Екологічна безпека плюс енергонезалежність держави

ось принципи, які на думку членів громадської ради при облдержадміністрації,                        мають бути визначальними при добудові нових  енергоблоків

Своє чергове засідання громадська рада      при Хмельницькій облдержадміністрації за  домовленістю керівництва ОДА і Хмельницької АЕС зробила виїзним і провела в Нетішині на нашому підприємстві. Пройшло воно в              минулу  середу.

Переймаючись, передусім, екологічними проблемами, рада намагалася з’ясувати для себе чи бува не породжує їх такий об’єкт, діяльність якого пов’язана з використанням ядерного палива. Як «працює» паливо на товарну продукцію підприємства, наскільки  безпечною для життєдіяльності регіону є технологія виробництва електроенергії, без якої людству важко уявити свій поступ вперед, наскільки високими є гарантії експлуатації складного обладнання – ось коло питань, яким цікавились гості. Їх  вони активно почали задавати ще в               навчально-тренувальному центрі, звідки почалося знайомство з принципом роботи ядерної установки. Власне, заступнику начальника НТЦ І.Є.Абраміву, котрий спілкувався з гостями, довелося розкривати не тільки вузькопрофільні теми технічного характеру, оскільки запитання були різнопланові: від технологічної та цінової різниці між ядерним та будь-яким іншим видом палива; функцій теплоносія у процесі виробництва електроенергії; кількості змін персоналу для забезпечення  роботи об’єкта, - до системи навчання наших фахівців, включаючи вузівську та післявузівську підготовку, і навіть мовного питання у навчальному процесі, веденні діловодства тощо.

Після екскурсії майданчиком з недобудованими енергоблоками та знайомством з роботою діючих потужностей гості мали зустріч з головним інженером ХАЕС В.П.Макєєвим. Варто зазначити, що видалася вона найтривалішою за всі попередні. У гостей накопичилося багато запитань і нікого з них не обмежували, так би мовити, в слові, відповіді Віктор Петрович разом з іншими керівниками та провідними спеціалістами станції давали вичерпні і доступні для сприйняття. Слід зауважити, що в спілкуванні з гостями головний інженер не згладжував гострих кутів, замовчуючи невигідну з точки зору підтримки доброго іміджу підприємства інформацію. Втім, найпростіше зіпсувати досягнуту марку непереконливим єлейним заколисуванням на кшталт «все здорово й гладко». Якби ж все було так, то мали б повторити у 2008-у минулорічний 14-мільярдний показник у кВт/годинах. Аж ні, до цього рубежу буде далекувато, і причин цьому кілька.

Звісно, боляче вдарила по наших планах непередбачувана й тривала зупинка через проблеми з генератором енергоблока №2. Фахівці ствердно кажуть, що причиною стали зовсім не порушення в експлуатації – проблема виникла там, куди персонал не мав доступу навіть під час проведення ремонтних робіт. Отож будь-яке зовнішнє втручання в процесі обслуговування виключається, його унеможливив завод-виробник. Істинний фактор, що призвів до зупинки енергоблока, варто шукати якраз там. До речі, головний інженер твердо стоїть на думці, що на 3 і 4 енергоблоках мають експлуатуватися тур­біни саме вітчизняного, а не російського виробництва. Каже, що не відступить від цієї позиції ні на крок.

Якщо продовжувати тему суттєвого відставання від минулорічних рекордних досягнень у виробництві електроенергії, то ніяк не можна скидати з шальки терезів біди №1 для світової спільноти – фінансово-економічної кризи.

Не оминула вона й енергетичної галузі. Через різке зменшення кількості потужних споживачів нашої товарної продукції – стоять великі підприємства – нам нікуди її збувати. Як наслідок, виведено у холодний резерв один блок ЗАЕС, так само не працює один енергоблок на ЮУАЕС, зупинено їх аж два на Рівненській АЕС. Щоправда, тут є й інші причини. Ситуація складається так, що за відсутності ліній передач  достатньої спроможності, дві атомних електростанції в західному регіоні не можуть одночасно працювати на повну потужність, бо її нікуди                            буде видати. Назріла гостра необхідність у будів­ництві нових ліній, і така робота вже ведеться.

