронний варіант з детальним обґрунтуванням кожної витраченої гривні передано в ОДА, і з ним можна ознайомитися, було б лишень бажання.

А на виступ сільського голови з Цвітохи відразу відреагував Іван Гладуняк. Перший сказав буквально таке: якщо кошти від будівництва 3-го і 4-го енергоблоків використовуватимуться на соціальну інфраструктуру так, як це має місце у Цвітосі, то я буду першим противником добудови блоків. Бо, як перестало село з його землями та ресурсами бути підсобним господарством Хмельницької АЕС, так і залишилися недобудованими лазня, м’ясопереробний цех тощо. Голова облради нагадав, що нинішніх обрисів Цвітоха набрала якраз після того, як свого часу в дуже жорсткий спосіб була нав’язана Хмельницькій АЕС її структурною одиницею, а до того значилася одним із найвідсталіших господарств району. Підняли, розбудували, дали пристойну зарплату – чи це не заслуга? Цвітоха, мовляв, виграла значно більше як, наприклад, Головлі, Лисиче, Крупець чи Кривин. Тепер кивати тільки на ХАЕС несправедливо, вона виробляє продукцію, справно сплачує податки і сільському голові потрібно працювати з органами державної влади над вирішенням наявних проблем.

Громадські слухання пройдуть цивілізовано

У виступах не раз звучало, що громадські слухання та дорадчий референдум пройдуть в області спокійно і цивілізовано. Але щоб отримати прихильність людей, маємо подбати про це реальними проектами. В числі таких називалися пільгове енергозабезпечення, зовнішнє освіт­лення, облаштування дієвої сучасної системи оповіщення, будівництво як закладів соцкультпобуту, так і доріг, які не тільки виконують функції транспортного сполучення, а й визначені шляхами евакуації на випадок надзвичайних ситуацій. Великий акцент робився на зміцненні матеріально-технічної бази лікувальних закладів. До речі, депутат облради з числа медиків вважає за доцільне медобстеження населення із зони спостереження проводити в одному добре облаштованому центрі, наприклад, у Шепетівці.

Секретар міської ради Нетішина Любов Горбатюк висловила думку, що до початку громадських слухань потрібно зробити аналіз проблем, які є в місті, і визначити чіткий план дій з їх реалізації та встановити конкретні дати. Вже тепер треба думати де житимуть і харчуватимуться  будівельники,  задіяні  на об’єкті, як вирішуватиметься  забезпечення житлом тих, хто перебуває  в  черзі  на його отримання. І хоч на фоні  інших  населених  пунктів  Нетішин виглядає досить пристойно, проблема зайнятості та низьких заробітних плат, як наприклад, у  ЖКО,  тут  дуже гостра. У садибній забудові ждуть не діждуться, коли ж запрацює водогін, все це бентежить громаду  і  на слуханнях наболіле  звучатиме.

Представник екологічної організації поцікавився, чому контрольні заміри на предмет за­бруднення довкілля проводять  тільки  станційні лабораторії і цих показників ні з чим порівняти, що викликає певні підозри. Бо ж не може, мовляв, потенційний забруднювач сам себе перевіряти не на свою ж користь. На що Микола Панащенко пояснив, що лабораторії акредитовані, а  результати  їх  досліджень  не  утаємничені. Ці  ж  параметри  відслідковують  інші контролюючі органи, і розходжень з нашими показниками нема.

Оминули в п’ятницю хіба що водозабезпечення роботи об’єкта у разі збільшення кількості потужностей, що звучить фактично на кожній подібній зустрічі. До будь-яких запитань фахівці готові і покликані дати доступну відповідь. З настанням 2009 року, коли розпочнуться громадські слухання, їм доведеться робити це не раз. У п’ятницю атомники почули те, чого  най­більше чекають люди від будівництва нових енергоблоків, отримали запевнення керівників області, що вони підтримують такий проект і виступають за початок реальних робіт. Це дуже важливо для країни і світ бере курс на розвиток атомної енергетики, але жодні економічні вигоди, за словами Івана Гавчука, нічого не варті, якщо робота об’єкта чимось шкодитиме здоров’ю людей. Він має бути безпечним, і це основна гарантія, яку хочуть отримати території. А свій виступ він розпочав так: «Коли починалося бу­дівництво АЕС, ніхто нас не запитував хочемо того, чи  ні – такі часи  були. Досягнення вже те, що сьогодні на нашу думку зважають». Отож разом маємо подбати як звести воєдино інтереси держави і кожного з нас і вже сьогодні братися за складання та узгодження переліку найбільш необхідних об’єктів.

 

Діалог корисний

і виважений

Впродовж наради Юрій Недашковський ретельно занотовував усі зауваження й песимістичні нотки, прокоментувавши на завершення розмови кожну позицію, погодившись з переважною більшістю порушуваних проблем. Як зізнався пізніше на прес-конференції, після спілкування його особисті враження про поточну ситуацію й очікувані результати помінялися. Учасників наради запевнив, що діалог піде на користь справі, пропозиції будуть враховані і принесуть обопільні дивіденди: одним у вигляді конкретних соціальних благ, іншим – у збереженні доброго імені господарника з державницькими позиціями. Вони мають бути стрижневими у ви­будовуванні взаємних стосунків.

До таких взаємин закликав і голова обласної ради, не особливо поділяючи висловлювання на кшталт: «У зоні спостереження щось та робитиметься, а який зиск від додаткових потужностей матиме область?» А таки матиме, доводив він залу. Це будуть суттєві фінансові вливання у вигляді податків, без яких бюджет виглядав би доволі бідним. Область помітно втрачає зараз, коли обидва діючі енергоблоки перебувають на ремонті. За умови їх успішної роботи регіон виглядає стабільно і впевнено, таким потужним потенціалом можна тільки гордитися. Іван Гладуняк переконаний, що в разі проведення в Україні адмінреформи, яка, на його думку, у перспективі таки відбудеться, це також зіграє на користь Хмельниччині – вона стане центром Поділля.

