«Життя прожить – не поле перейти...
І не дорогу довгу, без оглядки...
Що по собі в житті залишив ти,
Тебе спитають внуки і нащадки», -
такими рядками розпочинався вечір-реквієм, присвячений світлій пам’яті Ганни Шеливанової. Будучи безпосереднім його учасником – ведучим вечора у парі із працівницею музею Надією Кухоцькою, водночас авторкою прекрасного сценарію, – мушу признатися: слова у грудях досі ще ті... що лунають зі сцени та у залі... Там все сказано, хоча – говорити можна безкінечно. Але то буде вже не те і не так...
Усі, хто минулоп’ятничного вечора прийшли пом’янути Ганну Василівну до Палацу культури, опинилися у магічно-людяній атмосфері. І, здається, навіть дух беззмінного голови ветеранської організації витав у залі, і тому духові там було добре...
Праворуч на сцені портрет Ганни Шеливанової, угорі над сценою – напис: «Пам’ять нетлінна». Пам’ять про почесного громадянина Нетішина, учасника бойових дій, вчителя, яскраву особистість, чудову людину та матір. У місті її знали майже всі – від дитини до дорослого!
Через два дні – світлі роковини...
Я навмисне так часто вживаю прикметники, що походять від «світла». Ганна Василівна, попри те, що на її долю випали чорні трагічні сторінки, була і залишається світлою, у всіх сенсах цього означення. ...Війна... Її не викреслити і не перекреслити. ...Спогади... Як важливо те, що вони залишилися, нехай у запису, але із уст самої Шеливанової. Це для молоді міста, котра також була присутня в залі, живий приклад у значенні унаслідування патріотизму, мужності, вірності, збереження загально-людських цінностей. Ганна Василівна – корінна нетішинка. Гордитися нею є кому – чудовим дітям, онукам, близьким і далеким родичам, заодно всім нам. Подвижницький шлях пані Шеливанової – різногранний. Після війни, ой вистачало справ, і для чоловічих, і для жіночих рук... Разом із односельцями відбудовувала село, вчителювала, очолювала профспілку школи, жіночу раду села, товариський суд... Сорок із шістдесяти років трудового стажу – освітянські. А коли досягла пенсійного віку – стаж із року в рік зростав – аж до 25 жовтня 2008-го... Працювала у виконкомі завідувачем відділу квартирного обліку. Водночас збирала відомості про ветеранів другої світової, учасників бойових дій в Афганістані, про вдів загиблих у війнах... У 1985 році очолила новостворену Нетішинську міську організацію ветеранів. У всі часи жила проблемами й болями тих, по кому прокотився воєєний візок. Адже сама – учасник партизанського руху, Інвалід Великої вітчизняної війни, ветеран праці. За заслуги перед Батьківщиною у воєнні і мирні роки Ганну Василівну було нагороджено Орденом Вітчизняної війни II ступеня, Орденами «За мужність» III ступеня, «За заслуги» III ступеня. Медалями «За відвагу», «Жукова», «50 років визволення України», «60 років визволення Білорусії», «Ветеран праці»... У перший рік нового тисячоліття Ганна Шеливанова на рівні області була визнана «Жінкою року» в номінації «Жінка-ветеран». У 2004-му їй було присвоєно звання «Почесна громадянка міста Нетішина».
Скільки теплих вдячних спогадів висловили присутні у залі! Від простих людей і до представників обласної ветеранської організації, влади міста, різноманітних державних структур, культури, освіти. Хто – у віршованій формі, хто – у звичайній... Але усі слова – з душі...
Майя Манькова, солістка муніципального хору «Елегія», виконала «Пісню про маму». А, власне, муніципальний хор (керівник Камілла Пельванова) – твір «Божий Агнець». Зворушливо у ту мить майоріли в руках усіх запалені свічечки...
«Кують зозулі на зелене жито,
Несуть весну на крилах журавлі...
Щасливий той, хто зміг життя прожити
І добрий слід лишити на землі» - зазвучав символічно та завершально сценічний акорд.
Донька Ганна Василівна Лариса В’ячеславівна, очоливши ветеранську організацію міста, продовжила почесну материну місію... Піднявшись на сцену, вона подякувала всім, хто в тій чи іншій мірі причастився до вечора пам’яті... Лариса Живаго вже рік опікується ветеранами, а також очолює хор ветеранів війни та праці «Журавка», до створення та появи якого доклала зусиль Ганна Василівна.
Богдан Фединчук