Одним з редакційних завдань 1986 року в моїй журналістській біографії було дати оцінку радіаційного стану на Шепетівщині. Тоді з представником районної СЕС ми заміряли гама-фон в кількох місцях міста і на полі в районі Серединець. Сільська місцевість не іонізувала більше 9 мікрорентген на годину, а в райцентрі на розі транспортної розв’язки показник сягнув 24 мікрорентген, в інших місцях не більше 18.
Двадцять два роки по тому ми з групою журналістів з Нетішина, Славути, Ізяслава та Шепетівки, з представниками МНС та СЕС цих міст повторюємо цю процедуру. Показники кардинально не змінились, хіба що прилади дещо новіші.
Начальник Шепетівської метеостанції Ігор Леонідович Юшков, завідування якого знаходиться в тому ж таки трикутнику транспортної розв’язки, дає офіційні дані: на фільтровентиляційній установці за жовтень 2008 року середньомісячна доза склала 30 мікрорентген на годину, на марлі мінімальний показник 14 мікрорентген, максимальний – 25. Середньостатистичний показник гама-випромінювання у повітрі – 13 мікрорентген за годину, максимальний – 18. При цьому слід зважити, що Шепетівка знаходиться на межі 30-кілометрової зони і лежить на покладах граніту. Останній має дещо вищий природний показник радіації, ніж, скажімо, піски.
На метеостанції радіаційна обстановка фіксується цілодобово круглий рік. Як визначив наш співрозмовник, надзвичайних стрибків фону не спостерігається з часів Чорнобильської аварії. Відтак вплив ХАЕС в Шепетівці не відчувається. Хоча повальних прихильників розбудови станції в силу психології тут також нема. Кожен вважає, що все в світі відбувається за Чеховим: якщо в першому акті на сцені висить рушниця, вона обов’язково має вистрілити в останньому акті.
На жаль, людині нині важко визначитись, скільки тих рушниць вже навішано. Пригадую навалля мішків з отрутохімікатами просто неба в с.Орлинці, скільки разів здихала риба в річці Косицькій від потрапляння відходів м’ясокомбінату, яка смачна і корисна була шепетівська мінеральна вода, що фонтанувала поблизу цукрозаводу в районі колишньої вулиці Курортної. Вже лише старожили знають, що був в місті курорт і лікувальна шепетівська вода.
Поступ цивілізації невпинний. На колишню околицю Шепетівки прийшов газ і вечорами не гасне електроенергія. Дороги асфальтовані, стрімкий потічок на вулиці Чкалова схований у каналізаційну трубу. Так краще і доцільніше.
Начальник управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту Шепетівськго міськвиконкому Володимир Михайлович Батрак з свого боку запевнив, що у місті не зафіксовано відхилень від так-би мовити «контрольних», тобто природних показників гама-фону. Він впевнений, що шепетівчани сприймуть нормально розширення ХАЕС до 4 енергоблоків, якщо місто повністю, а не так, як нині частково, увійде до контрольованої території навколо ХАЕС. «Місто отримає пільги у оплаті за електроенергію, напевно будуть якісь спільні узгоджені проекти стосовно розвитку інфраструктури міста і району. Вважаю це аргументом на користь добудови».
Саме проблематику пільг і гарантій безпеки вважають ключовими усі, з ким довелось спілкуватись у цьому своєрідному «поході за радіацією» трьома районами півночі Хмельниччини. Перші заміри гама-фону були зроблені в Славуті. Біля райдержадміністрації, міської пошти, зош №1, в районі спорткомплексу прилади зафіксували 11-15 мікрорентген на годину. Лише кам’яний мур біля спорткомплексу видав 25 мікрорентген.
«Це «молода» споруда, - реагує провідний інженер лабораторії зовнішнього радіаційного контролю ЦРБ Хмельницької АЕС Богдан Анатолійович Висоцький. Поруч мармур дає показник у 17 мікрорентген на годину».
Лікар-лаборант-гігієніст з радіології Славутської районної СЕС Валерій Олексійович Голубєв констатував: «Ми фіксуємо радіаційний фон з 1986 року. Після аварії було значне підвищення фону, але за кілька тижнів він зменшився до природних величин. Нині середній показник не перевищує 8-10 мікрорентген. На цей показник впливає наявність вітру, сонця, природних покладів певних мінералів тощо.
Служба СЕС перевіряє усі новобудови та споруди. Допустима норма для споруд, побудованих до 1991 року – 50 мікрорентген на годину, після 1991 року – 30 мікрорентген. Все це фіксується і служить підставою для прийняття споруди у експлуатацію Державною комісією. На Славутчині 68 шкіл. Цього року ми вже перевірили 52. Всюди фон стабільний і не перевищує багаторічних природних показників».
