Вхід

Освітяни Лесиного краю

Весною поточного року Хмельницьку АЕС та місто Нетішин відвідала делегація вчителів фізики і учнів навчальних закладів Новограда-­Волинського сусідньої Житомирщини. Візит не став разовою акцією, бо справив на гостей масу позитивних вражень, під впливом яких освітяни видали купу ідей про налагодження подальш­ої співпраці на постійній основі. «Проштовховувати» їх взявся інформаційно-методичний центр управління освіти і науки виконкому Новоград-Волинської міської ради. Систематизовані пропозиції вилилися в проект під назвою «Світ атомної енергії». У листі на ім’я генер­ального директора ВП ХАЕС Миколи Панащенка за підписом керівника інформаційно-методичного центру Павла Ліневича читаємо: «Ми плануємо організувати та провести для учнів та вчителів лекції, зустрічі з фахівцями ХАЕС та екскурсі­ї на атомну станцію. Ми сподіваємося, що всі ці форми роботи стануть поштовхом до поглибленого знайомства з атомною енергетикою, написання наукових рефератів, будуть сприяти доброзичливому ставленню до цієї важливої галузі промисловості у нашій країні.

В основі успішної реалізації проекту – співпраця­ освітян міста Новограда-Волинського з ХАЕС».

Запропонований перелік заходів, який би за сприяння ХАЕС хотіли реалізувати педагоги в рамках проекту, містить понад півтора десятка пунктів. Першим кроком на цьому шляху, який обіцяє бути тривалим, стала установча конференція для учнів і вчителів, яка відбулася в середу в місцевому загальноосвітньому навчально-виховному об’єднанні «Гімназія ім.Л.Українки – до­шкільний навчальний заклад». Її учасниками стали і провідні фахівці нашого підприємства.

Перша зустріч нашої делегації відбулася в міській раді, де з нетішинцями спілкувалася заступник міського голови Новограда-Волинського Валентина Титяневич. Дізнавшись у розмові яка частка надходжень від ХАЕС до бюджету області, тут же не без захоплення зауважила: «Щаслива та область, яка має таке потужне підприємство».

Треба сказати, що місто над Случчю, що має 750-літню історію, суттєво вирізняється з-поміж сотень типових районних центрів України. Це значний промисловий та культурний центр, важливий транспортний вузол (знаходиться на міжнародній автостраді «Київ-Чоп»), має залізничне сполучення з Житомиром, Шепетівкою, Коростенем. Як і Нетішин, отримав статус міста обласного підпорядкування, ну а з огляду на солідний вік має багатющу історію, що збереглася для нащадків у документах, відреставрованих руїнах древньої фортеці, археологічних знахідках розкопок давніх поселень тощо.

З великою любов’ю про минуле й сьогодення міста розповіла нам Валентина Степанівна. Нині влада активно працює над залученням інвестицій у розвиток промислового будівництва,  намагаючи­сь тим самим повернути Новограду-Волинському славу найпотужнішого (після обласного центру) міста Житомирщини, яким він був ще в радянські доперебудовчі часи. Так, у жовтні тут збираються офіцій­но відкрити завод з випуску сантехнічних виробів, збудований за кошти інвесторів з Польщі, назив­аючи появу об’єкта найбільшим інвестиційним проектом в Україні, що дасть приблизно 1500 нових робочих місць. На кошти німецьких інвесторів запрацювало підприємство з термічної обробки тканини, російських – ТОВ ТО»Техна». Перспективним інвестиційним проектом залишається добре відомий у минулому машинобудівний завод. Із залученням інвестицій вітчизняних фірм розгорнувся справжній будівельний бум в житловій сфері, під індивідуальну забудову виділено майже 300 ділянок землі.

У місті проживає 56 тисяч населення­, функціонує 11 шкіл, 12 дошкільни­х навчальних закладів, широка мережа позашкільних освітніх установ мистецького та спортивного профілю. Молодіжного колориту місту надає двотисячна студентська аудиторія, адже тут діють економіко-гуманітарний коледж, професійний ліцей, промислово-економічний технікум, медичний коледж, філіал Харківського національного університету електроніки.

Новоград-Волинська земля подарувала Україні й світу чимало славетних постатей, але чи не найбільша гордість його жителів за те, що місто стало колискою великої письменниці Лесі Українки.  У ньому вона народилася, тут провела дитинство, поки родина Косачів не переїхала на Волинь. Маленькій Лесі на той час було дев’ять років. Тепер у будинку, де проживала сім’я і з’явилося на світ троє старшеньких, вже понад 35 років працює літературно-меморіальний музей Лесі Українки. Ми оглянули його експозиції та послухали змістовну розповідь про мученицьке через тривалу і підступну хворобу життя поетеси. Її іменем дорожать наступні покоління і належно пошановують землячку, увіковічнюючи пам’ять про мужню жінку у граніті, назвах вулиць, шкіл та інших установ. Нетішинців гостинно запросили відвідати наступного літа щорічний міжнародний фестиваль «Лесині джерела», впродовж якого місто стає справжньою Меккою мистецтва, що збирає звідусіль непересічні таланти: письменни­ків, поетів, науковців, фольклорно-етнографічні колективи, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва.

