Росіяни назвали граничні терміни подання замовлення

на виготовлення реакторної установки для нових енергоблоків

 

Про це у середу сказав на зустрічі з журналістами регіональних засобів масової інформації заступник генерального директора ВП ХАЕС з капітального будівництва О.В.Рахлін­ський. Аби гарантовано вчасно отримати необхідне обладнання, маємо вкластися з подачею замовлення у наступні часові рамки: для енергоблока №3 – не пізніше початку 2010 року, для енергоблока №4 – не пізніше 2011 року. Є для цього об’єктивні передумови. На виготовлення однієї реакторної установки потрібен тривалий час – приблизно 30-36 місяців. З урахуванням того, що введення в експлуатацію наших блоків передбачено у 2015 (№3) та 2016 (№4) роках, а реакторну установку повинні мати не пізніше як за 2 роки до цього, часу справді залишилося небагато. Мусимо зважати й на інші чинники. Росія має власну амбітну програму розвитку атомної енергетики – збудувати до 2040 року 40 атомних енергоблоків, а ще наші потенційні партнери мають зобов’я­зання за відповідними програмами перед Іраном, Індією, Китаєм, Болгарією. Отож, щоб вклинитися у цей щільний графік, не забуваючи про можливості заводу-виробника виготовляти 3 реакторних установки в рік, необхідно спрацювати чітко й оперативно. З такими «новинами» Олег  Васильович  повернувся з Москви, де наша делегація мала зустріч  з  офіційними представниками фірми «Атомстройекспорт».

Та хоч маємо певні обмеження в часі, галопування чи штучного форсування подій не буде і всі передбачені процедури, які мають передувати замовленню, будуть виконані. Не стану повторювати перелік вже реалізованих заходів. Тепер же на часі прийняття відповідної Постанови Кабінету Міністрів України, якою буде узаконено рішення Колегії Мінпаливенерго про вибір типу реакторної установки і прописано наші подальші дії. Один із пунктів постанови звучатиме - «провести  процедуру  закупівлі з одним постачальником». Тут Олег Васильович попросив журналістів бути максимально точними у  подачі інформації, зважаючи на повідомлення в Інтернеті про те, що «російська фірма «Атомстройекспорт» ви­грала тендер на добудову енерго­блоків №3 і №4 ХАЕС».

- Це далеко не так, - зауважив він. – Ця російська фірма з 80% акцій державного підприємства «Рос­енергоатом» виграла конкурс на постачання основного обладнання реакторної установки. Але аж ніяк не тендер, якого ще не було.

Погодження процедури закупівлі з одним постачальником відбуватиметься після прийняття урядової постанови, поява якої має стати передумовою для інших конкретних взаємодій  з постачальником обладнання, передачі відповідних проектних  матеріалів, виконання договірних процедур тощо. Передбачається, що російська сторона виступить кредитором, виділивши 85% коштів на постачання реакторної установки під гарантії нашого уряду. Решту 15% Україна має сплатити у вигляді авансу, - такі попередні умови.

Проект урядової постанови вже підготовлений, він проходить відповідні пого­дження в органах державного управління. З-поміж іншого у постанові є пропозиції стосовно генерального проектувальника (на станції розраховують, що ним стане КІЕП – ред.), генерального підрядника та ряд інших. Атомники дотримуються думки, що в реалізації проекту мають бути максимально задіяні вітчизняні  виробники. Сьогодні Україна виготовляє багато обладнання АСУ ТП, яке досить добре себе зарекомендувало. При добудові енергоблока №2 ми тісно співпрацювали з Сєвєродонецьким «Імпульсом», кіровоградським «Радієм», багатьма харківськими підприємствами, і цю практику маємо намір продовжувати в майбут­ньому. На  5  листопада  призначена нарада  з  усіма  потенційними  українськими  постачальниками  обладнання.

На запитання хто ж буде генеральним підрядником з будівництва О.В.Рахлінський зазначив, що він вибиратиметься на тендерній основі, як того вимагає закон. На його переконання, преференції мають бути дані якраз місцевим підрядникам, співпраця з якими за багатьма факторами набагато вигідніша. Їх можливості у плані наявності квалі­фікованих кадрів, бази тощо зараз вивчаємо. Бачимо і знаємо проблеми, які переживають місцеві будівельно-монтажні організації, плануємо затвердити, як мінімум у Мінпаливенерго, зведені витрати і вкласти   протягом  підготовчого періоду у їх розвиток.

Розуміємо, що питання чисельності місцевих потенційних підрядників (»2000 чол.)  явно замало, оскільки за одночасного проведення робіт на обох енергоблоках на майданчику  буде задіяно до 8-9 тисяч людей. Отож, матимемо чимало прикомандированих. Відтак постає питання де будувати тимчасову базу для проживання і виробничих потреб. Над цим працюємо.

Наразі остаточно не визначені джерела фінансування будівництва. На думку О.В.Рахлінського, їх може бути кілька: цільова надбавка до тарифу, як це було при добудові енергоблока №2, кошти кредиторів з числа міжнародних фінансових організацій, внутрішні позики. Остаточного рішення потрібно дочекатися, а про вартість проекту з більшою впевненістю можна буде говорити після розробки ТЕО.

Розповів Олег Васильович про існуючу багаторівневу систему якості і контролю за виконанням будівельно-монтажних робіт, відповів на інші  запитання,  які цікавили журналістів.

Того ж дня представники ЗМІ мали ще ряд зустрічей з фахівцями нашої електростанції. У лабораторії зовнішнього радіаційного контролю ЦРБ заступник начальника цеху В.В.Костенко розповів у деталях що, де, та в яких кількостях відбирається для дослідження, які аналізи проводяться та які результати отримуємо. Зробив екскурсію лабораторією, ознайомив з призначенням АСКРО. Окрім лабораторії журналісти побували на одному із постів спостереження, розташованому в Кривині.

Тема впливу ХАЕС на навколишнє  природне середовище мала продовження  під  час  відвідин ВОНСу, де з журналістами спілкувалися начальник відділу О.В.Левицький, начальник лабораторії О.В.Голод, головний спеціаліст відділу охорони водних об’єктів, атмосферного повітря та поводження з відходами Державної еколо­гічної інспекції в Хмельницькій області Т.С.Ткачук, представники якої якраз проводять планову перевірку   роботи  цього структур­ного підрозділу станції. Журналістам показали принцип дії певного обладнання, відповіли на запитання, запевнивши, як і в ЛЗРК, що шкоди довкіллю ХАЕС в процесі експлуатації своїх потужностей не завдає. Зупинка будь-якого енергоблока, у тому числі й позапланова, як це було з другим енергоблоком, не спричинила забруднення природного середовища та підвищення радіаційного стану.

Про причини зупинки другого енергоблока журналістам розповів заступник головного інженера станції з експлуатації О.В.Клєпов. Він зазначив, що за графіком ввімкнення енергоблока в мережу має  відбутися 26 жовтня орієнтовно в  середині дня.

Ольга Сокол

жовтень 2008