Молоді проектувальники переконані, що знайомство з ХАЕС допоможе їм у практичній роботі
Нещодавно нашу електростанцію відвідала делегація молодих спеціалістів ВАТ «Київенергопроект» - нашого головного проектувальника. Під час проведення екскурсії випало поспілкуватися з її учасниками.
Інженер Ольга Стеценко розповіла, що сьогодні у ВАТ «Київенергопроект» працює майже дві сотні молодих спеціалістів, які рік-два тому закінчили вищі навчальні заклади. Вони зараз залучаються до проектування енергетичних об’єктів, зокрема, й АЕС. Але більшість з них ще жодного разу не були на проммайданчиках діючих електростанцій. Саме це спонукало Раду молоді ВАТ «Енергопроект» домовитись з інформаційним центром ХАЕС про організацію екскурсії.
Спочатку гості познайомились із основними напрямками діяльності навчально-тренувального центру. Його інструктори аргументовано розповіли гостям про вимоги до підготовки і перепідготовки кадрів на підприємстві, за яких умов молоді спеціалісти можуть розраховувати на підвищення в посаді і скільки часу їм потрібно вчитися вже після закінчення вузу, аби довірили відповідальні роботи. Шлях цей тривалий.
- Наш відділ займається проблемами очищення води і утилізації ядерних відходів, - каже Ольга Стеценко. - Я безпосередньо причетна до підготовки документації та креслень систем очищення води, центрифугування і тому з цікавістю познайомилась з роботою хімічного цеху ХАЕС.
Під час спілкування з киянами з`ясувалося, що молоді інженери, як мовиться, не на словах знають про підготовку до завершення будівництва третього та четвертого енергоблоків ХАЕС.
Ми займаємось проектуванням і організацією будівництва, - розповідає Юлія Полякова, інженер відділу залізобетонних конструкцій. - Зараз багато уваги спрямовано на нарощення енергетичних потужностей нашої країни, ставка робиться на атомну енергетику. Перспективними сьогодні вважаються недобудовані енергоблоки в Нетішині. У своїй роботі в основному доводиться працювати з кресленнями. Тепер на власні очі побачила який вигляд мають будівельні конструкції на проммайданчику. Адже під час навчання у Київському Національному університеті будівництва та архітектури нам нічого подібного бачити не випадало.
Серед столичних гостей була інженер, котра також займається питаннями третього та четвертого енергоблоків. Це Олена Іокст, інженер електротехнічного відділу. За її словами, зараз на рівні головних спеціалістів приймаються технічні рішення, а потім працівники її відділу конкретно займуться розробкою документації для здійснення обв’язки електротехнічного обладнання.
- Для мене зараз головне набути практичного досвіду, - розмірковує вона, - щоб мати можливість виконувати більш складні завдання. Робота в нашому інституті дуже відповідальна. Але я не жалію, що пов’язала свою долю з точними науками. У виборі професії мені допоміг мій тато, який працює заступником начальника електроцеху з релейного захисту та автоматики РАЕС. У Кузнецовську мені жодного разу не довелось відвідати проммайданчик діючої електростанції, тому вдячна за організацію змістовної та цікавої екскурсії. Взагалі переконана, що пуск нових енергоблоків стане для нашої держави великою подією. Я пригадую, з яким піднесенням у моєму рідному місті сприйняли звістку про пуск четвертого енергоблока. Тепер треба натхненно працювати, щоб підстав для радостей було більше.
У групі екскурсантів з числа ВАТ «Київенергопроект» була чисельна перевага представниць прекрасної статі, хлопців лише третина.
- Не пасуєте перед великою відповідальністю?- запитую молодого інженера на ім’я Зоряна.
- Ви, напевно, натякаєте на те, що проектування – чоловіча справа. Це не так. У нашій установі жінки справляються зі всіма відповідальними роботами не гірше за чоловіків, їм довіряють керівництво відділами. Особисто в мене не виникає сумнівів стосовно вибору професії, робота цікава. Правда, перед вступом до вузу мріяла стати візажистом, тепер доводиться творити «візаж» будівельним конструкціям.
Олександр Шустерук
№10, 2009