Своєрідно реагує на питання про доцільність добудови нових енергоблоків начальник Славутського районного управління з надзвичайних ситуацій Вадим Миколайович Урвант. «Є кілька больових моментів, без вирішення яких важко погоджуватись на таке розширення. По-перше, слід побудувати евакуаційну дорогу через Білотин, яка закладена в титулі. Слід обладнати належним чином евакопункти. І хочеться мати пільги від сусідства з ХАЕС. Коли я був депутатом Верховної Ради СРСР, з моєї подачі в прилеглій сільській місцевості електроенергія коштувала 1 копійку, для мешканців Нетішина і Славути дві, в той час як загальний тариф складав 4 копійки. Зараз прибутки від роботи ХАЕС забирає область та Київ, а сюди розподіляють лише крихітки. Район ледь жевріє без промисловості. Не можна за рахунок одних створювати щастя іншим.
А в цілому я за розвиток атомної енергетики, як такої. Я про це говорив під час виборів до Союзного парламенту, не відмовляюсь від своїх слів і нині».
В житті цієї людини був Афганістан і Чорнобиль, за що Вадима Миколайовича відзначено орденом Червоної Зірки та медаллю «За бойові заслуги». Він і до сьогодні в строю на захисті інтересів пересічних громадян. Коли ми напросились їхати у Хоровицю, В.Урвант сказав, що це марна трата пального і часу, бо там встановлено стаціонарний пункт спостереження за радіаційним фоном і фон ніколи не перевищував 14-16 мікрорентген на годину, не дивлячись, що там «стояли» ракетники.
Журналісти мали можливість прослухати з його вуст інформацію про стан води у Варварівці та інших населених пунктах по трасі на Ізяслав, інші цікавинки життя краю.
В Ізяславі ми відвідуємо територію п’ятої школи ім.Героя Радянського Союзу Онищука. Лікар-лаборант радіологічного відділення Ізяславської СЕС Лариса Василівна Вербицька підтверджує, що 11 мікрорентген на годину – це показник, який тут фіксується понад 20 років. «Лише перші два тижні після аварії на ЧАЕС прилад фіксував 120 мікрорентген. Потім різко зменшився. До 2004 року був у межах 14-16, а останні чотири-п’ять років не перевищує 10-11 мікрорентген на годину. Знаю, що за цей час пущено другий енергоблок ХАЕС і мало б бути навпаки збільшення фону. Але це факт. Я запевняю усіх, що лише у разі, коли я забороню їздити сюди моїм онукам, можна буде мене звинуватити у нещирості».
Співрозмовниця повідомила, що всі аналізи по харчових продуктах, в тому числі молоку, воді вона збирає з 1986 року. Як мовиться, вистачить на дисертацію.
Журналісти мали можливість поспілкуватись з керівниками району. Перший заступник голови райдержадміністрації Микола Михайлович Рижик переконаний, що просвітницька робота через засоби масової інформації, екскурсійну діяльність, зустрічі з мешканцями прилеглої до ХАЕС території носить позитивний заряд. Обізнаність зі станом справ на ХАЕС додає людям впевненості. В цьому переконаний і начальник відділу з питань надзвичайних ситуацій Леонтій Андрійович Дем’янюк.
Проте, як на Шепетівщині, Славутчині, так і на Ізяславщині чекають, що сусідство з атомним об’єктом має приносити певні пільги. Підтвердив цю тезу заступник голови райради Олексій Вікторович Колоднюк. Зокрема він констатує, що Ізяславщина мала найбільші за останні роки інвестиції у розвиток району саме під час пуску другого енергоблока ХАЕС. Школи в Плужному та Ізяславі, міст через Горинь, газифікація багатьох сіл додали імпульсу економіці району. Він сподівається, що ця лінія взаємозбагачення продовжиться і з пуском нових енергоблоків.
«Я неодноразово був на недобудованих об’єктах 3-го и 4-го енергоблоків. Вважаю, що залишити ситуацію у тому стані, який є на сьогодні, не по-господарськи. Блоки слід добудувати. Це надасть імпульсу для зростання економіки держави і нашого району теж. Головна передумова – безпека. Нам свого часу випала можливість побувати навіть у реакторному відділенні. Хто обізнаний, той, як мовиться, дивиться тверезими очима, не жахається від одного слова – атомна.
Ми в районі плануємо перевести дитячі садочки та школи на електроопалення. Є перші ластівки, зокрема у Білогородці, Плужному, Новому селі. Це складова комфорту та економії. Без електроенергетики важко уявити майбутнє».
Радіаційний фон у контрольованій зоні ХАЕС не перевищує природних значень. Це головний висновок, який зробили журналісти місцевих та регіональних ЗМІ.
Віктор Гусаров
листопад 2008
