Вхід

Княже озеро - забута казка Полісся

 

 (Учнівська дослідницька робота)

  АНКЕТА ОБ ’ЄКТА

 НАЗВА: Княже озеро

МІСЦЕ ЗНАХОДЖЕННЯ:    Хмельницька область, Славутський район, правий берег річки Горинь між селами Крупець і Колом'є.

ДАТА ВИНИКНЕННЯ : середина 19 ст.

          КАТЕГОРІЯ ОХОРОНИ:  Гідрологічний  заказник місцевого значення,  оголошений рішенням 22 сесії Хмельницької обласної ради       № 11 від 21. 03. 2002 року.

 Славута  - місто на березі двох річок.

 Для одних   Славута   -   це   місце   народження,   для   інших   -   це   місто проживання. Але     кожному,  хто доторкнеться  серцем до  цього  куточка Полісся, обов’язково западе в душу краса міста, про яку йдеться вже в імені його.

Славутчина - лісовий край, природа якого багата і своєрідна. Більша частина району належить до Малого Полісся, одного із найбільш оригінальних регіонів України.

Гарне місто своєю природою. Навкруги темно-зелені лісові масиви високих, стрімких сосен, що, переплівши пишні крони, підпирають небо. І лише на західній  околиці їх  меншає, зате більше стає струнких  молодих берізок.

Окрасою Славути є спокійна річка Утка, яка протікає через все місто і на околиці впадає в обійми повноводної Горині. Оспівана у піснях, бурхлива, крутої вдачі річка Горинь, при наближенні до Славути ширить русло, сповільнює свій біг, ніби набирає сили, щоб ще завзятіше нести свої води далі, на зустріч із Прип’яттю, - до славного Дніпра-Славутича.

Ліси  Славутчини прикрашають озера: Святе, Голубі, Теребіж, Княже. Кожне озеро - це неповторний витвір природи зі своєю чарівністю, загадковістю і дивовижними легендами.

 

Історія та легенди Княжого озера

 

Між селами Крупець і Колом'є, що розташовані за 12 км від Славути, розкинулось   урочище   “Вільшина”.   Ця   мальовнича   ділянка   у притерасній частині заплави річки Горинь, площею 60 га, включає торф’яні заплавні луки,   заболочені    низини    з    невеликими    штучними водоймами,  багато  з  яких  вже  позаростали  водяною  рослинністю. Низове болото утворилось на місці колишнього зарослого осокою та очеретом колгоспного ставка. Урочище оточено сосновими лісами. Гарна, мальовнича місцевість! Окрасою її є невеличкий ставок-озерце, площею близько 4 га – Княже озеро.

Один з  місцевих жителів, директор Крупецького  краєзнавчого  музею,      В.В. Яцентюк  повідав історію його виникнення.

...Жили собі по-сусідськи, ще задовго до Жовтневого перевороту, два польських   землевласники.  Один   у  Стриганах - князь  Святополк Четвертинський та пан Камінський у Крупці. А між селами в одному місці серед соснових та вільшаних лісів з-під горба било потужне джерело. Від нього змійкою звивався неспокійний струмок. Набирали ту смачну, цілющу воду і пили залюбки мешканці двох сіл. Полюбляли її і панські люди. Отоді-то і вирішили обидва “ясновельможці” побудувати з лівого боку високу греблю, щоб перепинити воду. Людей для виконання намічених робіт невдовзі було знайдено.

Отак збудували греблю, якій уже понад 150 років. І утворилось чудове озеро, глибина якого за розповідями старожилів, досягала на середині плеса понад 20 м. Забили з-під землі ще інші джерела з холодною водою.

Обидва пани побудували дачу на межі своїх земель, засадили греблю чорною вільхою, поруч розбили парк, побудували альтанки. Ця дача стала резиденцією Четвертинських і Камінських.

З лівого боку від озера розмістилась пасіка, великі заболочені луки, повні всякого птаства та різнотрав'я – “Соколиць” та “Запусти”. Риби в озері теж вистачало на всіх. Її ловили руками край берега у заростях осоки.

Минула та епоха з  панами та князями, але місцеві жителі ще й досі називають це озерце Княжим. Вода в ньому прозора, дуже холодна, тому що живиться озеро за рахунок підводних джерел. До речі, джерел безліч і по берегах озера. Ці джерела ніхто не досліджував, але люди вважають їх воду цілющою.

Озеро сьогодні частково заросло очеретом, замулилось. Але в червні на ньому з’являється незрівнянної краси біла квітка - царівна вод, загадкова, тендітна водяна лілея ( латаття ), яка розкриває свої квіти назустріч променям сонця. Стародавні греки вважали латаття квіткою русалок і німф.

Не дивно, що з цією квіткою пов’язано безліч романтичних легенд. Ось одна з них.

