Весною поточного року Хмельницьку АЕС та місто Нетішин відвідала делегація вчителів фізики і учнів навчальних закладів Новограда-Волинського сусідньої Житомирщини. Візит не став разовою акцією, бо справив на гостей масу позитивних вражень, під впливом яких освітяни видали купу ідей про налагодження подальшої співпраці на постійній основі. «Проштовховувати» їх взявся інформаційно-методичний центр управління освіти і науки виконкому Новоград-Волинської міської ради. Систематизовані пропозиції вилилися в проект під назвою «Світ атомної енергії». У листі на ім’я генерального директора ВП ХАЕС Миколи Панащенка за підписом керівника інформаційно-методичного центру Павла Ліневича читаємо: «Ми плануємо організувати та провести для учнів та вчителів лекції, зустрічі з фахівцями ХАЕС та екскурсії на атомну станцію. Ми сподіваємося, що всі ці форми роботи стануть поштовхом до поглибленого знайомства з атомною енергетикою, написання наукових рефератів, будуть сприяти доброзичливому ставленню до цієї важливої галузі промисловості у нашій країні.
В основі успішної реалізації проекту – співпраця освітян міста Новограда-Волинського з ХАЕС».
Запропонований перелік заходів, який би за сприяння ХАЕС хотіли реалізувати педагоги в рамках проекту, містить понад півтора десятка пунктів. Першим кроком на цьому шляху, який обіцяє бути тривалим, стала установча конференція для учнів і вчителів, яка відбулася в середу в місцевому загальноосвітньому навчально-виховному об’єднанні «Гімназія ім.Л.Українки – дошкільний навчальний заклад». Її учасниками стали і провідні фахівці нашого підприємства.
Перша зустріч нашої делегації відбулася в міській раді, де з нетішинцями спілкувалася заступник міського голови Новограда-Волинського Валентина Титяневич. Дізнавшись у розмові яка частка надходжень від ХАЕС до бюджету області, тут же не без захоплення зауважила: «Щаслива та область, яка має таке потужне підприємство».
Треба сказати, що місто над Случчю, що має 750-літню історію, суттєво вирізняється з-поміж сотень типових районних центрів України. Це значний промисловий та культурний центр, важливий транспортний вузол (знаходиться на міжнародній автостраді «Київ-Чоп»), має залізничне сполучення з Житомиром, Шепетівкою, Коростенем. Як і Нетішин, отримав статус міста обласного підпорядкування, ну а з огляду на солідний вік має багатющу історію, що збереглася для нащадків у документах, відреставрованих руїнах древньої фортеці, археологічних знахідках розкопок давніх поселень тощо.
З великою любов’ю про минуле й сьогодення міста розповіла нам Валентина Степанівна. Нині влада активно працює над залученням інвестицій у розвиток промислового будівництва, намагаючись тим самим повернути Новограду-Волинському славу найпотужнішого (після обласного центру) міста Житомирщини, яким він був ще в радянські доперебудовчі часи. Так, у жовтні тут збираються офіційно відкрити завод з випуску сантехнічних виробів, збудований за кошти інвесторів з Польщі, називаючи появу об’єкта найбільшим інвестиційним проектом в Україні, що дасть приблизно 1500 нових робочих місць. На кошти німецьких інвесторів запрацювало підприємство з термічної обробки тканини, російських – ТОВ ТО»Техна». Перспективним інвестиційним проектом залишається добре відомий у минулому машинобудівний завод. Із залученням інвестицій вітчизняних фірм розгорнувся справжній будівельний бум в житловій сфері, під індивідуальну забудову виділено майже 300 ділянок землі.
У місті проживає 56 тисяч населення, функціонує 11 шкіл, 12 дошкільних навчальних закладів, широка мережа позашкільних освітніх установ мистецького та спортивного профілю. Молодіжного колориту місту надає двотисячна студентська аудиторія, адже тут діють економіко-гуманітарний коледж, професійний ліцей, промислово-економічний технікум, медичний коледж, філіал Харківського національного університету електроніки.
Новоград-Волинська земля подарувала Україні й світу чимало славетних постатей, але чи не найбільша гордість його жителів за те, що місто стало колискою великої письменниці Лесі Українки. У ньому вона народилася, тут провела дитинство, поки родина Косачів не переїхала на Волинь. Маленькій Лесі на той час було дев’ять років. Тепер у будинку, де проживала сім’я і з’явилося на світ троє старшеньких, вже понад 35 років працює літературно-меморіальний музей Лесі Українки. Ми оглянули його експозиції та послухали змістовну розповідь про мученицьке через тривалу і підступну хворобу життя поетеси. Її іменем дорожать наступні покоління і належно пошановують землячку, увіковічнюючи пам’ять про мужню жінку у граніті, назвах вулиць, шкіл та інших установ. Нетішинців гостинно запросили відвідати наступного літа щорічний міжнародний фестиваль «Лесині джерела», впродовж якого місто стає справжньою Меккою мистецтва, що збирає звідусіль непересічні таланти: письменників, поетів, науковців, фольклорно-етнографічні колективи, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва.
