Потік бажаючих відвідати Хмельницьку АЕС та на власні очі побачити, що ж представляє собою ядерний об’єкт, не зменшується. Безумовно, що такий інтерес до певної міри підігрітий курсом держави на добудову нових енергоблоків, два з яких мають перспективу з’явитися на нашому майданчику. Ми йдемо назустріч побажанням громадськості і радо приймаємо гостей. У середу ними були вінничани - до нас приїхали три десятки наукових працівників тамтешнього обласного краєзнавчого музею. З делегацією подолян зустрівся генеральний директор станції М.С.Панащенко, ознайомив з роботою підприємства, вичерпно відповів на поставлені запитання. Їх було не так вже й багато і звучали наступним чином.

- Миколо Сергійовичу, чи можна з огляду на нинішню економічну ситуацію в державі сподіватися, що нові енергоблоки будуть збудовані року так до 2011?

- Складне питання, я вам скажу. Бо прогнозувати сьогодні стан економіки на якусь перспективу - справа зовсім невдячна і вельми проблематична. Ну а що стосується будівництва енергоблоків, помимо кризових підніжок ми й так не можемо брати за орієнтир 2011 рік. Бо перш ніж розпочати будівництво, мусимо виконати великий комплекс заходів, аби отримати благословення держави на його початок у вигляді відповідного Закону Верховної Ради України. За найсприятливіших обставин можемо розраховувати на появу Закону тільки на кінець 2010 року.

Безумовно, криза зачепила всі галузі, в електроенергетиці ми вже також відчули її. Через зупинку багатьох потужних підприємств України значно зменшилася потреба в електроенергії. Ситуація виглядає так, що із 5 енергоблоків, які зараз у роботі на Запорізькій АЕС, один фактично простоює. Диспетчерські обмеження для цієї станції становлять 1000 МВт. У холодному резерві перебуває один енергоблок у Кузнецовську. Потенційна потужність вітчизняних АЕС стає зайвою й не потрібною через відсутність споживачів їх товарної продукції. Хмельницька АЕС наразі експлуатується на 100%-ій потужності, але це сталося тільки в понеділок, до того мали диспетчерські обмеження у 250 МВт. Звісно, що за таких умов не можемо виробити заплановану кількість продукції, відтак і збір з енергоринку в грошовому еквіваленті буде значно менший від того, на який би могли розраховувати за нормальної роботи. І не всі заплановані енергокомпанією заходи, в тому числі й з питань добудови нових енергоблоків, вдасться реалізувати вчасно і в повному обсязі.

- За умови одночасного виконання ремонтних робіт на обох  енергоблоках, що мало місце в поточному році, хто забезпечував електроенергією Хмельницьку область?

- Споживачі електроенергії в               Україні отримують її із об’єднаної енергосистеми. А ми, до речі, як і всі інші, також використовуємо її для забезпечення нормального функці­онування механізмів, систем контролю тощо. Так що АЕС навіть з тимчасово непрацюючими енергоблоками завжди забезпечується електроенергією за рахунок інших станцій, що генерують її. На під­при­ємстві завжди готові до найнепередбачуваніших ситуацій, завдяки резервним трансформаторам маємо можливість заживитися від мережі і отримувати необхідну для власних потреб електроенергію. Її споживаємо 4.5-4.8% від того, що виробляє ХАЕС.

На випадок можливих стихійних лих з руйнівними наслід­ками, наприклад, пошкодження мережі електропередач, через що живлення від енергосистеми стає неможливим, можемо скористатися резервними дизельними електростанціями, яких маємо по три на кожному енергоблоці. Цього достатньо аби забезпечити потреби підприємства в електро­енергії, хоча робота на дизель-генераторах, так би мовити, наш «крайній рубіж оборони». Протягом місяця в такий спосіб можемо здійснювати енергозабезпечення станції і маємо для цього відповідний запас дизельного палива.

- Якою була обстановка в місті та на АЕС під час чорнобильської катастрофи?

- Я на той час працював на Рівненській АЕС, ми в 1986 році вводили там у роботу 3-ій енергоблок. У Нетішин прийшов у грудні 2004 року, що було тут раніше, особисто не переживав, але добре знаю з розповідей. У рік аварії на ЧАЕС особливих незадоволень, громад­ських протестів тощо не спостерігалося. А вже пізніше були акції про­тесту, організовані активістами зеленого руху та інших об’єднань, пікетувальники перекривали дорогу на станцію, перешкоджаючи персоналу добратися на роботу… Саме такі дії стали передвісниками мораторію будівництва нових енергоблоків, це був період достатньо напружених взаємостосунків АЕС і громадськості.

На етапах пуску енергоблока №2 (2004 р.) все виглядало набагато спокійніше, на порозуміння розраховуємо ми і в подальшому. Свою позицію відкритості та готовності виконувати соціальні програми  розвитку прилеглої округи, які реалізовуватимуться в ході добудови нових потужностей ми демонструємо кожного дня. З цим йтимемо до людей на громадські слухання.

Ольга Сокол

листопад 2008