Ще одна причина зупинки рівненських потужностей – реалізація великої програми модернізації, спрямованої на продовження ресурсу роботи. Належить замінити багато обладнання, і це займе  багато часу. Так, на першому тамтешньому енергоблоці, за наявною інформацією, ремонтні роботи            триватимуть до червня наступного року.

 

 

 

Криза мине,                               попит на електроенергію відновиться

А відтак сумніватися у недоцільності добудови нових енерго­блоків безпідставно. Так, сьогодні електроенергія не затребувана у тих кількостях, які можуть генерувати діючі підприємства з її виробництва. Але ж криза, якою б важкою вона не була, не вічна. Настане час і відновлять свою роботу зупинені заводи і шахти – потенційні споживачі нашої продукції.

Більше того, якщо Україна розпочне мас­штабну роботу з будівництва нових, не тільки   магістральних (750 кВт), а й локальних ліній електропередач, надлишку в електроенергії, як це має місце зараз, не буде. Навпаки дійде до її нестачі, бо суттєво збільшиться коло побутових споживачів,  можна буде вести предметну розмову про перехід на електроопалення тощо. Тут більшу наполегливість мають проявляти сільські та районні ради, не давши можливості безпосереднім виконавцям заговорити тему, а змусити їх до вкладання коштів у реконструкцію. Бо що маємо зараз? Перепади напруги в сільській місцевості люди спостерігають чи не кожного дня, боячись зайвий раз вмикати електроприлади, аби вони не вийшли з ладу. А почнуться посилені снігопади, обледеніння проводів і  матимемо десятки і сотні знеструмлених населених пунктів.

Ще один  з невикористаних резервів, реалізація якого збільшить попит на електроенергію – зовнішнє освітлення. Як не дивно, але маючи такий потенціал електростанцій різного типу, Україна, на відміну від Європи чи Америки, в нічний час фактично потопає в пітьмі.

 

 

Наші енергоблоки                                 безпечні й надійні

Ніхто з фахівців не береться заперечувати, що АЕС належить до об’єктів підвищеної небезпеки. Так само ніхто не може дати стовідсоткової гарантії, що в їх роботі не може бути певних збоїв. Але за нормальної експлуатації з дотриманням усіх досить таки жорстких норм безпеки, за відсутності якихось надзвичайних і фантастичних за своєю природою зовнішніх катаклізмів біди на зразок чорнобильської               боятися  не треба. Надійність роботи об’єкта забезпечують  висококваліфіковані фахівці, прогресивні наукові напрацювання, сучасне обладнання, багатоступенева система контролю. Наша діяль­ність завжди під пильним оком вітчизняних і міжнародних наглядових орга­нів. Минулоріч станція приймала в себе місію OSARТ, нещодавно експерти МАГАТЕ  перевіряли відповідність проекту нормам і стандартам цієї орга­нізації. Треба сказати, що така перевірка відбулася вперше за історію експлуатації ядерних енергоблоків. Більше того, від неї відмовилися Росія, Чехія, Болгарія, Угорщина, Румунія, Іспанія, Франція, Англія, Німеччина.                     Бо рекомендації МАГАТЕ насправді досить жорсткі.

- Ми також дуже хвилювалися, як усе пройде, - каже В.П.Макєєв, - була пересторога, що експерти можуть мати певну установку на відповідні висновки. Чому? Дешева електроенергія користується великим попитом у світі, а Україна, з двома нещодавно введеними в експлуатацію енергоблоками, стала потенційно небезпечним суперником на ринку продажу електроенергії в Європі. Кому ж вигідний такий конкурент?

Але перестороги були марними, експерти на замовлення Євросоюзу діяли чітко за виписаною програмою і ніяких інших аспектів окрім відповідності проекту діючим стандартам і рекомендаціям МАГАТЕ  не торкалися. Перевіряли аж 98 позицій і навіть самі були подивовані, що 88 з них ні на йоту не відходять від встановлених вимог. Лиш в одному випадку сторони мають, так би мовити, різночитання і зараз ХАЕС та «Енергоатом» працюють над приведенням різних підходів до спільного знаменника. За рештою позицій проект в цілому також відповідає стандартам МАГАТЕ, можливо, будуть внесені лиш певні корективи у конкретні формулювання.