Ну і на продовження Лесиної теми. Пошановуючи поетесу, місту напередодні 100-ї річниці з дня її народження, довго довелося дискутувати з чиновниками високого штибу, котрі не хотіли визнавати Новоград-Волинський містом, яке дало життя незборимій жінці. Вони обстоювали іншу позицію: Леся народилася в Колодяжному, що на Волині, хоча туди родина Косачів переїхала вже з трьома дітками, середульшою з яких була малолітня поетеса. Земляки-житомиряни таки виграли тривалі суперечки, зумівши віднайти в одному з архівів Польщі метричну книгу, в якій чорним по білому записано дату і місце народження Лесі Українки – 13(25) лютого 1871 року, Новоград-Волинський. Нині в ньому окрім вже згадуваного музею облаштовано музей родини Косачів.
Найкраща, за словами В.С.Титяневич, школа в місті, у якій ми побували, також носить ім’я всесвітньовідомої поетеси. На зустріч з атомниками прийшли вчителі та учні і з інших навчальних закладів. Про роботу підприємства, перспективу його розбулови, підготовку фахівців для атомної енергетики присутнім доступно розповіли керівники виробничо-технічної служби Віталій Весельський, відділу охорони навколишнього середовища - Олександр Левицький, лабораторії зовнішнього радіаційного контролю – Андрій Тіщенко, відділу по роботі з громадськістю і ЗМІ - Тетяна Лиситчук, заступник начальника НТЦ Борис Діордієв. Вони відповіли на запитання, поставлені як на конференції, так і після її закінчення. До вже традиційних, які звучать на подібних зустрічах, (можливість отримати направлення випускникам шкіл на навчання у профільні вузи, які готують спеціалістів для АЕС, подальша доля енергоблоків, що відпрацювали свій ресурс, спосіб добудови нових потужностей – з нуля чи на вже існуючих конструкціях тощо) додалися й нові. Педагогів, зокрема, насторожило чим був викликаний нещодавній позаплановий ремонт на другому енергоблоці ХАЕС.
Наостанок і атомники, і освітяни висловилися за доцільність співпраці, покликаної спільними зусиллями якщо не подолати, то звести до мінімуму боязнь людей перед атомною енергетикою, відверто й фахово розповівши про її переваги та необхідність розвитку. Тільки досягши порозуміння, зможемо рухатися далі, нарощувати потужності, робити життя країни кращим. Аудиторія, з якою випало спілкуватися в Новограді-Волинському під час першої ознайомлювальної поїздки, на такий хід подій дивиться з оптимізмом. Заступник міського голови побажала, «щоб амбітні плани збулися, звернула на вас належну увагу держава, тоді й процвітатиме ваше підприємство, а відтак і місто-супутник».
Вона за двосторонні добросусідські стосунки на рівні підприємств, установ, управлінь, відділів, міських рад. Методисту методичного кабінету нашого міськво Любові Кінах, котра також була у складі нетішинської делегації, тут же запропонувала наступного року взяти участь у заходах до Дня захисту дітей. Пропозиція була прийнята. З представниками влади Нетішина новоград-волинці могли б поділитися досвідом залучення позабюджетних коштів та активізації громади на виховання в кожного жителя почуття господаря і особистої причетності до загальної справи. За цими напрямками, наприклад, у Новограді-Волинському вже 4 роки в рамках відповідного проекту співпрацюють з ООН.
Валентина Степанівна щиро подивувалася чому у Київ нетішинці їдуть через Баранівку.
- Отими розбитими дорогами заради економії кількох кілометрів?!
Переконана, що невдовзі ми прямуватимемо саме на Новоград-Волинський, адже автотраса Київ-Чоп зазнає серйозної реконструкції, в зв’язку з Євро-2012. І буде вона як лялечка, спокушаючи транспортників, як і в сиву давнину, обирати курс на Звягель. Таку назву до часу виходу указу Катерини ІІ (1795 р.) про перейменування у «Новий град Волинський» і призначення його губернаторським центром носило сьогочасне місто над Случчю.
Ольга Сокол
жовтень 2008