Пообіцявши максимально вичерпно відпо­вісти на будь-які запитання, президент «Енергоатому» свого слова дотримав. Зазначив, що з ініціативи НАЕК у Верховній Раді зареєстрований законопроект, яким є намір позбутися існуючих недолугостей, через що механізм фінансування соціального розвитку територій, прилеглих до АЕС, не працює. Та й як його запускати, коли в окремих випадках раніше протягнуті через парламент норми грішать відвертим цинізмом. Ну, наприклад, всі ці заходи пропонується реалізувати  за кошти, отримані шляхом підвищення тарифів на електроенергію для населення. Ну зовсім, як у тій приказці «За моє жито, та ще й мене бито». Платіть дорожче, і будуть вам дороги, працюватиме система оповіщення, електрообігрів і все інше. Ну не можна допустити цього. Як і розпорошення виділених коштів на кожен населений пункт пропорційно до кількості проживаючого там населення. Декому дістанеться така мізерія, якою серйозної роботи не профінансуєш. Тому територіальні громади  мають  завчасно визначитися з об’єк­тами,  щоб  через  відсутність  проектів, як це вже мало місце, гроші  не  переадресовувалися іншим претендентам.

На зауваження про розвиток енергозберігаючих технологій замість нарощування ядерних потужностей Юрій Олександрович зауважив, що раціональним вважає підхід, коли одночасно робитиметься і те, й інше. За умови, коли інших енергоресурсів обмаль, гріх не скористатися покладами урану, якими Господь нагородив Україну і його запаси дозволять почувати себе енергонезалежними тривалий час. Тому то виробництво власного ядерного палива стало злободенним. Наразі використовуємо російське й частково американське і це також елемент недопущення цілковитої енергозалежності від однієї держави. Чим це може обернутися, маємо змогу побачити на прикладі газопостачання.

 

Не тільки про атом

На прес-конференції журналісти цікавилися значно ширшим колом питань, не обмежуючись лиш добудовою нових енергоблоків. Відповіді були вичерпними та до­ступними, і їх повний виклад зайняв би не одну газетну сторінку. З огляду на те, що порушувані теми звучали не вперше та неодноразово висвітлювалися в наших публікаціях, не станемо деталізувати усіх подробиць. З почутого виділимо наміри керівника компанії працювати з партнерами без посередників, посилити  вхідний  контроль, аби унеможливити постачання контрабандного  обладнання,  яке заполонило ринок. Є бажання реформувати систему постачання товаро-матеріальних цінностей, в якій весь ланцюжок, від формування заявок до отримання замовленого та зберігання його на складах, зосереджено в одних руках, а це велика спокуса і  можливість застосування корупційних схем.

Рано сьогодні, за словами Юрія Олександровича, говорити про  конкретний  відсоток  від­рахувань на соціальну  сферу  зони спостереження, межі якої наразі не встановлені, бо за відсутності техніко-економічного обгрунтування  та відповідного Закону сталої величини не ризикне назвати ніхто. Це будуть лише побажання, прогнози, припущення, а декларації, якими б солодкими вони не були, нікому не потрібні. Як і «лякалки» про роз­ширення Хмель­ницької АЕС до 6 енергоблоків замість чотирьох та будівництва на нашому майданчику сховища для відпрацьованого ядерного палива. Такі заяви, як  нагадали  журналісти, дозволяє собі депутат облради Віталій Олуйко. Президент «Енергоатому» припустив, що депутат, вочевидь, посилався на проект 1971 року, яким і справді перша черга передбачала будівництво  4  енергоблоків,  а  потім   і  5  та  6-го. Більше того, планувалося для забезпечення їх роботи  брати  воду  аж  із Дністра. Але та радянська гігантоманія канула в Лету і нічого подібного в документах, за якими вестиметься спорудження  нових  потужностей, нема. Так само не прийнято рішення стосовно будівництва  сховища,  хоча   наш  майданчик  (за 4-м енерго­блоком – авт.) справді розглядався в числі  потенційних. Але вибір впав на зону відчуження Чорнобильської АЕС.

Керівник компанії за прозорість роботи і достовірність інформації. Запевнив, що саме такий підхід дозволить заручитися підтримкою територіальних громад. Ми готові розповісти про застосовувані технології, назвавши їх переваги та світові практики, переконати, що сусідствувати з ядерними об’єктами безпечно і вигідно з огляду на соціальні зобов’язання перед регіоном і гарантоване їх виконання. З цим ітимуть до людей, не відкладаючи зустрічі в довгий кошик, більше гаяти часу просто не вправі. Помимо цих зобов’язань атомники в межах прийнятого  кошторису надалі виділятимуть благодійну допомогу громадам. До речі, тій же Цвітосі у минулому році, за словами Миколи Панащенка, надано 30 тисяч гривень для ремонту місцевого навчально-виховного об’єднання.

Підсумовуючи дводенну поїздку на Хмельниччину, присвячену добудові нових енерго­блоків, Юрій Недашковський сказав, що проведеними зустрічами задоволений. А в контексті розмови про внесок «Енергоатому» в бюджетне наповнення країни і окремо взятих регіонів зазначив, що за рівнем сплати податків та відрахувань до фондів НАЕК  є «компанією соціальної спрямованості».

Ольга Сокол

липень 2008