Існує феномен голубої крові, зафіксований у 1984 році вченими з Хмельницького Азарськими. Під час здавання крові вона у 19-річного пацієнта виявилась темно-синьо­го відтінку. При прискіпливому обстеженні відхилень у здоров’ї хлопця не спостерігалось. Інших випадків наявності у пацієнтів            подібної крові у світовій практиці поки що не виявлено. Отже, феномен вчених Азарських – унікальне явище­ і може задовольнити лише снобів, які можуть стверджувати, що в жилах їх предків текла голуба кров.

Зазвичай кров темно-червоного кольору, і це та рідина, без якої людський організм не може існувати. Втрата певної кількості крові загрожує незворотними процесами для організму, може бути фатальною.

Інша справа, коли люди добровільно в закладах медицини здають кров. Для чого? А щоб врятувати життя іншої людини, яка потрапила у біду. І людей, що за покликом серця діляться найціннішою рідиною на землі, чимало.

У колеги по роботі виникла надзвичайна ситуація. Телеоператор Т.Тарасюк без вагань зголосилась на донорство, хоч ніколи в житті раніше не доводилось цього робити. Олег Таранушенко підтримав  починання Тетяну.

Алла Грішина та Вікторія Колісник у цій справі не новачки. Одного разу потрібна була  кров для сусідки, що мала цироз печінки. Вони зголосились, і що важливо – сусідка вижила. Тому в подібних до нашого випадках жінки не вагаються.

Віктор Нечипорук теж «старожил» донорської справи: вже й  не пам’ятає усіх випадків «кроводілення».

– Двадцять, чи тридцять, - не рахував, - каже працівник ХАЕС.  А цього разу загітував родичів – Андрія Нечипорука та Сергія Герасимчука. Останній безробітний, але не обділений почуттям совісті, добра, розуміння чужих проблем.

Коли ми говоримо про черст­вість молоді, то багато грішимо, адже серед юнаків і дівчат сотні і тисячі надзвичайно багатих душею людей. Науковий працівник крає­знавчого музею Надія Кухоцька, почувши у розмові про проблему, впевнено сказала, що в Хмельницький (саме там брали кров) поїдуть син і ще двоє хлопців. «І пиво пити до понеділка не будуть», – запевнила вона. І як у воду дивилась – хлопці о пів на сьому стояли біла бусика,                  як штик.  Назвались просто:  Назар, Вадим та Іван, студенти. І поділились кров’ю. Як виявилось, двоє вже брали участь у такій справі, а один вперше.

Не зайве сказати, що кров не обов’язково потрапить саме цьому пацієнту, адже вона буде зберігатись як мінімум 180 діб у відповід­них умовах, пройде перевірку на СНІД та інші хвороби. А лише тоді…

Хоча, з крові виготовляють плазму крові, еритромасу, лейко-тромбомасу, препарати – полібіолін, фабріоген тощо. Всі ці препарати можуть врятувати життя людини.

Здоров’я вам, донори!

Фото Віктора Гусарова

№28, 2009