Для заступника начальника по роботі з персоналом цеху радіаційної безпеки ХАЕС Валентина Костенка постійні зустрічі із різними людьми – справа звична. А тут надійшла пропозиція від відділу роботи з громадськістю та ЗМІ виступити у прямому ефірі на телеканалі «Рівне – 1». У такому амплуа Валентину Володимировичу ще не доводилось бути, і тому природно трохи проймало хвилювання.
Коли були ввімкнені у студії освітлювальні прилади, запрацювала відеокамера і режисер дав дозвіл на вихід у ефір, на душі стало спокійніше. Валентин Костенко швидко зорієнтувався з чого саме розпочати розповідь про роботу цеху радіаційної безпеки ХАЕС. Мимоволі пригадалась настанова викладача Севастопольського вищого інженерно-морського училища кандидата технічних наук Олександра Афанасьєва про те, що розповіді повинні бути зрозумілими для людей, які не є фахівцями. А аудиторія телеглядачів рівненського телебачення велика, телевізійний сигнал досягає і деяких районів Волинської, Житомирської та Хмельницької областей.
Валентин Костенко розповів про те, що радіаційний стан так званої 30-кілометрової зони контролюється згідно з «Регламентом радіаційного контролю ХАЕС». Система моніторингу на проммайданчику електростанції та прилеглій території є невід’ємною частиною системи контролю та управління. На ХАЕС паралельно з існуючою системою радіаційного контролю, впроваджено автоматизовану систему контролю радіаційної обстановки (АСКРО) в зоні спостереження. Це допомагає проводити радіаційний контроль за багатьма напрямками у режимі реального часу. Все фіксується за допомогою програмно-технічного комплексу. Будь - яке несанкціоноване втручання в роботу обладнання неможливе. Дані, які надходять з постів радіаційного контролю, постійно передаються до владних структур та ЗМІ.
Валентин Володимирович також зробив акцент на тому, що від початку експлуатації ХАЕС радіаційна обстановка в регіоні не зазнала ніяких змін і відповідає природним показникам.
Згодом, Валентин Костенко зізнався, що під час прямого ефіру не хотів би чути провокаційні запитання, бо відповідь на них за кілька хвилин не була б надто аргументованою. Але телеглядачі, які знайшли можливість зателефонувати до телестудії, виявилися більш-менш коректними. А, можливо, дохідлива розповідь атомника «обеззброїла» любителів постійних сумнівів.
Із журналістами Валентину Костенку зустрічатися доводиться часто. Це не тільки інтерв’ю для різних періодичних видань. Нещодавно він взяв участь у замірах радіаційного фону на території південних районів Рівненської області. Для представників мас-медіа довелось показувати методи визначення рівня радіаційного випромінювання і відповідати на численні запитання. Як згодом з’ясувалось, «лікбез» фахівця справив на журналістів хороше враження. Але найбільше від тієї акції Валентину Володимировичу запам’ятались відвідини Тараканівського форту, який був споруджений біля м. Дубно у другій половині ХІХ століття і мав статус оборонної споруди.
- Я люблю бувати у цікавих місцях, - ділиться враженнями Валентин Костенко, - але не міг і здогадатись, що на віддалі ста кілометрів від Нетішина існує унікальна фортифікаційна споруда, яка подібна за проектом до Брестської фортеці, але значно більших розмірів. Переконуюсь, що у всі часи не бракувало оригінальної інженерної думки. Там навіть використані будівельні матеріали, радіоактивний фон яких не перевищує природних показників тамтешньої місцевості.
Своє роботою на ХАЕС Валентин Костенко пишається. Часто доводиться вирішувати складні виробничі завдання, але ці клопоти виправдовують очікувані результати. Та й місія у працівників цеху радіаційної безпеки відповідальна – контроль радіаційного стану довкілля, опромінення оперативного персоналу тощо. Взагалі завдань і функцій багато, але всі вони пов’язані з безпечною роботою діючих енергоблоків.
На ХАЕС у 1996 році Валентин Костенко потрапив за направленням Севастопольського Національного університету ядерної енергетики та промисловості. Трудова біографія розпочалась із посади чергового дозиметриста. Через рік він вже відповідав за роботу змінного персоналу цеху радіаційної безпеки. Професійні здібності Валентина Володимировича ніколи не залишались не поміченими. Чотири роки тому йому було запропоновано перейти з посади провідного інженера в заступники начальника по роботі з персоналом.
- Я постійно переконуюся, що людський фактор у атомній енергетиці є визначальним, - розповідає Валентин Костенко, - фахівця характеризують не тільки ґрунтовні теоретичні знання, практичні навички, а й здатність працювати в колективі різних за характером людей. Багато залежить і від настрою, з яким працівник приходить на робоче місце. Помітив, що легше працювати з людьми, які мають почуття гумору. Але на перше місце, все ж таки ставиться професіоналізм. До підбору кадрів, їх службового просування в нашому цеху ставлення серйозне. Принаймні новачку ніхто зразу не довірить відповідальної роботи. Пригадую, коли почав працювати в цеху, для мене було багато незрозумілого. Але завдяки слушним порадам і підказкам начальника зміни Сергія Ростовцева вдалося швидко ввійти у курс справ. Добре, коли в колективі знаходяться колеги, які завжди готові допомогти і налаштувати на командний дух. Мета ж одна у всіх – безпека електростанції.
Добрим словом Валентин Костенко часто згадує і свою Альмаматер – Севастопольський Національний університет ядерної енергетики та промисловості. Там працюють висококваліфіковані викладачі, які виховали не одне покоління атомників. Цей вуз визнають і за кордоном. Свою дипломну роботу Валентин Володимирович писав у той період, коли його навчальний заклад змінював свій статус. Йому та ще двом десяткам колег випала велика честь бути першими випускниками університету. Частина з них також поповнила лави спеціалістів на ХАЕС. Андрій Тонкий зараз очолює зміну електроцеху, Василь Антоненко працює старшим інспектором служби відомчого нагляду і пожежної безпеки, Сергій Бродський – начальник зміни реакторного цеху.
За складом характеру Валентин Костенко людина відповідальна. І не тільки на виробництві. Для нього високим мірилом у житті є родинні стосунки та сім’я. Він все робить для того, щоб близькі йому люди постійно відчували піклування та затишок. У цьому принаймні не сумнівається дружина Наталія, яка також працює в цеху радіаційної безпеки.
Дітей Катерину та Євгена він учить бути в житті цілеспрямованими, бо життєві вершини підкоряються лише тим, хто має мету. Головне, щоб вона вибиралася вірно. Особистість повинна розвиватись гармонійною. Валентин Володимирович всіляко заохочує заняття дітей спортом. Вони захопилися кікбоксингом у спортивному клубі «Пульсар». Нещодавно донька порадувала рідних блискучою перемогою у престижному турнірі. Татові нічого не залишалося, як сказати: «Так тримати!». Але вище мірило у житті – бути людиною серед людей.
Олександр Шустерук
грудень 2008
