- Олександре, ти, напевно, ще не усвідомлюєш, що дільниця головної схеми релейного захисту блока є елітою не тільки в електроцеху… Але й відповідальності дуже багато, - сказав тодішній начальник дільниці О.Р.Куртяк, коли О.М.Ярощук у 1989 році прийшов влаштовуватись за направленням Київського політехнічного інституту на ХАЕС.
Як згодом з’ясувалось, Олег Романович не перебільшив значення цього підрозділу. Для ознайомлення із господарством електроцеху часу було обмаль. Начальник дільниці О.Р.Куртяк розумів, що молодому спеціалісту потрібен час для професійної адаптації: теоретичні знання повинні поєднатись із практикою. Тому колегам підказав, що, мовляв, допоможіть, бо кожен у свій час з нуля розпочинав.
У колектив електроцеху Ярощук влився безболісно. Більшість колег, хоч були старші за віком, але до новачка поставились прихильно. Олександр показав, що під час навчання не байдикував і знає добре основи електросправи. До обов’язків електромонтера віднісся з великою відповідальністю. Спочатку довелось у складі бригади виконувати не складні завдання: під’єднання та від’єднання кабелів, проведення блокування. Олександр постійно приглядався до роботи старших колег, які вважалися «асами». Наполегливість та завзятість згодом принесла результат: через кілька років Ярощуку довірили посаду майстра. Відповідальності збільшилось, але це не лякало спеціаліста. Тепер він міг сам багато в чому допомогти молодим працівникам електроцеху.
Кажуть, що коли людина захоплена роботою, – часу не помічає. Лише чотири роки О.М.Ярощук трудився на посаді майстра. Згодом йому було запропоновано очолити дільницю.
- Про роботу дільниці з ремонту пристроїв релейного захисту та протиаварійної автоматики відкритого розподільчого пристрою і головної схеми блока можна розповідати довго, можна і лаконічно, - каже О.М.Ярощук. - Основне наше завдання – обслуговування та ремонт обладнання, яке забезпечує передачу потужності діючих енергоблоків ХАЕС: від генераторів до відкритого розподільчого пристрою 330 і 750 кіловольт. Від нашої роботи залежить безпека електростанції та державної енергосистеми. Я вже не раз переконувався, що О.Р.Куртяк мав рацію, коли працівників дільниці назвав елітою електроцеху.
У родині Олександра Ярощука, яка мешкає у селі Хорів Острозького району, ніхто не мав справи безпосередньо з електрикою. Лише тато Микола Олексійович інколи у кузні Острозького міжколгоспбуду використовував електроагрегати для обробки металу. Але традиційно коваль покладався на власні сили, бо кування вимагає особливої уваги і зосередженості, як казали майстри, прогавиш мить – колекція металолому поповниться.
Юного Сашка чомусь не вабила робота з металом, хоча частенько бував у батьковій кузні. А складання конструктора – це було його. Одного разу він із шкільним товаришем Петром Королем поїхали до Острога і на всі кишенькові гроші закупили електролампочки. Півдня їм знадобилось, щоб відтворити модель електростанції. Звичайно, це була дитяча гра. Але образ складного і в той же час потрібного підприємства десь відклався, як зараз прийнято казати, у підсвідомості.
- Сашко, будеш вступати в лісовий технікум? - якось завів розмову батько. – У тебе легка рука – всі дерева прийнялися. А може на агронома? Також корисна професія.
- Ні, тату, мені більше фізика подобається. Наш учитель такі цікаві досліди показує…
Він став студентом Київського політехнічного інституту. Як згодом виявилося, вибір хлопця був вдалим. На лекції ходив з великим задоволенням, був активним на практичних заняттях. Знаходив час і для спорту. Коли успішно захистив дипломну роботу, одержав направлення на Хмельницьку АЕС.
У начальника дільниці електроцеху робочий графік завжди напружений. Роботи вистачає у ремонтний і міжремонтний періоди, коли триває не тільки лагодження механізмів та пристроїв, а й проводиться реконструкція та модернізація. О.М.Ярощук гордиться тим, що в новому столітті працівники електроцеху успішно провели заміну високочастотних загороджувачів на лініях електропередач 330 кіловольт. У 2000 році введена в експлуатацію лінія електропередач 330 кіловольт ХАЕС – Хмельницький. Зараз наша електростанція має змогу під’єднуватись до трьох ліній електропередач 330 кіловольт і двох 750 кіловольт. Наявний автотрансформатор дозволяє в реверсних режимах проводити переведення електроенергії з одного класу напруги на інший. Вдалося розширити територію відкритого розподільчого пристрою 330 кіловольт для того, щоб змонтувати дві комірки, які складаються з вимикачів, роз’єднуючих та заземляючих пристроїв. Процес модернізації триває й зараз.
Найкращою оцінкою стабільності колективу є хороші виробничі відносини. А вони в дільниці релейного захисту та протиаварійної автоматики відкритого розподільчого пристрою і головної схеми блока «викристалізовувалися» роками. Тут кожного можна вважати професіоналом. Молоді спеціалісти себе не вважають ущемленими, бо відчувають опіку досвідчених колег.
Олександр Миколайович часто згадує випадок, який стався під час служби в армії. Через брак військового досвіду під час навчань допустив грубу помилку, яку пробачив генерал, командувач армії, мовляв, молодий боєць виправиться. Але в електроцеху ХАЕС права на помилку не має ніхто, бо на карту поставлена безпека діючих енергоблоків.
Колектив дільниці живе не тільки виробничими проблемами. Тут є прихильники спорту, які відстоюють честь цеху на загальностанційних спартакіадах. Це електромонтер О.І.Ярмолюк, старший майстер Б.І.Дроботій, майстер М.С.Чариков, інженер Л.В.Шило. Та й Олександр Миколайович раніше часто відвідував спортзал і на власному прикладі показував, що футбол – захоплююча гра. Зараз він у змаганнях участі не бере, але зі спортом не розпрощався. Майже щодня на стадіоні загальноосвітньої школи №4 здійснює вечірні кроси.
Ще в юності О.М.Ярощук брав участь у першості Острозького району з футболу. Хорівська команда у турнірній таблиці не пасла задніх. У цьому була й заслуга Олександра, який часто забивав голи.
- Відчуваю ностальгію за справжнім футболом сімдесятих-вісімдесятих років, - каже Олександр Миколайович, - тоді грою київського «Динамо» можна було просто насолоджуватись. Під впливом перемог наших хлопців почав збирати колекцію клубних значків. Я часто їх переглядаю і мрію, що славні динамівські традиції ще відродяться.
Олександр Миколайович великий оптиміст і романтик. У вільний від роботи час постійно навідується до Хорова, де його чекають батьки і великий сад, який почав плекати ще з дитинства. Огляд дерев для садівника є своєрідним ритуалом, під час якого просто можна полюбуватись плодами своєї праці, і усвідомити, що життя проходить не марно. А ще любить енергетик походити за плугом. Борозни у нього виходять рівні. Потім доглянуте поле вкривається смарагдом, під покровом якого восени дозріває щедрий врожай.
Навідуватися до рідного для чоловіка села любить і його дружина Тетяна з доньками Іриною та Катериною. Тут чудові краєвиди. Особливо тоді, коли навесні садки вкриваються білим цвітом. Якби сюди потрапив у свій час Михайло Лермонтов, творчістю якого захоплюється Олександр Миколайович, він би неодмінно написав гарного вірша. Про природу, людей, а може й самого О.Яковчука - поціновувача краси і гарного спеціаліста.
Олександр Шустерук
листопад 2008