Ну і на продовження Лесиної теми. Пошановуючи поетесу, місту напередодні 100-ї річниці з дня її народження, довго довелося дискутувати з чиновниками високого штибу, котрі не хотіли визнавати Новоград-Волинський містом, яке дало життя незборимій жінці. Вони обстоювали іншу позицію: Леся народилася в Колодяжному, що на Волині, хоча туди родина Косачів переїхала вже з трьома дітками, середульшою з яких була малолітня поетеса. Земляки-житомиряни таки виграли тривалі суперечки, зумівши віднайти в одному з архівів Польщі метричну книгу, в якій чорним по білому записано дату і місце народження Лесі Українки – 13(25) лютого 1871 року, Новоград-Волинський. Нині в ньому окрім вже згадуваного музею облаштовано музей родини Косачів.

Найкраща, за словами В.С.Титяневич, школа в місті, у якій ми побували, також носить ім’я всесвітньовідомої поетеси. На зустріч з атомниками прийшли вчителі та учні і з інших навчальних закладів. Про роботу підприємства, перспективу його розбулови, підготовку фахівців для атомної енергетики присутнім доступно розповіли керівники виробничо-технічної служби Віталій Весельський, відділу охорони навколишнього середовища - Олександр Левицький, лабораторії зовнішнього радіаційного контролю – Андрій Тіщенко, відділу по роботі з громадськістю і ЗМІ - Тетяна Лиситчук, заступник начальника НТЦ Борис Діордієв. Вони відповіли на запитання, поставлені як на конференції, так і після її закінчення. До вже традиційних, які звучать на подібних зустрічах, (можливість отримати направлення випускникам шкіл на навчання у профільні вузи, які готують спеціалістів для АЕС, подальша доля енергоблоків, що відпрацювали свій ресурс, спосіб добудови нових потужностей – з нуля чи на вже існуючих конструкціях тощо) додалися й нові. Педагогів, зокрема, насторожило чим був викликаний нещодавній позаплановий ремонт на другому енергоблоці ХАЕС.

Наостанок і атомники, і освітяни висловилися за доцільність співпраці, покликаної спільними зусиллями якщо не подолати, то звести до мінімуму боязнь людей перед атомною енергетикою, відверто й фахово розповівши про її переваги та необхідність розвитку. Тільки досягши порозуміння, зможемо рухатися далі, нарощувати потужності, робити життя країни кращим. Аудиторія, з якою випало спілкуватися в Новограді-Волинському під час першої ознайомлювальної поїздки, на такий хід подій дивиться з оптимізмом. Заступник міського голови побажала, «щоб амбітні плани збулися, звернула на вас належну увагу держава, тоді й процвітатиме ваше підприємство, а відтак і місто-супутник».

Вона за двосторонні добросусідські стосунки на рівні підприємств, установ, управлінь, відділів, міських рад. Методисту методичного кабінету нашого міськво Любові Кінах, котра також була у складі нетішинської делегації, тут же запропонувала наступного року взяти участь у заходах до Дня захисту дітей. Пропозиція була прийнята. З представниками влади Нетішина новоград-волинці могли б поділитися досвідом залучення позабюджетних коштів та активізації громади на виховання в кожного жителя почуття господаря і особистої причетності до загальної справи. За цими напрямками, наприклад, у Новограді-Волинському вже 4 роки в рамках відповідного проекту співпрацюють з ООН.

Валентина Степанівна щиро подивувалася чому у Київ нетішинці їдуть через Баранівку.

-        Отими розбитими дорогами заради економії кількох кілометрів?!

Переконана, що невдовзі ми прямуватимемо саме на Новоград-Волинський, адже автотраса Київ-Чоп зазнає серйозної реконструкції, в зв’язку з Євро-2012. І буде вона як лялечка, спокушаючи транспортників, як і в сиву давнину, обирати курс на Звягель. Таку назву до часу виходу указу Катерини ІІ (1795 р.) про перейменування у «Новий град Волинський» і призначення його губернаторським центром носило сьогочасне місто над Случчю.

Ольга Сокол

жовтень 2008


 





ВідмінитиДодати коментар


 


iFruite

Всі публікації

Достойная полноценная еда всего за десять минут, ТЕПЕРЬ В УКРАИНЕ!!!