В руках клубок ниток нагадує звичайний м’ячик, але м’який на дотик. І лише за допомогою звичайних спиць і гачків він може перетворитись на вишуканий одяг. Звичайно, що це залежить від великого бажання майстринь, для яких в’язання стало захопленням на все життя. Такі жінки працюють й на ХАЕС.
Нещодавно у Нетішинському міському краєзнавчому музеї була організована виставка «Чарівний клубок», на якій працівниці електроцеху Людмила Адамчук, Людмила Лановенко, Едуарда Закревська та Людмила Шило представили в’язані вироби.
Під час огляду експозиції спочатку склалося враження, що потрапив на виставку-продаж якогось галантерейного відділу супермаркету. Але на таких заходах демонструється одяг, який виготовлений фабрично, а тут – ексклюзив: светри, блузи, дитячі костюми, що зроблені ручним способом.
Музейні працівники подбали про оригінальне поєднання елементів виставки із традиційними експонатами зали, де демонструється ткацтво. Вироби майстринь стали її гармонійним доповненням.
- З чого розпочалось захоплення в’язанням? - запитую у Людмили Адамчук.
- Вперше взяла спиці, коли ще була студенткою. Коли народився син Роман, основу його гардеробу складали саме мої в’язані речі. Я тоді ще не знала, що син згодом матиме зріст два метри. У крамницях не завжди знайдеш необхідне для гуліверів, отож нині у пригоді моє захоплення.
Людмилу Лановенко взятися за гачок і спиці спонукало народження дітей. Їй було приємно чути, коли знайомі запитували, де зуміла придбати такі вишукані дитячі речі. Подібний шлях до захоплення в’язанням пройшли Едуарда Закревська та Людмила Шило. До речі, пані Людмила на момент відкриття виставки вирішувала проблеми зміни місця проживання, але колег, з якими пліч-о-пліч довелося працювати в електроцеху, підтримала й своєю участю.
Немає сумніву, що одяг ручної роботи особливий. Принаймні у нього вкладене тепло душі, серця і великий талант.
Олександр Шустерук
грудень 2008