Люди повинні мати право                 на інформацію

Ознайомившись з програмою перебування на ХАЕС, якою передбачалася зустріч з головним­ інженером станції, один із членів хмельницької делегації поцікавився: «А можливість полеміки буде?» Не скажу, що на зустрічі гості аж так уже полемізували, але діалог видався живий і корисний. Розмова велася довкола соціальних вигод регіону від експлуатації ядерного об’єкта, доціль­ності його розбудови, безпеки роботи, достовірної інформації та надійного оповіщення населення на випадок нештатних ситуацій. Ці та інші питання порушували Н.І.Ковальчук з Ізяслава­ (за її твердженням належить зробити ще надто багато в реалізації соціальних проектів, аби насе­лення позитивно сприйняло розбудову ХАЕС,   бо поки що коардинальних змін у ставленні людей у поглядах на цю проблему вона не бачить),                Н.П. Киричок з Теофіполя, Л.А.Злочев­ський з Городка, П.П.Скиба зі Славути, Л.В.Данилюк з Красилова, А.М.Франко зі Старокостянтинова.

З приводу можливих пільг В.П.Макєєв сказав, що атомники за те, аби якнайшвидше був виписаний механізм реалізації норм Закону про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку, зокрема статті 33, якою вони передбачені. Такі компенсації люди повинні мати, як і право на достовірну інформацію про реальний стан речей на ХАЕС. Зокрема, табло з показниками радіаційного фону мали б бути встановлені у кожному населеному пункті, розташованому неподалік від станції. Але це, так само не належить до нашої компетенції.

Присутні запитували чому не запровадити встановлені для зони спостереження знижки у сплаті за спожиту електроенергію для всієї Хмельниччини, на теренах якої працює атомна електростанція. Віктор Петрович зауважив, що неправильно було б у визначенні території, на яку поширюються певні пільги, брати конкретну область, де розташований ядерний об’єкт, в її адміністративних межах. За такого підходу навряд чи буде досягнуто справедливості, бо якщо до Кам’янця-Подільського, Нової Ушиці, Красилова тощо відстань від ХАЕС вимірюється сотнями кілометрів, то до Острога сусідньої Рівнен­щини рукою подати. Зрештою, самостійно ми                не встановлюємо жодних компенсацій нікому, а область від підприємства отримує своєрідні пільги у вигляді суттєвих фінансових вливань у її бюджет. Податки ми сплачуємо справно.

 

Мусимо діяти по-господарськи

У розмові автора цих рядків з головою громад­ської ради при облдержадміністрації Ю.О. Рєз­ніковим почула від нього особисте переконання в необхідності добудови нових енергоблоків. Він вважає, що в часи проголошення мораторію своїм рішенням держава продемонструвала вищий рівень негосподарського підходу до справи, віддавши на поталу вітрам і дощам змонтовані конструкції і недовершені будівлі, на що потрачено колосальні кошти. Об’єкт має працювати на користь людям і гарантувати їм цілковиту безпеку. Переконатися чи ж саме такими принципами керуються на ХАЕС і хотіли члени громадської ради, запланувавши поїздку в Нетішин.

Зустріч, яка відбулася, Юрій Олександрович називає корисною і виправданою. Попереду громадські слухання і хто, як, даруйте за тавтологію, не члени громадської ради переконуватиме людей у доцільності добудови нових енергоблоків? Власне, активізація кроків, спрямована на пришвидшення цих робіт та залучення населення регіону до обговорення питань із цим пов’язаних і стала приводом для зустрічі.

- Вони ж бо (члени громадської ради – авт.), політичною мовою кажучи, лідери думок, представляють усю область і користуються автори­тетом кожен у своєму районі, - стверджує Ю.О. Рєзніков. – Від того як поведуть себе у цьому животрепетному питанні, залежатиме ставлення до нього громади. Отож, побачити на власні очі що і як, запитати у фахівців те, у чому сумніваєшся, чого не знаєш, таки було корисно. Вважаю, що поставленої мети ми досягли. Громадська рада є дорадчим органом і якихось рішень приймати не вправі, але своє бачення та пропозиції може висловити відділам та управлінням облдержадміністрації, її голові. Повірте, переймаємося як екологічними проблемами, передусім, у своїй місцевості, так і енергетичною незалежністю держави. Ви ж бачили, як насторожено, уважно й прискіпливо ловили колеги кожне слово, сказане на зустрічі.

Ольга Сокол

грудень 2008