Вхід

Критерiй оцiнки - професiоналiзм

 

Ставлення до хімії, як прогресивної науки, останнім часом набуло елементу скептицизму, мовляв, матінка природа зазнала великої наруги. Внаслідок захоплення людства хімією відбулась різка зміна клімату, виникли  невідомі хвороби тощо. Напевно у цьому є своя правда. Однак начальник цеху з ремонту тепломеханічного устаткування хімічного цеху енергоремонтного підприємства ХАЕС Є.І.Бей знайде багато аргументів на  захист хімії. Принаймні  він з надзвичайною повагою ставиться до хіміків, які опікуються роботою електростанції, бо саме їх робота спрямована на створення належних умов експлуатації обладнання діючих енергоблоків. Їх діяльність - запорука безпеки станції..

На ХАЕС Є.І.Бей влаштувався  1985 року. Саме тоді здійснювалась активна підготовка до пуску першого енергоблока, формувались цехи та підрозділи. Євгеній Іванович вже мав досвід проведення ремонтів на  енергетичних  підприємствах, адже працював у «Харківенерго» та на Зміївській ДРЕС.

На ХАЕС йому було доручено посаду старшого майстра з ремонту обладнання хімічного цеху. Начальник хімцеху М.С. Круглов з прихильністю ставився до ремонтників, бо розумів, що досвід - не остання складова в успішному пуску обладнання. Майже весь персонал підроз­ділу готувався  до проведення ревізії та контролю змонтованого обладнання. Начальник жартома наголошував: свою роботу треба робити так, щоб не було соромно до виходу на заслужений відпочинок. Він покладався на сумлінність досвідчених працівників, серед яких Володимир Федорчук, Микола Стадник, Валерій Захватаєв, Євгеній Якимчук, Олександр Кувалді, яких зрештою перевів на посади експлуатаці­йників змонтованого обладнання.

На заміну приходили молоді кадри, опіку над якими брав на себе і Є.І.Бей. Згодом йому доручили керівництво ремонтною дільницею.

- Усвідомлення того, що на електростанції лагодженням обладнання займаються виключно під час ремонтних кампаній, вважаю певною мірою  хибним, - розповідає Є.І.Бей. - Багато відповідальної роботи доводиться виконувати і у міжремонтний період. Нормальна експлуатація обладнання без пості­йного догляду і оновлення просто не можлива.

Колективу ремонтників хімічного цеху дедалі міцнів. Перші ремонтні кампанії на  енергоблоці додали хорошого професійного досвіду. Великою перемогою вважалось усунення технічних огріхів, які  виникали після пуску першого енергоблока.

Не забарився той час, коли за успішне проведення ремонтних кампаній Є.І.Бею було запропоновано посаду заступника начальника з ремонту хімцеху. На цьому поприщі Євгеній Іванович трудився до початку реорганізації  і організації ЕРПу. З 2005 року він очолює роботу цеху з ремонту тепломеханічного устаткування хімічного цеху енергоремонтного підприємства.

- Вам довелось брати участь у пусконалагоджувальних роботах на другому енергоблоці. Як ви оцінюєте той період?

- Особливої напруги, як, приміром, під час пуску першого енергоблока, на другому не відчувалось, бо більшість моїх колег мають чималий професійний досвід. Саме на них і опирались в роботі. При цьому усвідомлення великої відповідальності ніхто не відміняв. Під час ремонтів щораз переконуюсь, що обладнання хімічного цеху на другому енергоблоці було змонтоване на совість.

Є.І.Бея позитивно характеризує не тільки велика відповідальність за довірену справу, а й поміркованість у діях. У житті та на виробництві він послуговується простою настановою: сім раз відмір, один раз відріж.

Під час спілкування з Євгенієм Івановичем усвідомлюєш, що крім вимогливості до підлеглих він одночасно і справжній дипломат, якого не полишає навіть у складних ситуаціях почуття гумору, яке допомагає і підлеглим зберігати позитивні емоції. Йому підпорядковані п’ятдесят сім працівників,  стільки ж різних характерів. І коли вони складаються у злагоджений «оркестр», то сумніватися у позитивних результатах не доведеться.

Людина здебільшого живе у двох умовних вимірах: робота і сім’я. І хоча більше свого часу ми витрачаємо на вирішення виробничих завдань, родинне вогнище є основою основ. Є.І.Бей любить вільний час проводити у колі дорогих йому людей. Вони з дружиною Тетяною з нетерпінням чекають приїзду з Одеси доньки Людмили і сина Андрія, який навчається у тамтешньому  університеті. Надзвичайною радістю є присутність внука Володі та внучки Наталії.

Такі гостини трапляються не часто. І коли душа сповнюється тугою, Євгеній Іванович та Тетяна Михайлівна прямують до південного морського міста. Є.І.Бей любить подорожувати. Не раз милувався  краєвидами Криму і Карпат,  рідні місця на Житомирщині часто приваблюють енергетика. При цьому найбільше йому подобається Нетішин та його околиці. Кращого місця на світі не існує – переконаний Євгеній Іванович. З цим тепер погоджується і його шкільний товариш Петро Білоус, нині професор з літературознавства, з яким сиділи за однією партою. Його часто запрошують читати лекції в Національному університеті «Острозька академія». Тоді й випадає нагода зустрітись і погомоніти про життя-буття. «Хай там хтось геніально грає на скрипці, але ще геніальніше слухали ви» - стверджує поет.  Є.І.Бей  вдячний слухач літературно підкованого товариша.

Олександр Шустерук

грудень 2008


 





ВідмінитиДодати коментар


 

Всі публікації

Достойная полноценная еда всего за десять минут, ТЕПЕРЬ В УКРАИНЕ!!!