Жив на  болоті водяний цар. Був він настільки потворний, що жодна дівчина не хотіла вийти за  нього заміж. Вирішив він хитрощами здобути собі дружину. Одного разу побачив на березі свого болота чарівну дівчину, дочку вельможного пана, золотокосу Мелінду. Вона дуже любила квіти. Цим і скористався болотяний цар. Він зробив так, що на болоті виросли надзвичайно красиві квіти. Коли дівчина побачила їх, вона була вражена їхньою красою і захотіла будь-що їх зірвати. Але квіти росли всередині болота. Мелінда не могла до них дотягтися. Раптом вона побачила в болоті пеньок і ступила на нього. Але пеньок ожив, схопив її в обійми і потягнув на дно. То був болотяний цар. Усе це бачила служниця Мелінди. Вона розповіла про все, що скоїлося її матері. Бідна жінка у розпачі кинулася до болота. Але побачила лише водяну поверхню, вкриту ряскою. Довго просиділа вона там. Та раптом почула голос дочки: “Мамо, я жива і стала дружиною болотяного царя. Я його раба на все життя. Приходь сюди наступного літа, я дам про себе звістку”. Минули зима, весна, настало літо. Із болем у серці, але і з надією прийшла мати на прокляте болото. І побачила на поверхні води дивовижну білу квітку. Придивилася вона до неї: білі, атласні, ледь рожеві пелюстки нагадували їй обличчя Мелінди, золоті тичинки - коси її дочки. І зрозуміла жінка: перед нею її онука. Упродовж багатьох років щоліта покривала Мелінда поверхню болота килимом білих лілей. Стара мати до самої смерті ходила на болото, милувалася своїми онуками, тішила себе думкою, що дочка її все-таки жива.

 

Природні особливості гідрологічного заказника

«Княже озеро»

 

Ця мальовнича місцевість вабить не тільки своєю цікавою історією, але й безмежним розмаїттям рослинного світу.

Озеро по краях заросло очеретом, болотною папороттю-теліптерісом. Основні площі навколо озера займає добре збережений папоротевий вільшняк. На підвищеннях в ньому домінує безщитник жіночий. Флористичне ядро тут утворюють супутники вільхи: осоки несправжньосмикавцева і видовжена, вовконіг болотний, чистець болотний та інші види. У вільшняку зростають: паслін солодко-гіркий, болиголов плямистий. Великі ділянки довкіл озера займають лікарські рослини: м’ята, дягель лікарський, розхідник золотарний, аїр, а на підвищеннях - чебрець, валеріана лікарська. У важкодоступних місцях виявлено по декілька особин дуже цінних рідкісних рослин - герань Робертова, живокість Бессера, буквиця лікарська, кукіль рідкісних видів, занесених до “Червоної Книги України” та “Червоної Книги Хмельницької області”.  На затінених, дуже вологих берегах ставка, по окраїнах торф'яного болота зростають баранець звичайний та лікоподієлла заплавна, плауни, занесені до “Червоної Книги України”. Ці реліктові види є дуже рідкісними в Україні, зокрема, на Малому Поліссі.

На низовому болоті домінують очерет і рогіз широколистий. На невеликих ділянках з ними співдомінує рогіз вузьколистий, який зустрічається досить рідко.

На заболочених луках переважають щучник дернистий та дрібні осоки. На цих луках  зростають лучно-болотяні орхідеї - пальчатокорінники  травневий та м’ясочервоний, коручка болотяна, билинець найзапашніший, занесені до “Червоної Книги України”. На підвищенні зростає низка рідкісних видів: тризубець болотяний, валеріана висока, гадючник в’язовистий. Лише на одному невеличкому озері, площею близько 100 кв. м, виявлена популяція плавуна  щитовидного, занесеного до “Червоної Книги України”.

Заболочені   луки є притулком водно-болотних птахів. Поряд з   великою кількістю малих пташок, в болоті   полюють  лелеки та сірі чаплі. На берегах боліт мешкає рідкісний представник фауни Хмельниччини - черепаха болотяна, а в прилеглій до озера смузі торф’яного болота є  ряд   поселень   бобрів,  які  також  занесені  до   “Червоної  Книги Хмельницької області”.

З метою збереження природних екотопів та відновлення рослинного світу даного ареалу, з 2002 року охороняється весь комплекс - озеро, заплавні луки, прилегла до нього смуга торф’яного болота, улоговина біля річки Горинь.

В усьому світі існує система регіональних парків та заказників. Вважається загальноприйнятим, що основна їх мета - виробити у людей, насамперед молоді, бажання пізнати рідну природу і зберегти її. Нехай же цій благородній меті слугує і гідрологічний заказник місцевого значення “Княже озеро” – чудовий куточок Малого Полісся.

 Гурток «Пішохідний туризм» Славутської ЗОШ І - III ступенів №1

Керівник: Слівіна А. О.

 

 


 





ВідмінитиДодати коментар


 

Всі публікації

Достойная полноценная еда всего за десять минут, ТЕПЕРЬ В УКРАИНЕ!!!