Місцеві жителі ставок-охолоджувач ХАЕС неофіційно називають нетішинським морем. У цьому є ,звичайно, певні нотки романтики, бо «море» має чітко видимі береги, а площа цієї водойми обмежується 20 квадратними кілометрами. Та й хвилі у сильну вітряну погоду не розгойдуються більше одного метра. Ставок-охолоджувач став своєрідною окрасою ландшафту.
Працівники електростанції, які опікуються технологічними процесами, водосховище сприймають як необхідність. Воно було створено на підставі проекту, розробленого Київським відділенням проектного інституту «Атоменергопроект» і передбачене для забезпечення технічного водопостачання та охолодження теплообмінного обладнання діючих енергоблоків. Практично протягом періоду експлуатації першого енергоблока на електростанції не виникало проблем, пов’язаних із використанням ставка- охолоджувача. З ними атомники зіткнулись у 2005 році, коли вперше виникла загроза зупинки діючих енергоблоків через забивання великою кількістю черепашника захисних сіток на блочних насосних станціях. Тоді спеціалісти вперше довідались, що у водосховищі масово розмножився молюск дрейсена.
- Для того, щоб розібратись у ситуації, яка склалась, - розповідає начальник гідротехнічного цеху Віктор Турицький, - ми розпочали консультації з науковцями Інституту гідробіології. - За висновками фахівців, до водосховища молюск потрапив імовірно із рибальським знаряддям працівників кооперативів. Також ми стали перед фактом, що неконтрольований вилов риби призвів до різкого зменшення її кількості. Це стало загрозою для стану водойми. Але на той час ми не мали жодних важелів впливу, бо земля, на якій знаходиться станційний ставок, після прийняття нового Водного кодексу України у 1995 році, практично перестала бути у відособленому користуванні ВП ХАЕС. Тоді й виникла парадоксальна ситуація: наша електростанція витрачає кошти для вирощування риби, яка, потрапивши у водойму, просто перестає бути її власністю. Хочу нагадати, що наявність риби у водоймі є технологічною необхідністю: вода для охолодження теплообмінного обладнання повинна мати визначені хімічні та фізичні характеристики. ЇЇ оптимальний стан здатні підтримувати лише природні біомеліоратори – білий амур, товстолоб, короп тощо.
Для спеціалістів ХАЕС довелось пройти складний шлях, щоб згодом довести, що неконтрольований вилов риби ставить під загрозу безпеку експлуатації діючих енергоблоків. Своєрідною перемогою стало запровадження 20 грудня 2005 року «Режиму рибогосподарської експлуатації водойми-охолоджувача Хмельницької АЕС». Він був розроблений Інститутом рибного господарства Академії Наук України і погоджений з Подільським державним басейновим управлінням охорони водних живих ресурсів та Державним управлінням екології та природних ресурсів у Хмельницькій області і затверджений начальником Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства.
- Цьогоріч завершується термін дії «Режиму…», яка є користь від його запровадження? - запитую у Віктора Турицького.
- Остаточні висновки за науковцями Інституту рибного господарства. Ми й без спеціальних досліджень можемо переконатися, що стан водойми значно поліпшився. Збільшення чисельності рослиноїдних видів риб дало змогу очистити значну територію водосховища. Нещодавно ми провели моніторинг певних ділянок водойми і для порівняння зробили фотознімки. Ефект вражаючий: значна територія в районі підвідного і відвідного каналів добре очищена від водоростей. Для охолодження подається чиста вода, яка не забиває систему очисних сіток на БНС. Варто сподіватися, що термін дії «Режиму…» буде продовжено і ми зможемо збільшити рибні ресурси.
Поповнення рибою водосховища здійснюється двома шляхами – природним і технологічним. Перший, безперечно, проходить без втручання спеціалістів дільниці біомеліорації. За словами головного рибника Олега Братека, зариблення ставка-охолоджувача щорічно здійснюється згідно з затвердженими планами. Принаймні торік у водойму запущено більше 361 тисячі штук білого амура, товстолоба, коропа, чорного амура.
Не вдаючись до суто біологічного аналізу стану водойми-охолоджувача, можна констатувати, що покращення якості води можна визначити й візуально: різко збільшилась прозорість води, вона складає 5-7 метрів. Тут є певна заслуга й молюска дрейсени, який вважається потужним живим фільтром. Кілька років тому його поява викликала велике занепокоєння, але вдалося набути досвіду регуляції чисельності цієї «непроханої гості». Першим етапом було механічне очищення бетонних схилів у підвідному каналі, а потім у водойму запустили природного ворога дрейсени – чорного амура. Його вирощування на рибному господарстві дільниці біомеліорації розпочалося після рекомендацій спеціалістів Інституту рибного господарства України.
- Ми психологічно налаштували себе на те, що перемогти дрейсену практично не можливо, - коментує Віктор Турицький, - з нею доведеться співіснувати та регулювати чисельність. Переконаний, що ситуація, яка була у 2005 році, вже не повториться. В наступному році ми також плануємо запустити нову партію дворічного чорного амура, який поїдає дорослі особини дрейсени.
На знімках: начальник ГТЦ В.І.Турицький та начальник дільниці гідротехнічних споруд В.Ф.Журук аналізують стан ставка-охолоджувача.
Олександр Шустерук
жотень 2008
