На першому енергоблоці працівникам цеху теплової автоматики та вимірювань вдалося завершити всі етапи з реконструкції, які були передбачені проектом TACIS. Що передувало цьому, з’ясовував наш кореспондент у розмові з начальником цеху теплової автоматики та вимірювань В.М.Самцовим.
- Валентине Миколайовичу, нинішній рік для вашого цеху ювілейний, виповнилося 25 років від його створення. Яка подія в житті колективу вам особисто найбільше запам’яталася?
- Насамперед пуск першого енергоблока. Багатьом працівникам ще не доводилось брати участь у чомусь подібному і пусконалагоджувальні роботи стали хорошою школою для набуття практичного досвіду. Поміж нами, фахівцями технічного профілю, прийнято казати, що механізмам потрібен час на «притирання». Те ж саме відбувається й у людських взаємовідносинах. Колектив нашого цеху поступово міцнів і загартовувався, велика заслуга в цьому перших його керівників – В.П.Гордієнка, В.О.Красилова.
З року в рік змінювалася структура підрозділу: створювалися нові дільниці, групи, лабораторії. У кожного були свої завдання і функції, але всіх об’єднувало одне – реалізація організаційно-технічних заходів з підтримки і підвищення безпеки ХАЕС, забезпечення справності обладнання, підтримки та підвищення кваліфікації персоналу.
Ще свіжі у пам’яті епізоди пусконалагоджувальних робіт на другому енергоблоці. Була велика напруга і відповідальність, наш колектив із поставленими завданнями справився, зараз можемо гордитись тим, що рівень безпеки наших енергоблоків один з найкращих у ядерній галузі не тільки в Україні, а й за кордоном.
- Не останню роль тут зіграла програма заходів з реконструкції та модернізації?
- Звичайно. Хочу нагадати, пуск першого енергоблока відбувався ще за часів Радянського Союзу, тоді діяли зовсім інші норми та правила, ніж тепер. Багато систем та обладнання сьогодні просто морально застаріли. До безпеки експлуатації другого енергоблока була прикута особлива увага міжнародних організацій, до їх вимог та рекомендацій довелось прислухатись. Насамперед виконати технічні вимоги, які характеризуються встановленням систем нового покоління, а також реконструкцією та модернізацією змонтованих раніше. Це потрібно було робити на двох наших енергоблоках. Допомога міжнародної організації TACIS, яка представила програму «Модернізація електрообладнання систем управління захистом (СУЗ) і апаратури контролю нейтронного потоку на енергоблоці №1 ХАЕС» була відсутньою. На цей проект TACІS виділила 11 мільйонів євро. Для його реалізації було проведено міжнародний тендер на визначення підприємства, яке забезпечить виробництво та постачання відповідних систем. Переможцем визнано український консорціум «Радій-Імпульс». Згодом на ХАЕС відбулася стартова нарада з проекту «Модернізація електрообладнання СУЗ і АКНП», в якій взяли участь представники Єврокомісії, НАЕК «Енергоатом», ДКЯРУ, консорціуму «Радій-Імпульс», «Ibedrola – Sogin», українських наукових центрів та АЕС. Під час зустрічей обговорювались реальні можливості втілення даного проекту на ХАЕС, за згодою учасників було визначено, що модернізація електрообладнання буде проходити у два етапи і розпочнеться у ході чергової ремонтної кампанії на першому енергоблоці. Згідно з проектом планувалася заміна двох компонентів аварійного захисту, та двох комплектів АКНП (автоматичного контролю нейтронного потоку) – на БЩУ та РЩУ, інші заходи передбачались під час планово-попереджувального ремонту 2008 року. Ці системи тепер успішно функціонують.
- Напевно, є позитив у тому, що обладнання виготовлене українськими виробниками?
- Переваги очевидні. Насамперед хочу відзначити високий професіоналізм спеціалістів консорціуму «Радій-Імпульс», його продукція надійно функціонує і на другому енергоблоці ХАЕС. Вона успішно конкурує із продукцією відомих іноземних виробників. Виграти міжнародний тендер завжди складно, я, до речі, був присутній на процедурах його проведення, іноземні спеціалісти дуже прискіпливо аналізують виробничо-технічний потенціал кожного претендента.
Щодо переваг: експлуатація обладнання вітчизняного виробництва допомагає спростити процедури ремонтів, обслуговування. У межах країни не потрібно витрачати час на відкриття віз, підготовки цілої низки документів для погодження і затвердження у різних інстанціях. Ми задоволені співпрацею з консорціумом «Радій – Імпульс». А проект TACIS вдалося реалізувати не за три роки, як це було передбачено, а за два. У цьому велика заслуга спеціалістів цеху теплової автоматики та вимірювань, зокрема заступника начальника В.Г.Свиридюка, начальника служби О.І.Страмужевського, начальника дільниці О.В.Коломійчука, начальника лабораторії В.Н.Сморчкова, а також працівників консорціуму та підрядних організацій «Атоммонтажсервіс», «Приладсистема».
- TACIS не практикував раніше фінансування проектів з постачання систем та обладнання на діючі АЕС?
- Так, для нашого цеху це відбулося вперше, за що велика подяка Єврокомісії. У подальшому щось подібне не передбачається, TACIS налаштований на співпрацю, але у сфері методично-консультативної допомоги.
- Валентине Миколайовичу, знаю у ЦТАВ ви працюєте ледве не з перших днів його створення. З чого починався ваш трудовий шлях на ХАЕС?
- Про будівництво ХАЕС дізнався із повідомлень газет та телебачення, працював тоді на Сибірському хімічному комбінаті в місті Томськ-7. Відвідавши у 1984 році під час відпустки рідну Гомельську область Білорусії, звідкіля родом, знайшов можливість поїхати у Нетішин. Тут саме тривало зведення житлових будинків, корпусів електростанції. Тутешня місцевість нагадала мені краєвиди рідного села, припала до душі. Вже через рік поповнив колектив нетішинських атомників, приступивши до виконання обов’язків майстра лабораторії обчислювальних систем, згодом очолив роботу лабораторії зовнішніх зв’язків інформаційного забезпечення. З часом мені запропонували посаду заступника начальника цеху теплової автоматики та вимірювань, в 1993 році очолив цей підрозділ.
Олександр Шустерук
вересень 2008