У третю неділю червня відзначають професійне свято медичні працівники. Державний заклад Спеціалізована медико-санітарна частина №4 підпорядковується Міністерству охорони здоров’я України і є тим закладом, куди часто звертаються за допомогою мешканці міста енергетиків, гості Нетішина. Ми зустрілись з виконуючим обов’язки начальника-головного лікаря ДЗ СМСЧ-4 Юрієм Івановичем Уляницьким, аби задати кілька питань керівникові установи.
- Насамперед, читачеві буде цікаво знати ваш шлях в медицину. З чого все почалось?
- Народився я в місті Брянка на Луганщині, де прожив до 6 років. Далі жив у селі Гута - Яцковецька Дунаєвецького району Хмельницької області. Там закінчив восьмирічку, після чого вступив до Кам’янець-Подільського медучилища. Два роки відслужив у Збройних силах СРСР в Заполяр’ї на та Далекому Сході, можна сказати за професією – старшиною полкового медичного пункту. Після армії навчався на лікувальному факультеті Полтавського стоматологічного інституту. З 1986 по 2000 рік – в Славутській центральній лікарні. Обирався депутатом Славутської міської ради, був головою постійної комісії з охорони здоров’я, завідував гастроентерологічним відділенням ЦРЛ. Далі в Нетішині, в якості лікаря-анестезіолога пологового відділення СМСЧ-4. З лютого 2009 призначений виконувачем обов’язків начальника-головного лікаря нашої медустанови.
- Але що вплинуло на вибір професії?
- Як більшість юнаків, мріяв про професію військового. Через відсутність направлення вирішив свою мету здійснювати через спецгрупу юнаків, яких готували для вступу до медичного училища з метою підготовки для служби в армії. А в же в армії трохи охолов до військової справи, але зрозумів, що мені просто повезло з вибором професії медика.
- Ви ведете здоровий спосіб життя. Як мовиться, не зловживаєте, не палите. Це принципово?
- Як медик, підтверджую, що в здоровому тілі, здоровий дух. Його треба підтримувати в собі і плекати, аби відчувати себе гідною і культурною людиною. Це як у Чехова: «Все має бути гарним – і думки, і …»
З молодих літ я займаюсь бігом, купаюсь в холодній воді, регулярно буваю в походах. Це підбадьорює і підказує, що треба себе тримати в рамках. Бажаю, щоб більше нетішинців дбали про власне здоров’я.
- Посада керівника такої солідної установи вимагає не лише здоров’я, але й оптимізму і докладання великих зусиль. Що встигли зробити?
- Планів багато, але конкретно за цей час зроблено капітальний ремонт харчоблоку. Є чимало проблемних питань, які вимагають коштів.
- Матеріальна база установи відповідає сучасним вимогам?
- Мене далеко не все задовольняє в плані фінансування установи, хоча є розуміння, що криза вносить свої корективи. Хоч в порівнянні із більшістю райлікарень у нас умови кращі, але далеко не досконалі. Потрібно набагато більше сучасної діагностичної апаратури, зокрема комп’ютерний томограф, хірургічну лапараскопічну стійку тощо.
- З яким настроєм зустрічає колектив професійне свято?
- Вважаю, що з нормальним робочим настроєм. В колективі понад 700 працівників. Багатьох знаю не лише в якості керівника, а, як мовиться, зсередини спільної роботи. В діяльності маю підтримку заступника начальника-головного лікаря з поліклінічної роботи Ніни Петрівни Коротової, завідуючої неврологічним відділенням, голови ЛКК Наталії Володимирівни Бугаєвої. На добре слово заслуговують завідуюча терапевтичним відділенням Євгенія Володимирівна Фабіянчук, молодий лікар-онколог Руслан Петрович Кіращук і багато інших.
- В сім’ї знайшли підтримку, адже завантаженість керівника установи значно вища ніж у рядового лікаря?
- Сім’я підтримує і розуміє. Дружина працює молодшою медсестрою у відділенні переливання крові і поглиблює знання на третьому курсі відділення психології Острозького університету. Син Василь пішов шляхом батька, закінчує інтернатуру за напрямком анестезіології і незабаром приступить до роботи. Дочка Ольга обрала гуманітарний шлях і нині мешкає в США. Подарувала двох прекрасних внучок – Ніну і Софійку. А найголовніша особа в нашому домі – донечка Олександра. От вона знімає всі стреси і загладжує всі проблеми. І я цим щасливий.
Хочу побажати усім щастя і любові, а також міцного здоров’я. Не хворійте!
Вів інтерв’ю Петро Шелепало
№25, 2009
