Не раз проявлялася вона в надскладніших ситуаціях, коли безсилими були медики та не мали ефективної дії відомі їм препарати. І лиш донорська кров повертала здавалося б цілковито безнадійного пацієнта до життя. Скільки таких врятованих вкладають зовсім інший зміст у слова «В моїх жилах тече кров…», бо дуже часто насправді не знають ні в обличчя, ні на ім’я тих, хто поділився своєю життєдайною силою. Не заради слави та не заради користі, бо матеріальної винагороди, як підтвердив про це у розмові виконуючий обов’язки начальника-головного лікаря СМСЧ-4 Ю.І.Уляницький, донори за свою жертовність не мають. Здача крові розцінюється як гуманітарна акція і бізнесу на цій справі, яка вправі називатися святою, не побудуєш.

Всесвітній день донора фактично збігається в часі з професі­йним святом медиків. І символічно, й виправдано. Бо тільки в такому тандемі одні, й інші здатні чинити супротив недузі, повертати здоров’я і  радість життя тим, хто опинився віч-на-віч з тяжкими випробуваннями хворобою. У Нетішині протягом року фіксується майже 1000 кровоздач, завдяки чому в лікувальному закладі сформовано хороший банк кровозаміщувальних препаратів, яких достатньо на перших етапах для надання необхідної фахової допомоги хворим у випадку великої крововтрати. Складніше, коли рятунку потребує пацієнт з рідкісною за своїми властивостями групою крові. Втім, ситуація не безнадійна, оскільки в медиків є координати донорів, котрі можуть зарадити і в таких нештатних випадках. Благо, вони відгукуються миттєво.

Активних донорів у медсанчастині знають добре, більше того – вважають невід’ємною, дарма, що позаштатною, частинкою свого трудового колективу. Горді тим, що в місті є 28 почесних донорів України. Аби удостоїтися такого звання, потрібно здати кров сорок разів! Чи ж кожен з нас готовий на таке подвижництво в ім’я здоров’я та життя інших, і не обов’язково рідних, а й зовсім чужих і незнайомих людей? Котрі, потребують такої допомоги щодня, щомиті, і десятки, сотні оголошень у засобах масової інформації, мережі Інтернет, на стендах у людних місцях з тривожним текстом, що розпочинається рядками «Допоможіть врятувати…», цьому підтвердження.

Минулої п’ятниці в малому залі Палацу культури нетішинці зібралися, аби висловити слова подяки тим, хто без вагань ділиться своєю кров’ю, аби менше було болю й страждань у суспільстві, аби не відходили передчасно від нас дорослі і юні. Усіх 28 почесних донорів відзначено грамотами і подарунками виконавчого комітету, міської організації товариства Червоного Хреста. За людяність і добропорядність, за душевну потребу простягати руку допомоги, за кожну здану краплю крові, яка порою набагато вартісніша золота і діамантів. Щемливим був виступ рано овдовілої Алли Котляренко, чоловік якої через важку хворобу рано пішов з життя. Але горе не поселило в душі жінки злоби, вона вдячна добровільним здавальникам крові за те, що завдяки їм земне життя чолові­ка вдавалося хоч на трохи продовжувати. Для них це так багато значило!

До теплих слів вітань донорам додалися того вечора пісенно-танцювальні дарунки, підготовлені аматорами сцени міста.

Ольга Сокол

№26, 2009